Явстах Волович
.jpg) | |
| Єпископ Вільнюський | |
|---|---|
| 1616 — 1630 | |
| Народився |
1572[1] Гродно, Троцьке воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита |
| Помер |
19 січня 1630 Вільнюс, Річ Посполита або Verkiaid, Віленський повіт |
| Похований | Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)[2] |
| Відомий як | католицький священник, католицький єпископ |
| Країна | Велике князівство Литовське і Річ Посполита |
| Alma mater | Падуанський університет |
| Рід Воловичі | |
| Батько | Іван Волович |
| Мати | Q120999229?[3] |
| У шлюбі з | Катерина Гаславська |
| Професія | священник |
| Релігія | католицтво |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Явстах Волович (1572 — 19 січня 1630) — державний і релігійний діяч Великого князівства Литовського, меценат і бібліофіл. Духовний референдар (1600—1615), писар (1605—1615) та віце-канцлер Литовський (1615—1618), єпископ Вільнюський (з 1616).
Життєпис[ред. | ред. код]
Представник знатного роду Воловичів, герб «Богорія», син Івана та Катерини Гаславських. Мав були братів Андрія та Павла.
.jpg)
Навчався у Вільнюській академії та університеті, продовжував освіту в університетах Падуї та Риму. Кусташ, канонік Вільнюса (1592), кантор (1597), пастор Троцький, єпископ Вільнюський з 18 травня 1616 року.
Через великі масштаби території Вільнюської єпархії було утворено Білоруську архієпархію, яку очолив єпископ-суфраган (намісник єпископа Вільнюського). За часів його правління в країні було збудовано 26 церков (переважно на заході сучасної Білорусі)[4]. Висвятив на священника Андрія Боболю. Входив до посольства Речі Посполитої, Папи Римського у 1595, а також до інших посольств[5].
Волович був щедрим покровителем. Керував реставрацією Вільнюського собору після пожежі у 1610 році.
Сприяв формуванню факультетів права та медицини у складі Вільнюської академії (університету).
Заснував лікарню святих Нікодима та Йосафата у Вільнюсі за власні кошти.
Єпископа Воловича було поховано в Королівській каплиці (каплиця Воловичів) Вільнюського собору, побудованій та прикрашеній його зусиллями.
Бібліотека[ред. | ред. код]
Зібрав цінну власну бібліотеку, до якої увійшли твори гуманістів, філософсько-богословська література, географічні описи. Більшість своїх книг Волович придбав під час подорожей Європою. Багато книг із бібліотеки Воловича мають посвяти авторів і виходили у найкращих друкарнях Європи.
Волович залишив свої книги в бібліотеці Вільнюської академії; вважається, що не всі книги потрапили до університетської бібліотеки, бо Вільнюський капітул відмовився їх передати. Деякі книги із колекції єпископа Воловича зараз зберігаються в Бібліотеці Вільнюського університету, Бібліотеці Литовської академії наук та інших бібліотеках.
Галерея[ред. | ред. код]
.jpg)
.jpg)
_(3).jpg)
_(2).jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — 2014. — С. 90. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
- ↑ Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — 2014. — С. 92. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
- ↑ Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — 2014. — С. 64. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
- ↑ Грицкевіч А. Валовічи // ЭГБ. Т. 2. — Менск, 1994. С. 210.
- ↑ Грицкевіч А. Валовічи // ВКЛ. Энцыкл. Т. 1. — Менск, 2005. С. 383.
Джерела[ред. | ред. код]
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Менск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 684 с.: іл. ISBN 985-11-0314-4.
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Менск: БелЭн, 1994. — 537 с., [8] к.: іл. ISBN 5-85700-142-0.
Посилання[ред. | ред. код]
|
