Маркевич Мирон Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маркевич.
Ф
Мирон Маркевич
Мирон Маркевич
Особисті дані
Повне ім'я Мирон Богданович Маркевич
Народження 1 лютого 1951(1951-02-01) (70 років)
  Винники, Львівська область,
Українська РСР
Зріст 173 см
Вага 71 кг
Громадянство Україна
Позиція півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1970–1972
1973
1974
1977—1978		 СРСР «Карпати» Л
СРСР СКА (Львів)
СРСР «Спартак» О
СРСР «Торпедо» Л		 0 (0)

0 (0)
59 (7)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1984—1987
1988—1989
1990
1991—1992
1992—1995
1995
1996
1996—1998
1999—2001
2001—2002
2002
2002—2004
2005—2014
2010
2014—2016 		СРСР «Торпедо» Л
СРСР «Поділля» Хм
СРСР «Кривбас»
СРСР Україна «Волинь»
Україна «Карпати» Л
Україна «Поділля» Хм
Україна «Кривбас»
Україна «Карпати» Л
Україна «Металург» З
Україна «Карпати» Л
Росія «Анжі»
Україна «Карпати» Л
Україна «Металіст» Х
Україна Україна
Україна «Дніпро»
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 4 вересня 2015.

Миро́н Богда́нович Марке́вич (нар. 1 лютого 1951, Винники, Львівська область) — український футболіст і тренер. Рекордсмен української вищої ліги за кількістю ігор у ранзі головного тренера — 408 (з урахуванням сезону 2007/08).

Працював у командах: Торпедо (Луцьк), Поділля (Хмельницький), Карпати (Львів), Кривбас (Кривий Ріг), Металург (Запоріжжя), Анжі (Махачкала, Росія), Металіст (Харків) та Дніпро (Дніпро). Був головним тренером національної збірної України. З липня 2016 року — голова комітету національних збірних ФФУ.

Футбольна кар'єра[ред. | ред. код]

Закінчив Львівський інститут фізкультури.

Першим тренером Мирона був його батько — відомий дитячий тренер Богдан Дмитрович Маркевич. Вихованець групи підготовки львівських «Карпат». У 1970 р. гравця зарахували до основного складу «Карпат» (Львів), але закріпитися у сильному колективі, який щойно виграв Кубок СРСР і з ходу здобув путівку до вищої ліги, 20-річному гравцеві було важко. Маркевич виступав за дубль «Карпат» у 1970—1972 роках, потім за «Спартак» (Орджонікідзе) — у 1974 році та львівські любительські колективи фізкультури. У 1977 р. перейшов до луцького «Торпедо», де вже наступного року був тренером-гравцем, а згодом 27-річний Маркевич повністю зосередився на тренерській роботі — у 1983 році закінчив всесоюзну Вищу школу тренерів у Москві.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Починав працювати в командах «Торпедо» (Луцьк) і «Поділля» (Хмельницький). У 1990-х роках очолював «Карпати» (Львів), з якими вийшов до фіналу Кубка України 1993 і здобув бронзові медалі чемпіонату України 1997/98. Потім певний час працював у колективах «Кривбас» (Кривий Ріг), «Металург» (Запоріжжя) та «Анжі» (Махачкала, Росія). З липня 2005 року — наставник харківського «Металіста». Під його керівництвом «Металіст» із сезону 2006/07 щоразу посідав 3 місце в чемпіонатах України, відтіснивши дніпропетровський «Дніпро», а в сезоні 2011/12 досяг найбільшого єврокубкового успіху в історії клубу, потрапивши до 1/4 фіналу Кубка УЄФА. 1 лютого 2010 року Мирона Маркевича призначено головним тренером національної збірної України — він поєднував роботу в клубі та збірній.[1]

21 серпня 2010 року заявив про відставку з посади тренера збірної через незгоду з рішенням Федерації футболу України щодо позбавлення «Металіста» 9 очок за начебто договірний матч проти «Карпат»[2].

Утримує дитячу футбольну школу у Винниках. Також існує дитячо-юнацький футбольний турнір названий на його честь.

В лютому 2014 року залишив посаду тренера «Металіста» через те, що гравцям вже три місяці не платили зарплату. 26 травня 2014 року призначений головним тренером дніпропетровського «Дніпра»[3].

Під його орудою «Дніпро» потрапив до фіналу Ліги Європи 2015, де 27 травня поступився у Варшаві «Севільї» 2:3. 29 червня 2016 року подав у відставку з посади головного тренера «Дніпра»[4][5].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, має 2 синів, любить рибальство і музику. Серед виконавців виділяє «The Beatles», «The Rolling Stones», Елвіса Преслі, Френка Сінатру. З класичної музики віддає перевагу Моцартові. Коли «Металіст» восени 2007 приїхав до Ліверпуля, щоб грати з «Евертоном» у матчі Кубка УЄФА, Маркевич зазначив: «Я старий бітломан і пропустити таку можливість відвідати музей „Бітлз“ ми ніяким чином не можемо»[6]. Син Остап — також футбольний тренер.

Скандали[ред. | ред. код]

2018 року Мирон Маркевич приєднався до скандальної ініціативи Євгенії Кучерук[7] з метою вилучення землі (з подальшою забудовою) у нащадків відомого львівського композитора, диригента, багаторічного директора консерваторії Мечислава Солтиса, яка була придбана Солтисом 1899 року.[8]

Досягнення[ред. | ред. код]

Як тренера:

Карпати (Львів)

Металург (Запоріжжя)

Металіст (Харків)

Дніпро (Дніпро)

Збірна України з футболу

  • Керував збірною у 4 матчах, тричі українці святкували перемогу і один раз зіграли внічию. Перший і єдиний на цей час тренер збірної України, який не зазнав з нею жодної поразки.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 22 червня 2012 р., сесія Харківської міської ради присвоїла звання «Почесний громадянин міста Харків»[11].
  • 23 серпня 2012 р. сесія Винниківської міської ради присвоїла звання «Почесний громадянин міста Винники»[12].
  • січень 2019 р. відзнака «За гуманітарну участь в Антитерористичній операції»[13].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Маркевич плюс Калитвинцев
  2. ↑ Маркевич подав у відставку (УНІАН, 21.08.2010)
  3. ↑ Маркевич очолив «Дніпро»
  4. ↑ Маркевич: «Я подаю у відставку»
  5. ↑ Маркевич вирішив піти з «Дніпра». ukranews.com. «Українські новини». 2016-06-30. 
  6. ↑ Старий бітломан Маркевич готовий на поразку від «Евертона» з маленьким рахунком (fckarpaty.lviv.ua, 20 вересня 2007)
  7. ↑ Рішення № 307
  8. ↑ Вілла М. і А. Солтисів
  9. ↑ Харківському футболу — 100 років!
  10. ↑ Указ Президента України № 1096/2011 від 1 грудня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 3 грудень 2011. Процитовано 1 грудень 2011. 
  11. ↑ Мирон Маркевич — почесний громадянин Харкова!. Архів оригіналу за 12 березень 2016. Процитовано 6 січень 2013. 
  12. ↑ Мирон МАРКЕВИЧ — Почесний громадянин Винник!
  13. ↑ Мирон Маркевич отримав відзнаку від Президента за допомогу в АТО

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Маркевич Мирон Богданович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маркевич Мирон Богданович

Відео[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маркевич_Мирон_Богданович&oldid=30674147