Юзеф Ліпський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юзеф Ліпський
пол. Józef Lipski
Józef Lipski.PNG
Народився 5 червня 1894(1894-06-05)[1][2][…]
Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецька імперія[1]
Помер 1 листопада 1958(1958-11-01)[1][2][…] (64 роки)
Вашингтон, США[1]
Країна Flag of Poland (1927–1980).svg Польща
Діяльність політик, дипломат
Галузь дипломатія[4], політика[4] і військова служба[4]
Alma mater Лозанський університет
Знання мов польська[2][4]
Посада посол
Військове звання Майор
Рід Ліпські
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Лицарський Хрест)
Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
POL Krzyż Walecznych BAR.svg
Командор ордена Почесного легіону
Великий офіцер ордена Корони Командор ордена Корони
Орден Святого Олафа (командор)
Орден Данеброг defaultКомандор 1 класу ордена Данеброг
Німецький Олімпійський знак 1-го класу
Герб

Юзеф Ліпський (пол. Józef Lipski; 5 червня 1894, Бреслау1 листопада 1958, Вашингтон) — польський політик, дипломат та офіцер, майор.

Біографія[ред. | ред. код]

Син Войцеха Антонія Ліпського (1860–1930) та його дружини Софії, уродженої Ліппе. Навчався у Королівській чоловічій гімназії в Оструві. На той час він був членом підпільної та незалежної патріотичної організації «Товариство Томаша Зана». Диплом середньої школи він здав у 1915 році. Під час Першої світової війни працював у юридичній секції Польського національного комітету в Парижі. У 1919 році закінчив вивчати право в Лозаннському університеті. Прийнятий на дипломатичну службу Республіки Польща в червні 1919 році. З червня 1919 по 1 січня 1922 року — юридичний секретар польської делегації в Лондоні, потім займав ту ж посаду в Парижі та Берліні. З 1925 року — заступник начальника західного відділу політичного департаменту МЗС, з 1928 року — керівник цього управління. З 3 липня 1933 року — депутат, а з 29 жовтня 1934 року, після підвищення рівня дипломатичних представництв — посол Польщі в Берліні. Разом з Константіном фон Нойратом він підписав польсько-німецьку декларацію про ненапад 26 січня 1934 року. На думку уповноваженого Ліги Націй у Вільному місті Данциг Карла Якоба Буркгардта, він був «людиною польсько-німецької релаксації, одним із найбільш обізнаних послів у Берліні на той час».

Після початку Другої світової війни Ліпський записався добровольцем до польської армії у Франції. Закінчив кадетську школу в Камп де Коетквідан. Під час Французької кампанії воював у лавах 1-ї гренадерської дивізії, другий лейтенант запасу. 21 листопада 1940 року переведений, а 26 червня 1941 року затверджений політичним писарем у кабінеті Верховного головнокомандувача та міністра оборони. Він служив поряд із Владиславом Сікорським, Казімежем Соснковським та Владиславом Андерсом, з якими дружив. Під час Італійської кампанії Ліпський часто «втікав» на лінію фронту і одним з перших увійшов до Анкони. 19 березня 1945 року переведений з корпусу піхотних офіцерів у корпус кавалерійських офіцерів.

Після закінчення військової служби був президентом клубу польських Західних територій в еміграції. У 1947 році емігрував в США. Звіти про його місію в Берліні видав Вацлав Єнджеєвич.

Нагороди[ред. | ред. код]

Польща[ред. | ред. код]

Інші країни[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Organizacja i obsada Gabinetu NW 1939–1944, sygn. A.XII.1/47. Instytut Polski i Muzeum im. gen. Sikorskiego w Londynie.
  • Józef Lipski, Wacław Jędrzejewicz, Diplomat in Berlin, 1933–1939; papers and memoirs of Józef Lipski, Ambassador of Poland, New York 1968.
  • Józef Lipski, Wrześniowy kryzys czechosłowacki 1938 r. w raportach ambasadora Lipskiego, Warszawa, 1958.

Література[ред. | ред. код]

  • Stanisław Łoza (red.): Czy wiesz kto to jest?. Wyd. II popr. Warszawa: Główna Księgarnia Wojskowa, 1938, s. 428.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #124790534 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б в г Czech National Authority Database
  5. Order Odrodzenia Polski : trzechlecie pierwszej kapituły : 1921-1924 - Kujawsko-Pomorska Biblioteka Cyfrowa. kpbc.ukw.edu.pl (пол.). Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 12 лютого 2021. 
  6. а б в Dziennik Urzędowy Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej (англ.). 1952. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 12 лютого 2021. 
  7. Dziennik Urzędowy Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej (англ.). 1952. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.