Ямельня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ямельня
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада/громада Порічанська сільська рада
Код КОАТУУ 4625886404
Основні дані
Засноване 1370
Населення 449
Площа 1,1 км²
Густота населення 408,18 осіб/км²
Поштовий індекс 81086
Телефонний код +380 3259
Географічні дані
Географічні координати 49°52′58″ пн. ш. 23°47′59″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
306 м
Місцева влада
Адреса ради 81000, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Поріччя , тел. 3-75-31
Карта
Ямельня. Карта розташування: Україна
Ямельня
Ямельня
Ямельня. Карта розташування: Львівська область
Ямельня
Ямельня
Мапа

Яме́льня — село в Україні, в Яворівському районі Львівської області. Населення становить 449 осіб. Орган місцевого самоврядування — Порічанська сільська рада.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

В Ямельні збереглася римо-католицька каплиця, зведена ймовірно в 30-х роках 20 століття. Особливістю архітектури каплиці є дві вежі та сигнатурка посередині покрівлі над поздовжнім нефом (навою). [2]. Побудована на пагорбі над невеликим ставом практично в центрі села. Згідно з переказами місцевих старожилів костел-каплиця діяв недовго — всього кілька років перед початком Другої Світової Війни. В книзі львівського краєзнавця Василя Лаби «Історія села Страдч та штрихи до історії села Ямельня: від найдавніших часів до 1939 року»(Львів, 1999 р.) зазначається, що вже в 1930-х роках поляки в селі мали свій костел.[1]. Каплицю звели як філіальну споруду парафії римо-католиків Янова (з 1946 року смт. Івано-Франкове). [3]. Вже 1934 року була побудована українська парафіяльна церква св. Архангела Михаїла. Теж на пагорбі, але ближче до дороги Львів-Яворів. Освячена 15 липня. Проект виконав архітектор Євген Нагірний.[1]

27 квітня 2013 року костел заледве не згорів. Причиною пожежі могло стати вогнище прямо під стінами каплиці, в якому палили сухі гілки — палаючу іскру до храму перекинув сильний вітер. Повідомлення про пожежу надійшло на номер 101 служби порятунку МНС  о 18.36 год. Про це повідомлялось журналістами телеканалу ZIK. [4].

Селяни помітили пожежу лише тоді, коли полум'я дісталося до покрівлі храму. Менш як за 10 хвилин приїхали майже 20 вогнеборців, яким знадобилася година, щоб загасити полум'я. Пожежа частково знищила покрівлю та дерев'яні балки  перекриття костелу.

В 1930 рр. половину населення Ямельні становили поляки. Вони мали своє молодіжне товариство «Стшелєц» та молочарню. Читальня «Просвіта» в с. Ямельня ім. М. Грушевського була заснована лише 4 серпня 1935 року. Ініціатором створення був о. Микола Вояковський (парох Страдча та Ямельні). На той час в селі налічувалось близько 115 дворів. Станом на 1938 р. читальня мала в розпорядженні 84 книги та передплачувала 2 газети. Першими керівниками читальні стали М. Стойко, М. Бачинський, І. Тузяк.

З Ямельні витікає невеличкий потік, що живить річку Стару (Домажирка), яка на південному сході сполучається з основним руслом, що прямує сюди від своїх витоків в с. Дубровиця. Після с. Вороців р. Стара різко повертає на Південний Захід. Тут вона дає початок мережі іригаційних каналів. Річка Стара є лівою притокою р. Верещиця (притока р. Дністер, басейн Чорного моря). [5].

Станом на 2015 рік с. Ямельня підпорядковується селищній раді с. Поріччя, яке знаходиться на південний захід від села. З північного боку с. Поріччя плавно переходить в с. Страдч. Обидва села розташовані на р. Верещиця (притока р. Дністер).

Соціально-економічний розвиток[ред. | ред. код]

Від 1370 по 1860 роки[ред. | ред. код]

Перші згадки про село сягають ще 1370 року, коли воно згадувалося одночасно з Великополем та Івано-Франковим. В селі оброблялось 3 лани землі.

Згадується село в документах (як Ямпна) 24 березня 1396[2].

На час люстрації[3] в селі проживав тільки один господар на чверті лану землі та 4 коморники. В селі був фільварок[4], в якому того року було 89 кіп жита, 7 кіп пшениці, 30 кіп сумішки, 40 кіп вівса, 36 кіп ячменю, 34 копи гречки та 12 кіп гороху. Озимини було було тільки 77 кіп, решту становили ярі культури. Весь річний прибуток з фільваркa становив 152 зол. Селяни Ямельні мали право вільно брати в лісах дрова для своїх потреб.

У 1787 році в селі був фільварок Шимона Шептицького. Двірські землеволодіння становили 112 моргів ріллі, 43 — лук, 4 пасовиськ та 86 моргів лісу. Селянські землі відповідно становили 368, 180 та 56 моргів. Третину полів кожного року селяни залишали лежати облогом, а пізніше на такому облозі протягом двох років сіяли збіжжя. На 1 морг землі в середньому висівали по 40 гарнців зерна, а середній врожай становив 4,75 корця з морга. В селі було всього 44 номери.

У 1820 році село належало Маркові Свідзінському. Проживали у ньому мешканці з прізвищами Адамів, Бабак, Бала, Бачко, Богуцький, Брода, Бродніцький, Бук, Варига, Вдович, Воробій, Вятр, Гамала, Гудз, Демчишин, Йолоп, Загурський, Зєнковський, Лапан, Лукашів, Клуз, Кміт, Коциляк, Кугай, Курка, Маліс, Марцинів, Пйонтковські, Ролік, Разнерович, Сабадаш, Садовий, Скіц, Сосновський, Тимчишин, Трущак, Трибула, Хим'як, Щука, Якубів. За селом було закріплено 480 моргів поля, 283 морги лук та 86 моргів лісу. З 52 селянських господарств абсолютну більшість становили господарства, які мали від 10 до 13 моргів землі. Судячи з імен та прізвищ тут було близько 15 господарів-поляків.

Разом селяни відробляли 1035 днів панщини кіньми, 2484 дні волами та 104 дні пішо. Восени давали до двору 25,5 гуски, 153 курей, 382 яйця, 159 мотків прядива[5]. Пряли з двірського лляного волокна.

У 1857 році в Ямельні проживали 242 українці, існувала парафіяльна школа.

На 01.01.1939 в селі проживало 750 мешканців, з них 390 українців-грекокатоликів, 295 українців-латинників, 60 поляків, 5 євреїв[6]

Сьогодення[ред. | ред. код]

Сьогодні у селі Ямельня функціонує клуб народного дозвілля, футбольна команда «Ямельня» і вокальний колектив. З 2015 року функціонує футбольне поле, де проводяться футбольні матчі районного та обласного значення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Посвячення церкви в Ямельній // Діло. — 1934. — 19 липня. — № 188 (13733). — С. 5.
  2. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 2. — 295 с. (пол., лат.) с. 36-38, XXIII.
  3. Люстрація. Вікіпедія (uk). 2016-09-06. Процитовано 2016-10-17. 
  4. Фільварок. Вікіпедія (uk). 2016-09-14. Процитовано 2016-10-17. 
  5. Прядиво. Вікіпедія (uk). 2016-10-15. Процитовано 2016-10-17. 
  6. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 27.


Посилання[ред. | ред. код]