Яків (Тимчук)
| Яків (Тимчук) | ||
![]() | ||
| Владика Яків Тимчук, ЧСВВ | ||
| ||
|---|---|---|
| 26 листопада 1977 — 20 грудня 1988 | ||
| Церква: | Українська Греко-Католицька Церква | |
| Діяльність: | католицький священник, католицький диякон, католицький єпископ | |
| Народження: | 24 серпня 1919 Дуплиська, | |
| Смерть: | 20 грудня 1988 (69 років) Чортків | |
| Похований: | Заліщики | |
| Батько: | Григорій Тимчук | |
| Мати: | Марія Борсук | |
| Священство: | 3 січня 1943 | |
| Єп. хіротонія: | 1977 | |
Я́ків Тимчу́к (хресне ім'я Яросла́в; 24 серпня 1919, Дуплиська — 20 грудня 1988, Чортків) — український церковний діяч, василіянин, підпільний єпископ Станиславівської єпархії УГКЦ.
Народився в селі Дуплиськах у сім'ї Григорія і Марії (з роду Борсук) Тимчуків. Окрім нього в родині ще були сини Євген (о. Єронім, ЧСВВ) і Нестор та дочки Наталя, Ольга, Надія і Савина (сестра Софронія в Чині сестер Святого Василія Великого).
Навчався в Місійному інституті ім. святого Йосафата при Бучацькому монастирі отців Василіян. 16 серпня 1934 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Крехові. Після складення перших обітів (31 березня 1936 року) навчався в студійних монастирях Чину: в Добромилі (в 1936—1939 роках вивчав гуманістику і риторику), Кристинополі (в 1939—1941 роках — філософію, а в 1941—1944 роках — богослов'я). 13 вересня 1942 року в Крехові склав вічні обіти, а 27 грудня в Перемишлі отримав дияконські свячення з рук єпископа-помічника Перемишльського Григорія Лакоти. Священничі свячення отримав у Перемишлі 3 січня 1943 року.
Після свячень о. Яків короткий час перебував у Гошівському монастирі, а потім став парохом церкви Покрови у м. Чортків.
Після ліквідації УГКЦ, перейшов на нелегальне становище — у підпілля. Працював у музеї м. Коломия, в аптеці м. Копичинці, на цукрозаводі «Хрещатик» у с. Кострижівка сусідньої Чернівецької області.
Єпископ підпільної УГКЦ
[ред. | ред. код]26 листопада 1977 року[1][2] таємно висвячений на єпископа владикою Софроном Дмитерком і призначений помічником Станиславівської єпархії[3].
Незважаючи на переслідування і постійну небезпеку арешту, був надзвичайно мобільним і всюди встигав. Завдяки його активності і неабияким організаторським здібностям по всій Галичині були організовані осередки ІІІ-го Чину Святого Василія Великого та гуртки Апостольства молитви. Спричинився до організації нових і пожвавлення діяльності вже існуючих спільнот Апостольства молитви в Галичині (на Тернопільщині, Івано-Франківщині і Львівщині). Владика Яків часто навідувався до Чернівців, де відправляв Службу Божу, сповідав людей, хрестив дітей. Проводив регулярні богослужіння на Самбірщині, Дрогобиччині, Стрийщині. Служив підпільно на Чортківщині, в Тернополі, Коломиї[4].
Помер 20 грудня 1988 у Чорткові. Похорон відбувся 23 грудня у Заліщиках. Похоронну службу відправили єпископи Софрон Дмитерко і Павло Василик у співслужінні 27 священників[5].
- ↑ Cheney, David M. Bishop Yakiv Yaroslav Tymchuk [Catholic-Hierarchy]. www.catholic-hierarchy.org. Процитовано 15 березня 2025. (Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996)… ― С. 323, подає невірно ім'я владики як Яким)
- ↑ Владика Яків Тимчук. Вебсайт Синоду Єпископів УГКЦ. Процитовано 15 березня 2025..
- ↑ д-р Борис Гудзяк. Керівництво УГКЦ під радянським режимом, 1946-1989. www.ugkk.de. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016. [Архівовано 2016-04-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Михайло Сопилюк. Реліквії Владики Якова Тимчука в парафіяльному музеї Заліщик - Парафія Покрови Пресвятої Богородиці. ugcc-pokrov.te.ua. Архів оригіналу за 24 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016. [Архівовано 2016-04-24 у Wayback Machine.]
- ↑ Михайло Сопилюк. Пам’яті отців Тимчуків - ісповідників віри. (До 150-ї річниці церкви Святої Покрови в Заліщиках). Бучацька Єпархія УГКЦ. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 14 квітня 2016.
- Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С. ISBN 5-7745-0687-8
- На честь владики — пам'ятний хрест: [у Заліщиках освятили хрест на 100-річчя від дня народж. владики Я. Тимчука] // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2019. — № 49 (11 груд.). — С. 7.
- Bishop Yakiv Yaroslav Tymchuk, O.S.B.M. † // The Hierarchy of the Catholic Church
- Ісповідик віри. На спомин 20-річчя з дня смерті [Архівовано 17 березня 2016 у Wayback Machine.] // Сайт Бучацької єпархії УГКЦ
