Юозас Тумас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юо́зас Ту́мас
лит. Juozas Tumas
Vaižgantas in 1923.jpeg
Ім'я при народженні лит. Juozas Tumas
Псевдо Юозас Вайжгантас, лит. Juozas Vaižgantas
Народився 20 вересня 1869(1869-09-20)
село Малайшяй, Вількомирський повіт, Ковенська губернія, Росія
Помер 29 квітня 1933(1933-04-29) (63 роки)
Энциклопедический музыкальный словарь : [рос.] / сост. Б. С. Штейнпресс, И. М. Ямпольский. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — С. Каунас., Литва
Поховання Костел Вітовта
Громадянство Литва Литва Литва
Діяльність прозаїк Литвы XX ст, драматург, літературознавець, церковний та громадський діяч
Alma mater Каунаська духовна семінарія і Daugavpils State Gymnasiumd
Мова творів литовська
Жанр проза
Конфесія Римо-католицька церква

CMNS: Юозас Тумас у Вікісховищі

Юо́зас Ту́мас (лит. Juozas Tumas; 20 вересня 1869, Малайшяй, Вількомирський повіт, Ковенська губернія, тепер Литва — 29 квітня 1933, Каунас)  — литовський письменник, драматург, критик, публіцист, літературознавець, церковний та громадський діяч. Відомий за псевдонімом Юо́зас Ва́йжгантас лит. Juozas Vaižgantas).

Життєпис[ред. | ред. код]

Рукопис Вайжгантаса

Народився у селянській родині на сході Литви, неподалік від містечка Сведасай. Навчався у Дюнабурзькій реальній гімназії (18811888). Виховувався на литовських періодичних виданнях, заборонених московською цензурою.

18881893 — навчався у Каунасі в Каунаській духовній семінарії. Після закінчення призначений вікарієм католицького приходу у Мітаве. Підключився до громадської діяльності, у 18961904 керував виданням клерикальної газети „Tėvynės sargas“ («Страж Батьківщини»; редактор з 1897). Церковна влада, невдоволена його діяльністю, почала зміщати по різних місцях.

19061911 — жив у Вільно і працював у редакціях газет «Вильняус жініос» („Vilniaus žinios“; «Віленські вєесті», 1907), «Вільтіс» („Viltis“; «Надія», 19071911), пізніше — «Ріто гарсас» („Ryto garsas“; «Ранковий голос», 1914). У 1911 побував у США.

у 1914 був переведений до Риги, де редагував газету «Рігос гарсас» („Rygos garsas“; «Голос Риги»). Під час Першої світової війни у 1915 в Петрограді брав участь у діяльності комітету надання допомоги литовським біженцям. Став засновником Партії національного прогресу (Tautos Pažangos Partija), брав участь у представницьких зібраннях литовців у Петрограді («Петроградський сейм») і Стокгольмі.

У 1918 повернувся до Литви і у Вільні взяв участь у роботі комітету допомоги біженцям, видавав газету «Летувос айдас» („Lietuvos aidas“; «Ехо Литви»), в 1919 почав видання газети «Непріклаусома Летува» („Nepriklausoma Lietuva“; «Незалежна Литва»). У 1920 переїхав до Каунаса. Був призначений ректором костела Вітовта Великого (до 1932).

Одночасно працював на Гуманітарному факультеті Литовського університету в Каунасі (з 1930 йменувався Університетом Вітовта Великого): у 19221929 читав лекції по історії литовської літератури. У 1929 удостоєний звання почесного доктора.

Крім того, писав художні публіцистичні твори, редагував різні газети і журнали, брав участь у діяльності чисельних політичних, громадських, культурних організацій. Подорожовав по Італії (1931) та Швеції (1932). У 19321933 голова Спілки литовських письменників.

Похований у костелі Вітовта Великого у Каунасі.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Один із найпродуктивніших і багатогранних литовських письменників, майстер прози. Почав писати вірші і прозу ще в реальній гімназії. Навчаючись у семінарії, почав співробітничати у клерикальних виданнях. На ранньому етапі творчості писав головним чином дрібні нариси, невеликі за розміром драматичні і прозаїчні твори. Вони увійшли у збірник «Картини» (1902), «Сценічні картини», «Алегоричні картини» (19061916).

Цикл оповідань про стражданні людей під час війни об'єднаний у «Картини війни» (19141917).

У перші ряди литовської літератури Вайжгантас висунувся у 1920-ті рр., коли звернувся до створення оповідань «Дядьки і тітки» (1921, найпопулярніший твір), «Виродок», «Німий» (1930), «Жемайтстький Робінзон» (1932), романа «Рак сім'ї» (19271929) про життя конвенської інтелігенції в останнє десятиліття XIX ст., епопеї «Проблески. Картини боротьби за культуру» (варіянт перекладу назви «Просвіти»; 19181920).

Тритомний роман «Проблески» своєрідна епопея литовського національного відродження і життя Литви у роки революції 1905. За структурою роман не має єдиної фабули, а складається із цілої низки самостійних оповідань, що об'єднані загальною темою національного життя Литви. Епопеєю Тумас-Вайжгантас зайняв місце у перших рядах стилістів литовської прози завдяки насиченій мові, образотворчим засобам, які брав із повсякденного життя і побуту, вмінню спіймати характерні риси змальованих явищ і побуту, широкої галереї живописних портретів.

Критико-літературознавча діяльність[ред. | ред. код]

За матеріялами своїх університетських лекцій видав біографічні нариси про Майроніса, Антанасе Баранаускасе, Вінцаса Кудирке, писав статті про А. Венажіндісе, Венуоліса, Пеледі Лаздину і багато інших литовських письменників. Прискіпливо збирав документально-фактичний матеріал для своїх історико-літературних праць, які залишають важливим джерелом свідчень для досліджень литовської літератури.

Видання[ред. | ред. код]

  • Vaižganto raštai: 19 t. («Сочинения», 19 т.). — Kaunas; Vilnius: Švyturys, 1922—1938.
  • Raštai: 3 t. («Сочинения», 3 т.). — Kassel-Mattenberg, 1948.
  • Rinktiniai raštai: 2 t. («Избранные сочинения», 2 т.). — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1957.
  • Raštai («Сочинения»). — Vilnius, 1994 — издание продолжается.
Книги
  • Vaizdeliai. — Tilžė, 1902. — 60 p.
  • Scėniškieji vaizdeljai. — Peterburgas, 1906. — 98 p.
  • Šis tas: trys Vaižganto apysakėlės. — Shenandoah, 1906. — 18 p.
  • Vaizdeliai. — Tilžė, 1908. — 60 p.
  • Ten gera, kur mūsų nėra, arba neapleiskime Tėvynės!: (pasakojimai, kaip mūsų išeiviams sekasi Amerikoje). — Kaunas, 1912. — 224 p.
  • Karo vaizdai; Rimai ir nerimai. — Ryga, 1915. — 136 p.
  • Alegorijų vaizdai. — Petrapilis, 1916. — 136 p.
  • Lietuvos «žodis»: šių dienų apsakymėlis. — Petrapilis, 1916. — 64 p.
  • Vanduo ir oras. — Petrapilis, 1917. — 31 p.
  • Pragiedruliai: [2 kn] («Проблески»). — Vilnius: Švyturys, 1918—1920.
  • Aplink Baltiją: kas jau yra pajūryje ir kas dar norėtų ten būti. — Vilnius: Švyturys, 1919. — 95 p.
  • Tiesiant kelią Lietuvos nepriklausomybei, 1916—1917 m. — Vilnius, 1919. — 40 p.
  • Jaunam veikėjui: 20 feljetonų. — Kaunas, 1925. — 151 p.
  • Kanauninkas Petras Legeckas ir jo gyvenimo nuotykiai. — Marijampolė, 1930. — 43 p.
  • Pragieduliai: vaizdai kovos dėl kultūros: 4t. («Проблески»). — Kaunas, 1942—1944.
  • Dėdės ir dėdienės («Дяди и тетки»). — Kaunas: Valst. grož. lit. l-kla, 1945. — 124 p.
  • Vaizdai. — [Kaunas]: Valst. grož. lit. l-kla, 1947. — 582 p.
  • Pragiedruliai: 3t. — Kassel-Mattenberg: Aistia, 1948.
  • Dėdės ir dėdienės. — Kassel-Mattenberg: Aistia, 1949. — 175 p.
  • [Rinktinė]. — Kaunas: Valst. ped. lit. l-kla, 1956. (Mokinio biblioteka).
  • Dėdės ir dėdienės. — Vilnius: Valst. grož. lit. l-kla, 1963. — 99 p.
  • Dėdės ir dėdienės. — Kaunas: Šviesa, 1967. — 95 p. (Mokinio biblioteka).
  • Rimai ir Nerimai. — Chicago, 1969. — 55 p.
  • Pragiedruliai: vaizdai kovos dėl kultūros: 2 d. — Vilnius: Vaga, 1969.
  • Valiulio pasaka: [apsakymai]. — Vilnius: Vaga, 1969. — 240 p.
  • Tiesiant kelią Lietuvos nepriklausomybei, 1916—1917 m. — Chicago: Ped. Lituanistikos inst., 1969. — 40 p.
  • Mikutis gamtininkas. — Vilnius: Vaga, 1972. — 111 p.
  • Dėdės ir dėdienės; Nebylys; Rimai ir Nerimai: apysakos. — Vilnius: Vaga, 1974. — 236 p.
  • Dėdės ir dėdienės: apysaka. — Kaunas: Šviesa, 1978. — 95 p. (Mokinio biblioteka).
  • Valiulio pasaka: [apsakymai]. — Vilnius: Vaga, 1978. — 288 p.
  • Rimai ir Nerimai: apysakos ir apsakymai. — Vilnius: Vaga, 1979. — 421 p.
  • Napalys darbus dirba. — Vilnius: Vaga, 1983. — 31 p.
  • Apysakos, apsakymai, vaizdai. — Kaunas: Šviesa, 1984. — 368 p.
  • Pragiedruliai: vaizdai kovos dėl kultūros. — Vilnius: Vaga, 1989. — 652 p.
  • Nebylys. — Vilnius: Vaga, 1995. — 124 p.
  • Mikutis gamtininkas. — Kaunas: Spindulys, 1997. — 136 p.
  • Laiškai Klimams. — Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos inst., 1998. — 453 p.
  • Dėdės ir dėdienės; Nebylys. — Vilnius: Baltos lankos, 1998. — 189 p. (Skaitinių serija; 23).
Драматические произведения
  • Scenos vaizdai: monologai ir dialogai. — Ryga, 1913. — 116 p.

Переклади творів Тумаса на інші мови[ред. | ред. код]

  • Вайжгантас. Дядьки та тітки. — Вильнюс: Vaga, 1968. — 100 с.
  • Vaižgantas. Sin at Easter and other stories. — New York, 1971.
  • Vaižgantas. Onud ja tadid. — Tallinn: Eesti Raamat, 1985. — 256 p.
  • Вайжгантас. Німий: повісті. — Вильнюс: Vaga, 1988. — 350 c.
  • Legendy Wileńskie: legendy Wileńskie spisali litewscy i polscy działacze sztuki i uczeni / Albert Wijuk Kojałowicz … [et al.]. — Vilnius, 1998.

Пам'ять[ред. | ред. код]

У квартирі, в який жив письменник у 19201933 на вулиці Алексото в Каунасі, працює меморіальний музей — філіал Музею литовської літератури імені Майроніса[1]. Ім'я Тумаса-Вайжгантаса носить велиця у Вільнюсі (Jurgio Baltrušaičio gatvė)[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Меморіальний музей Юозаса Тумаса-Вайжгантаса. Музеї Литви. Центр інформації, оцифровки і ЛІМІС музеїв Литви. 2018.01.18. Процитовано 2018-04-30. 
  2. J. Tumo-Vaižganto gatvė Vilniuje. Vilniaus katalogas (lt). Процитовано 2018-04-30. 

Література[ред. | ред. код]

  • Історія литовської літератури. — Вільнюс: Vaga, 1977. — С. 329—348.

Посилання[ред. | ред. код]