Маркевич Мирон Богданович
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Мирон Богданович Маркевич | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 1 лютого 1951 (72 роки) | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Винники, Львівська область, Українська РСР | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 173 см | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 71 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Україна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник, нападник | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Миро́н Богда́нович Марке́вич (нар. 1 лютого 1951, Винники, Львівська область) — український футболіст і тренер. Рекордсмен української вищої ліги за кількістю ігор у ранзі головного тренера — 408 (з урахуванням сезону 2007/08).
Працював у командах: Торпедо (Луцьк), Поділля (Хмельницький), Карпати (Львів), Кривбас (Кривий Ріг), Металург (Запоріжжя), Анжі (Махачкала, Росія), Металіст (Харків) та Дніпро (Дніпро). У 2010 році був головним тренером національної збірної України. З липня 2016 по серпень 2021 року — голова комітету національних збірних ФФУ/УАФ.
Футбольна кар'єра[ред. | ред. код]
Закінчив Львівський інститут фізкультури.
Першим тренером Мирона був його батько — відомий дитячий тренер Богдан Дмитрович Маркевич. Вихованець групи підготовки львівських «Карпат». У 1970 р. гравця зарахували до основного складу «Карпат» (Львів), але закріпитися у сильному колективі, який щойно виграв Кубок СРСР і з ходу здобув путівку до вищої ліги, 20-річному гравцеві було важко. Маркевич виступав за дубль «Карпат» у 1970—1972 роках, потім за «Спартак» (Орджонікідзе) — у 1974 році та львівські любительські колективи фізкультури. У 1977 р. перейшов до луцького «Торпедо», де вже наступного року був тренером-гравцем, а згодом 27-річний Маркевич повністю зосередився на тренерській роботі — у 1983 році закінчив всесоюзну Вищу школу тренерів у Москві.
Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]
Починав працювати в командах «Торпедо» (Луцьк) і «Поділля» (Хмельницький). У 1990-х роках очолював «Карпати» (Львів), з якими вийшов до фіналу Кубка України 1993 і здобув бронзові медалі чемпіонату України 1997/98. Потім певний час працював у колективах «Кривбас» (Кривий Ріг), «Металург» (Запоріжжя) та «Анжі» (Махачкала, Росія). З липня 2005 року — наставник харківського «Металіста». Під його керівництвом «Металіст» із сезону 2006/07 щоразу посідав 3 місце в чемпіонатах України, відтіснивши дніпропетровський «Дніпро», а в сезоні 2011/12 досяг найбільшого єврокубкового успіху в історії клубу, потрапивши до 1/4 фіналу Кубка УЄФА. 1 лютого 2010 року Мирона Маркевича призначено головним тренером національної збірної України — він поєднував роботу в клубі та збірній.[1]
21 серпня 2010 року заявив про відставку з посади тренера збірної через незгоду з рішенням Федерації футболу України щодо позбавлення «Металіста» 9 очок за начебто договірний матч проти «Карпат»[2].
Утримує дитячу футбольну школу у Винниках. Також існує дитячо-юнацький футбольний турнір, названий на його честь.
В лютому 2014 року залишив посаду тренера «Металіста» через те, що гравцям вже три місяці не платили зарплату. 26 травня 2014 року призначений головним тренером дніпропетровського «Дніпра»[3].
Під його орудою «Дніпро» потрапив до фіналу Ліги Європи 2015, де 27 травня поступився у Варшаві «Севільї» 2:3. 29 червня 2016 року подав у відставку з посади головного тренера «Дніпра»[4][5].
У червні 2023 року Мирон Маркевич знову очолив львівські «Карпати».[6]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Одружений, має 2 синів, любить рибальство і музику. Серед виконавців виділяє «The Beatles», «The Rolling Stones», Елвіса Преслі, Френка Сінатру. З класичної музики віддає перевагу Моцартові. Коли «Металіст» восени 2007 приїхав до Ліверпуля, щоб грати з «Евертоном» у матчі Кубка УЄФА, Маркевич зазначив: «Я старий бітломан і пропустити таку можливість відвідати музей „Бітлз“ ми ніяким чином не можемо»[7]. Син Остап — також футбольний тренер.
Скандали[ред. | ред. код]
2018 року Мирон Маркевич приєднався до скандальної ініціативи Євгенії Кучерук[8] з метою вилучення землі (з подальшою забудовою) у нащадків відомого львівського композитора, диригента, багаторічного директора консерваторії Мечислава Солтиса, яка була придбана Солтисом 1899 року.[9]
Досягнення[ред. | ред. код]
Як тренера:
Фіналіст Кубка України (2): 1992/93, 1998/99
Півфіналіст Кубка України (1): 1993/94- Бронзовий призер чемпіонату України (1): 1997/98
- Півфіналіст Кубка України (1): 1999/00
- Срібний призер чемпіонату України (1): 2012/13
- Бронзовий призер чемпіонату України (6): 2006/07, 2007/08, 2008/09, 2009/10, 2010/11, 2011/12
- Півфіналіст Кубка України (2): 2006/07, 2008/09
- Чвертьфіналіст Ліги Європи УЄФА (1): 2011/12
- Фіналіст Ліги Європи УЄФА (1): 2015
- Бронзовий призер чемпіонату України (2): 2014/15, 2015/16
- Півфіналіст Кубка України (2): 2014/15, 2015/16
- Керував збірною у 4 матчах, тричі українці святкували перемогу і один раз зіграли внічию. Перший і єдиний на цей час тренер збірної України, який не зазнав з нею жодної поразки.
Нагороди[ред. | ред. код]
- З нагоди 100-річчя Харківського футболу нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня[10].
- З нагоди 20-річчя Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України» нагороджений орденом «За заслуги» ІІ ступеня[11]
- 22 червня 2012 р. сесія Харківської міської ради присвоїла звання «Почесний громадянин міста Харків»[12].
- 23 серпня 2012 р. сесія Винниківської міської ради присвоїла звання «Почесний громадянин міста Винники»[13].
- січень 2019 р. — відзнака «За гуманітарну участь в Антитерористичній операції»[14].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Маркевич плюс Калитвинцев. Архів оригіналу за 1 лютого 2015. Процитовано 1 лютого 2010.
- ↑ Маркевич подав у відставку (УНІАН, 21.08.2010). Архів оригіналу за 23 серпня 2010. Процитовано 21 серпня 2010.
- ↑ Маркевич очолив «Дніпро». Архів оригіналу за 16 червня 2014. Процитовано 29 червня 2014.
- ↑ Маркевич: «Я подаю у відставку». Архів оригіналу за 7 липня 2016. Процитовано 30 червня 2016.
- ↑ Маркевич вирішив піти з «Дніпра». ukranews.com. «Українські новини». 30 червня 2016. Архів оригіналу за 3 липня 2016.
- ↑ Легендарний камбек: Мирон Маркевич знову став головним тренером ФК «Карпати Львів». myukraine.in.ua (укр.). 2 червня 2023. Процитовано 4 червня 2023.
- ↑ Старий бітломан Маркевич готовий на поразку від «Евертона» з маленьким рахунком (fckarpaty.lviv.ua, 20 вересня 2007)[недоступне посилання]
- ↑ Рішення № 307. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 13 жовтня 2018.
- ↑ Вілла М. і А. Солтисів. Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 13 жовтня 2018.
- ↑ Харківському футболу — 100 років!
- ↑ Указ Президента України № 1096/2011 від 1 грудня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 3 грудня 2011. Процитовано 1 грудня 2011.
- ↑ Мирон Маркевич — почесний громадянин Харкова!. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 6 січня 2013.
- ↑ Мирон МАРКЕВИЧ — Почесний громадянин Винник![недоступне посилання]
- ↑ Мирон Маркевич отримав відзнаку від Президента за допомогу в АТО. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 12 січня 2019.
Джерела та посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Маркевич Мирон Богданович |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маркевич Мирон Богданович |
- Як Мирона Маркевича прибиральниця виганяла з пресконференції / ФК Металіст // 2007 // ВІДЕО [Архівовано 14 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Мирон Маркевич про маловідоме з життя «Металіста» у програмі «Мова футболу» • 96 випуск / 12.12.2011 // ВІДЕО [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- МИРОН МАРКЕВИЧ гість програми "Мова Футболу" | Випуск 233 | Сезон 8 || 16.10.2018 (ВІДЕО)
- Мирон Маркевич | Про себе, збірну, ФФУ, Дніпро, Динамо, Металіст 1925 | Мова футболу 2.06.17 (ВІДЕО)
- Мирон Маркевич про збірну, Едмара, Маріуполь, Динамо / Коментар для "Мови футболу" // 29.08.2017 // ВІДЕО
- Мирон Маркевич: про всіх і про все / Велике інтерв`ю «Мові футболу» • 247 випуск // 10.10.2019 // ВІДЕО [Архівовано 19 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Як Мирона Маркевича вітають уболівальники та фанати на стадіоні Металіст // 23.10.2018 // ВІДЕО [Архівовано 7 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- Маркевич про «Динамо»: Лобановський максимум двох граців залишив би, а решта і м`ячі б не подавали // ВІДЕО [Архівовано 30 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Тренерський штаб «Металіста»
- Мирон Маркевич третій в єврокубках [Архівовано 5 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Зяблюк М., Кордіяк Ю. Футбол-1971. Львівські «Карпати». — Львів: Каменяр, 1971. — 128 с.
- Пилипчук П. «Карпати» від А до Я (1963—2005). — Львів: Галицька видавнича спілка, 2006. — 154 с. — ISBN 966-7893-51-0.
- Байцар Андрій Любомирович. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Львів; Винники, 2012. — 88 с.
- Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: Друксервіс, 2016. — 312 с.
- Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
- Байцар Андрій Любомирович. Тарас Кияк і Мирон Маркевич — Почесні громадяни Винник. http://vinnikiplus.in.ua/news/2012-08-23-3380[недоступне посилання з квітня 2019]
- Маркевич вшанував Небесну сотню [Архівовано 9 березня 2014 у Wayback Machine.]
Відео[ред. | ред. код]
- Почесний громадянин м. Винники [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.]
| |||||
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- Народились 1 лютого
- Народились 1951
- Кавалери ордена «За заслуги» II ступеня
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Тренери ФК «Волинь» Луцьк
- Тренери ФК «Карпати» Львів
- Тренери ФК «Кривбас» Кривий Ріг
- Тренери ФК «Металіст» Харків
- Почесні громадяни Винників
- Радянські футболісти
- Футболісти «Волині»
- Футбольні тренери СРСР
- Українські футбольні тренери
- Тренери ФК «Поділля» Хмельницький
- Тренери ФК «Металург» Запоріжжя
- Тренери ФК «Дніпро» Дніпро
- Тренери збірної України з футболу
- Уродженці Винників
- Випускники Вищої школи тренерів
- Українські футбольні тренери-легіонери
- Тренери ФК «Анжі»