Юліан Токарський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юліан Токарський
пол. Julian Tokarski
Юліан Токарський (сидить у першому ряді зліва)
Юліан Токарський (сидить у першому ряді зліва)
Юліан Токарський (сидить у першому ряді зліва)
Народився29 березня 1883(1883-03-29)
Станиславів
Помер17 жовтня 1961(1961-10-17) (78 років)
Краків
ПохованняРаковицький цвинтар
КраїнаАвстро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Національністьполяк
Діяльністьмінералог, філософ, геолог, педолог, викладач університету
Alma materЛьвівський університет
Галузьмінералогія, петрографія, геологія, ґрунтознавство
ЗакладЛьвівський університет, Львівська політехніка, Ягеллонський університет, Вища школа сільського господарства, Гірничо-металургійна академія імені Станіслава Сташиця
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філософії
Аспіранти, докторантиMaria Turnau-Morawskad
ЧленствоПольське наукове товариство у Львові
Польська академія наук[1]
Polish Copernicus Society of Naturalistsd
Нагороди
Командорський хрест ордена Відродження Польщі медаль «10-річчя Народної Польщі»

Юліан Токарський (пол. Julian Tokarski; 29 березня 1883, м. Станиславів — 17 жовтня 1961, м. Краків) — польський науковець, геолог, петрограф та ґрунтознавець, доктор філософії, професор мінералогії та петрографії, член Польської академії знань та Польської академії наук. Ректор Львівської політехніки (1927—1928).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 29 березня 1883 року у Станиславові (нині — Івано-Франківськ, Україна).

Спочатку навчався у Бродівській гімназії, потім у Стрийській гімназії, де 1901 року склав іспит на атестат зрілості. Того ж року він вступив на філософський факультет Львівського університету, збираючись вивчати історію, але зрештою обрав геологію. У 1905 році захистив дисертацію на тему: «Про діаманти Мармарису» та отримав ступінь доктора філософії. 1914 року набув другого (вищого) наукового ступеня — габілітованого доктора, а за п'ять років потому, у 1919 році став професором Львівського університету, а ще за рік, у 1920 році — професором Львівської політехніки. У 1923/1924, 1924/1925 та 1925/1926 навчальних роках обіймав посаду продекана хімічного факультету Львівської політехніки[2].

У 1931—1934 роках керівник дослідної керамічної станції у Львівській політехніці. 1934 року перейшов до Львівського університету, де виконував обов'язки керівника кафедри мінералогії та до 1939 року завідував мінералогічним музеєм. У 1936/1937 навчальному році обіймав посаду декана факультету математики та природничих наук Львівського університету Яна Казимира[3], а також керував кристалографічним та мінералогічно-петрографічним закладами (інститутами) цього ж вишу[4]. Був членом-кореспондентом (1938) та дійсним членом (1945) Польської академії знань, а також титулярним членом (1952) та дійсним членом (1957) Польської академії наук.

Під час радянської окупації Львова продовжував наукову діяльність. У серпні 1940 року був гостем Всесоюзного наукового комітету СРСР у Москві[5]. По закінченню Другої світової війни він був професором спочатку Ягеллонського університету, а потім Вищої школи сільського господарства і паралельно Гірничо-металургійної академії імені Станіслава Сташиця.

В основному проводив дослідження фосфатів, лесів та кристалічних порід у Татрах та на Волині.

У 1927—1932, 1939 та 1945—1946 роках був президентом Польського товариства дослідників природи імені Миколая Коперника. За всю свою діяльність нагороджений Командорським Хрестом Ордену Відродження Польщі та медаллю «10-ліття Польської Народної Республіки».

Помер 17 жовтня 1961 року. Похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові, на Алеї Заслуг (поле LXVII, ряд 1, поховання 11)[6][7].

Праці

[ред. | ред. код]
  • «Parageneza soli kamiennej, gipsu i syngenitu» (1913);
  • «Zagadnienia fosforytów niezwiskich» (1931);
  • «Zagadnienie Prakarpat» (1935);
  • «Nowoczesne metody badań minerałów glebowych» (1958).

Вшанування

[ред. | ред. код]

На території студентського містечка Гірничо-металургійної академії імені Станіслава Сташиця у Кракові прокладено вулицю, названу на честь Юліана Токарського.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://czlonkowie.pan.pl/czlonkowie/sites/WynikiWyszukiwania.html?s=TOKARSKI,%20Julian%20
  2. Інститут хімії та хімічних технологій. Список деканів, продеканів і заступників деканів хімічних підрозділів. icct.org.ua. Національний університет «Львівська політехніка». Архів оригіналу за 18 серпня 2022. Процитовано 26 лютого 2023.
  3. Kronika miejska. Nowi dziekani na U. J. K. // Gazeta Lwowska. — Nr 159. — 1936. — 15 lipca. — S. 2. (пол.)
  4. Leopolis Scientifica, 2020.
  5. Dzieje Najnowsze: kwartalnik poświęcony historii XX wieku. — R. 14. — z. 1—2. — Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 1983. (пол.)
  6. Karolina Grodziska Opis trasy zwiedzania cmentarza Rakowickiego // Cmentarz Rakowicki w Krakowie. — Warszawa: Obywatelski Komitet Ratowania Krakowa, Agencja Omnipress, 1988. — S. 134. (пол.)
  7. Internetowy lokalizator grobów. Julian Tokarski. zck-krakow.pl (пол.). Zarząd Cmentarzy Komunalnych w Krakowie. Архів оригіналу за 4 лютого 2023. Процитовано 26 лютого 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]