Закржевський Юліан Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Закржевський Юліан Федорович
Народився 29 вересня 1852(1852-09-29)[1]
Косів, Галицький округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 8 травня 1915(1915-05-08)[1] (62 роки)
Казань, Російська імперія[1]
Країна  Російська імперія
Місце проживання Thälmann Streetd, Казань[2]
Діяльність оперний співак
Жанр опера

Юліан Федорович Закржевський (рос. Юлиан Фёдорович Закржевский; 17 вересня 1852, Косів — 25 квітня 1915, Казань) — український оперний і камерний співак (тенор), педагог.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Галичині. Початкову музичну освіту здобув у Ставропігійській бурсі у Львові, співав там у хорі. Потім вивчав сольний спів у Львівській консерваторії (1867—1871, клас професора К. Мікулі). Пізніше удосконалювався в Венеції у професора Піццолатті.

У 1870 р. разом з О. Мишугою співав у хоровому товаристві «Торбан» («Теорбан»), яким керував композитор А. Вахнянин[3]. Після виступів 1871 р. в оперному театрі у Кракові співака запросили на роль Йонтека в опері «Галька» С. Монюшка[4].

У 1871 році дебютував у Празі (спочатку в чеській, а потім німецькій трупах). В наступні роки виступав у Венеції (1874), знову в Празі, Львові, Кракові та Варшаві (1876).

У 1878—1882 рр. — соліст Київської опери, у 1882—1884 — Большого театру у Москві. Пізніше Закржевський виступав в губернських містах Російської імперії: в Казані (1888—1891, 1898 і 1901), Саратові (1892), Пермі (1897—1898), Харкові, Астрахані, Нижньому Новгороді (1885). У 1901 році в Казані відзначив 30-річний ювілей своєї артистичної діяльності.

У 1907 через втрату голосу співак був змушений покинути сцену. Останні роки життя жив в Казані, де давав приватні уроки співу. У числі його учнів був Ф. Ернст[5]. В останні роки свого життя бідував і хворів. У 1913 казанські можновладці не дозволили концерт на користь Закревського, посилаючись на те, що співак свого часу допомагав революціонерам.

Творчість[ред. | ред. код]

Володів високим сильним голосом красивого тембру, захоплював слухачів драматичною виразністю співу. Особливе обдарування співака проявилися в драматичних і трагедійних партіях, яких у його репертуарі було понад 50. Пропагував у Росії та Західній Європі українську музику, зокрема народні пісні та романси галицьких композиторів[6].

Партії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Енциклопедія польського театруInstytut Teatralny im. Zbigniewa Raszewskiego, 2015.
  2. https://www.google.ru/search?ie=UTF-8&hl=ru&q=закирова%20сария%20магруфовна&gws_rd=ssl#newwindow=1&hl=ru&tbm=bks&q=%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%B8+%D0%B2+%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D0%B9+%D0%B8%D0%B7+%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%88%D0%B5%D0%BA+%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B0+%D0%91%D0%B5%D0%B3%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B0+%D0%BD%D0%B0+...
  3. Кияновська Л. Галицька музична культура XIX—XX ст. — Чернівці, 2007. — С. 155.
  4. Михальчишин Я. Юліан Закревський // Михальчишин Я. З музикою крізь життя. — Львів : Каменяр, 1992. — С. 72—73.
  5. Пружанский А. М. Отечественные певцы. 1750 1917 : словарь. В 2-х ч. Ч. 1. — Москва : Сов. композитор, 1991. — С. 184. — (рос.).
  6. Лисенко І. Співаки України. — Київ, 2012. — С. 207.


Джерела[ред. | ред. код]

  • Береза Р. Закржевський (Закревський) Юліан / Роман Береза // Дзвін. — 2023. — № 7/8. — С. 204—208 : фот. — (Вокальний парнас України).
  • Гозенпуд А. А. Русский оперный театр XIX века. 1873—1889. — Ленинград, 1973. — С. 318—319. — (рос.).
  • Лисенко І. Закржевський (Закревський) Юліан Федорович // Лисенко І. Співаки України. — Київ : Знання. 2012. — С.207 : фот.

Посилання[ред. | ред. код]