Ядерна енергетика Бельгії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ядерні електростанції у Бельгії.
В експлуатації
В стадії будівництва
Майбутні
Під тривалим відключенням
Зачинені
Скасовані

У Бельгії працюють дві атомні електростанції з чистою потужністю 5761 МВт. Споживання електроенергії в Бельгії повільно зростає з 1990 року, і в 2016 році атомна енергетика забезпечила 51,3%, 41 ТВт-год електроенергії в країні.[1][2]

Перша комерційна атомна електростанція в країні почала працювати в 1974 році. Бельгія вирішила повністю припинити виробництво атомної енергії[en] до 2025 року. У березні 2022 року через вторгнення Росії в Україну Бельгія вирішила відкласти закриття двох реакторів на 10 додаткових років.[3]

Історія[ред. | ред. код]

Бельгія має довгу промислову історію в ядерному секторі. Бірако[en] в Олені[en], який регулярно приймав Марію і П'єра Кюрі, був початком промислового виробництва радію в 1922 році.[4]

Shinkolobwe
Відкрита шахта Шинколобве поблизу Ядотвіля (сьогодні Лікасі) у 1920-х роках, чоловіки з тачками штовхають руду, а наглядач дивиться («Chalux», 1925)

Використовувана уранова руда була відкрита в 1913 році в Катанзі в тодішньому Бельгійському Конго компанією Union Minière du Haut-Katanga[en]. Руда, знайдена в шахті Шінколобве[en], була надзвичайно багатою. Навіть перед Другою світовою війною Сполучені Штати висловили зацікавленість, однак лише в 1942 році, коли Сполученим Штатам знадобився уран для Мангеттенського проекту, а Бельгія була однією з небагатьох країн із значними запасами уранової руди, Едгар Сенж'є досяг угоди. Протягом наступного десятиліття Бельгія через свою колонію була одним із головних постачальників урану до Сполучених Штатів. Ці торгові відносини призвели до того, що Бельгія отримала доступ до ядерних технологій для цивільних цілей.[4]

У 1952 році це призвело до створення SCK•CEN, дослідницького центру ядерних досліджень у Молі. Перший реактор BR1 (бельгійський реактор 1) став критичним у 1956 році. Будівництво BR2 розпочалося наступного року. Реактор BR2 є одним із п’яти основних реакторів, що виробляють молібден-99, який розпадається на технецій-99m, радіоізотоп, який використовується в понад 80% діагностичних процедур візуалізації в ядерній медицині.[5]

У 1954 році Бельгія була одним із засновників CERN, а через три роки вона була одним із перших підписантів Договору про Євратом[en].

У 1957 році місцем для Eurochemic було обрано ділянку в Десселі[en], поблизу SCK•CEN. Тринадцять країн ОЕСР (Німеччина, Франція, Бельгія, Італія, Швеція, Нідерланди, Швейцарія, Данія, Австрія, Норвегія, Туреччина, Португалія, Іспанія) об’єднали зусилля для будівництва пілотної установки з переробки ядерної енергії. Atoomwijk, проект житла для робітників на приватній землі поблизу об’єкта, був унікальним науковим селищем у Європі того часу.[6]

Атоміум у Брюсселі

У 1958 році Брюссельська Всесвітня виставка Expo 58 мала працювати від BR3. Реактор мав бути побудований у Брюсселі та відкритий для відвідувачів. Зрештою проблеми з безпекою та адміністративні проблеми перенесли реактор на майданчик SCK•CEN. Інший знаковий символ інтересу до ядерних технологій того часу, Атоміум, містив фотовиставку.[7]

У 1959 році в Кіншасі був заснований Trico Center[en]. Її дослідницький реактор TRICO I був першим ядерним реактором на африканському континенті.

Побудований у США реактор BR3 був підключений до мережі в 1962 році, що зробило його першим реактором з водою під тиском у Західній Європі.

SCK•CEN відіграв ключову роль у розробці МОКС-палива. У 1960 році поблизу того самого місця NV Belgonuclaire, спільне підприємство SCK•CEN, Electrabel[en] і Tractebel, отримало свій перший плутоній зі Сполучених Штатів з метою промислового виробництва МОКС-палива. У 1963 році BR3 був завантажений МОКС-паливом і став першим реактором у світі, який виробляв електроенергію таким чином.[8]

У 1967 році комерційний завод Chooz-A у Франції, недалеко від бельгійського кордону, був підключений до мережі. Він був побудований французько-бельгійським спільним підприємством Sena (Société d'énergie nucléaire Franco-belge des Ardennes) для розміщення французько-бельгійського прототипу реактора з водою під тиском, першого побудованого в Західній Європі.[9] Він експлуатувався спільно і постачав електроенергію в обидві країни.[10]

У 1972 році Бельгія брала участь разом з Нідерландами та Німеччиною в невдалому реакторі-розмножувачі SNR-300. У 1973 році Бельгія та чотири інші європейські країни створили Eurodif[en].

Перша комерційна атомна електростанція в Бельгії, Doel 1, була запущена в експлуатацію в 1974 році. Протягом наступних десяти років до мережі було підключено ще шість реакторів. Плани восьмого реактора були скасовані, натомість енергетичні компанії Electrabel і SPE[en] взяли 25% участі у французькій АЕС Chooz-B.

У 1974 році Eurochemics припинила переробку. У 1987 році BR3 був першим реактором з водою під тиском, який було закрито в Європі. Виведення з експлуатації BR3 та Eurochemic дало Бельгії значний досвід у виведенні з експлуатації ядерних об’єктів.

Наразі Бельгія готується зробити внесок у дослідження реакторів IV покоління через проект MYRRHA[en].[11]

Ядерні електростанції[ред. | ред. код]

Цей розділ — витяг з Перелік комерційних ядерних реакторів § Бельгія.[ред.]
Назва Блок
№. 		Реактор Статус Чиста потужність (MW) Початок будівництва Комерційне використання Закриття
Тип Модель
SCK CEN[en] 1 PWR Westinghouse (WH) BR-3 Виведений з експлуатації 10 01957-11-011 листопада 1957 01962-10-1010 жовтня 1962 01987-06-3030 червня 1987
Дул 1 PWR WH 2 loops Функціонує 445 01969-07-011 липня 1969 01975-02-1515 лютого 1975 (02025 2025)
2 PWR WH 2 loops Функціонує 445 01971-09-011 вересня 1971 01975-12-011 грудня 1975 (02025 2025)
3 PWR Framatome 3 loops Відключений 1006 01975-01-011 січня 1975 01982-10-011 жовтня 1982 02022-09-2323 вересня 2022[12]
4 PWR Бельгійські фірми плюс WH 3 loops Функціонує 1039 01978-12-011 грудня 1978 01985-07-011 липня 1985 (02035 2035)[13]
Тіанж 1 PWR Framatome 3 loops Функціонує 962 01970-06-011 червня 1970 01975-10-011 жовтня 1975 (02025 2025)
2 PWR Framatome 3 loops Функціонує 1008 01976-04-011 квітня 1976 01983-06-011 червня 1983 (02023 2023)
3 PWR Бельгійські фірми плюс WH 3 loops Функціонує 1046 01978-11-011 листопада 1978 01985-09-011 вересня 1985 (02035 2035)

Дивю також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Belgium не вказано текст
  2. ↑ Country profile: Belgium. OECD Nuclear Energy Agency. 6 листопада 2017. Процитовано 19 червня 2018.
  3. ↑ Nucléaire: accord pour la prolongation de deux réacteurs. Le Soir (фр.). 18 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
  4. ↑ а б Saving the remains of the nuclear industries (PDF). Flemish Association of Industrial Archeology. 24 жовтня 2008. [недоступне посилання з 01.05.2013]
  5. ↑ Production and Supply of Molybdenum-99 (PDF). IAEA General Conference 54 (англ.). 2010. Процитовано 12 вересня 2021.
  6. ↑ Eurochemic (PDF). Belgoprocess. 2008.
  7. ↑ Dossier het Atoomdorp in Mol (PDF) (нід.). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016.
  8. ↑ About us Belgonucleaire. NV Belgonucleaire. Архів оригіналу за 27 грудня 2010. Процитовано 19 жовтня 2012.
  9. ↑ Decision on the establishment of Société d'énergie nucléaire franco-belge des Ardennes. EUR-lex. 27 квітня 1960. Процитовано 9 вересня 2012.
  10. ↑ Chooz. Nuclear France. Архів оригіналу за 23 червня 2008. Процитовано 13 вересня 2021.
  11. ↑ First for accelerator-driven nuclear reactor. World Nuclear News. 11 січня 2012.
  12. ↑ Doel 3: Shutdown confirmed for Friday. RTBF Info. 23 вересня 2022. Процитовано 25 вересня 2022.
  13. ↑ RTBF Info of 21 December 2018. RTBF Info. 21 грудня 2018. Процитовано 28 грудня 2018.
ГВт > 10
ГВт > 2
ГВт > 1
ГВт < 1
Розвиток в планах
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ядерна_енергетика_Бельгії&oldid=41870416