Шулятицький Юрій-Йосип Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Юрій Шулятицький
Юрій Шулятицький
Особисті дані
Повне ім'я Шулятицький
Юрій-Йосип Йосипович
Народження 4 серпня 1942(1942-08-04)
  Станіслав, СРСР
Смерть 21 лютого 2013(2013-02-21) (70 років)
  Івано-Франківськ, Україна
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Позиція півзахисник
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1989—1991 СРСР «Прикарпаття» начальник
1992 Україна «Прикарпаття»
1993 Україна «Скала»
1998—1999 Україна «Волинь»
2002—2006 Україна «Чорногора»
2006—2007 Україна «Спартак» І-Ф

** Тільки на посаді головного тренера.

Ю́рій-Йо́сип Йо́сипович Шуляти́цький[1][2][3] (у більшості джерел вказується без подвоєного імені, як Юрій Шулятицький; 4 серпня 1942, Станіслав, СРСР — 21 лютого 2013, Івано-Франківськ, Україна) — колишній радянський та український футболіст, тренер та футбольний функціонер. Заступник президента та член виконавчого комітету Івано-Франківської обласної федерації футболу[4]. Батько футболіста Юрія Шулятицького, брат Тараса Шулятицького.

Життєпис[ред. | ред. код]

Сім'я Шулятицьких мешкала на Гірці, неподалік від стадіону «Локомотив», тож не дивно, що обидва брати, Юрій та Тарас, стали футболістами. Тренував місцевих хлопчаків на той час Володимир Бриндзей, який і розгледів у братах потенціал. Батько хлопців був залізничником, тож вони росли справжніми патріотами ФК «Локомотив» і продовжувати кар'єру у іншому клубі не бажали[5]. На відміну від Тараса, що захищав кольори московських «Динамо» та ЦСКА, а також львівських «Карпат», Юрій усю кар'єру так і провів у «Локомотиві», що виступав на рівні чемпіонату Івано-Франківської області.

Після завершення кар'єри гравця Шулятицький протягом багатьох років працював тренером у рідному клубі, допоки у 1989 році його не було запрошено до «Прикарпаття» на посаду начальника команди. У 1992 році на певний час очолив головний івано-франківський клуб, проте невдовзі залишив його, щоб розпочати у 1993 році роботи зі стрийською «Скалою». Після цього на аматорському рівні працював з футбольним клубом «Бескид», а у 1998 році очолив луцьку «Волинь», що виступала на той час у першій лізі чемпіонату України. З 2002 по 2006 рік (аж до втрати статусу професійного клубу) був керманичем та президентом івано-франківської «Чорногори»[6]. З 2006 по 2007 рік тренував місцевий «Спартак»[7], а у 2008 році повернувся до «Чорногори», що брала участь у змаганнях на першість області. Окрім тренерської діяльності займався роботою футбольного функціонера. Був членом виконавчого комітету та заступником голови Івано-Франківської обласної федерації футболу.

Крім футболу мав хобі — розведення голубів, яким займався з 7 років. Перебував у івано-франківському клубі голубівників при ФСТ «Україна», утримував на горищі будинку близько 120 голубів різних порід[8][9].

Сім'я[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Профіль ТОВ Чорногора. «B2BToday». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013. 
  2. Згідно з по батькові сина Юрія: Профіль Юрія Шулятицького. Офіційний сайт ФФУ. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013. 
  3. Згідно з по батькові сина Юрія: Профіль Юрія Шулятицького. Офіційний сайт Прем'єр Ліги України. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013. 
  4. Список членів виконавчого комітету ІФФФ. Офіційний сайт ІФФФ. Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013. 
  5. Історія станіславського футболу: Пеле з гірки. «Sport.if.ua». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013. 
  6. Стаття Від Чорногори до вершин футбольних. «Матч. Газета про футбол». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013. 
  7. Перша нічия ФК Львів. «Високий Замок». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013. 
  8. Визначені переможці Регіональної виставки декоративних та спортивних голубів. «News.If». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013. 
  9. Профіль на сайті товариства голубівників (рос.). Сайт товариства «Птахівник». Архів оригіналу за 26 серпня 2013. Процитовано 28 лютого 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]