Страдч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Страдч
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада/громада Порічанська сільська рада
Код КОАТУУ 4625886403
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1416
Населення 3265
Площа 1,491 км²
Густота населення 633,8 осіб/км²
Поштовий індекс 81071
Телефонний код +380 3259
Географічні дані
Географічні координати 49°53′24″ пн. ш. 23°46′12″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
330 м
Водойми р. Верещиця
Відстань до
обласного центру
22 км
Місцева влада
Адреса ради 81000, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Поріччя, тел. 3-75-31
Карта
Страдч. Карта розташування: Україна
Страдч
Страдч
Страдч. Карта розташування: Львівська область
Страдч
Страдч

Страдч у Вікісховищі?

Страдч — село Яворівського району Львівської області на річці Верещиці. Розташоване на трасі М10 ЛьвівКраковець.

В селі працює силікатний завод.

Історія[ред. | ред. код]

Б. М. Стенчинський. Вхід до печери у Страдчі, 1841

У часи Київської Русі та Галицько-Волинського князівства неподалік села знаходився другий після Києво-Печерської лаври підземний монастир в Україні. Розміщувався на високій горі на лівому березі р. Верещиці поблизу с. Страдч. Згадується в Галицько-Волинському літописі від 1242 під назвою «Печера Домажирова» — саме до такої думки схилявся знаний галицький історик Денис Зубрицький. Відмінної позиції дотримувався М. Грушевський, котрий критично оцінивши припущення Д. Зубрицького, висловив думку, що літописна «Печера Домажирова» може знаходитися поблизу села Домаморич на Тернопільщині. Все ж сучасні археологічні дослідження дають підстави схилитися на користь думки Д. Зубрицького.

Археологічними дослідженнями встановлено, що монастир складався із вхідної галереї (довжина бл. 40 м), ходів загальною довжиною понад 270 м і кількох келій, які розміщувались на глибині бл. 20 м. На вершині гори знаходилось укріплене городище. Монастир припинив своє існування бл. 14 ст.

Одним із перших дослідників, котрий описав цю пам'ятку, був Богуш Жигмонт Стечинський. На сторінках польського видання «Przyjaciel Ludu» він у 1841 р. під літерою «К» опублікував опис цієї печери. Пізніше печера в Страдецькій горі продовжувала викликати значний інтерес серед наукової спільноти, а саме: К. Фалькевіча, І. Гавришкевича, Антоні Шнайдера, Венедикта Площанського та ін.

До нашого часу збереглися численні легенди про монастир та про знищення ченців монголо-татарами.

Перша письмова згадка датується 12 червня 1416 р., коли у Городку король Владислав II Ягайло дозволив заснування в селі Страдч руської (православної) парафії.[1]

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується поп (так називали священиків до кінця ХІХ ст., а декана — протопоп), шинок, млин і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[2].

Радянський період[ред. | ред. код]

Із 1965 р. тут працює силікатний завод республіканського значення потужністю 50 млн шт. цегли на рік. А у 1971 р. споруджений міжколгоспний комбікормовий завод.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі є залишки скельного монастиря, церква Святого Архистратига Михаїла, храм Успення Пресвятої Богородиці.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Орест Коновалець (1854-18.5.1931, Страдч) — стрийко провідника ОУН Євгена Коновальця[3]
  • о. Микола Конрад — блаженний УГКЦ, в минулому парох с. Страдч. Був закатований разом з дяком Володимиром Приймою у 1941 р. руками більшовицьких безбожників. У червні 2001 р. папа Іван Павло ІІ визнав страдецьких мучеників блаженними УГКЦ.

Пов'язані зі Страдчем[ред. | ред. код]

Померли[ред. | ред. код]

  • Петро Бухтяк-«Петро» — зв’язковий проводу Львівського краю, загинув 25 листопада 1950року[4], нагороджений Срібним Хрестом заслуги УПА Наказом ГВШ УПА ч.1/51 від 25 липня 1951 року.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 3. (пол., лат.) с. 169-172, LXXXVII.
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  3. Dmytro Blazejowskyj. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv: Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 s. — P. 205—206. — ISBN 966-518-225-0 (англ.)
  4. Горін Зіновій. Петро Бухтяк-«Петро» — охоронець крайового провідника Осипа Дяківа.
  5. Манзуренко В. ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА ЗАСЛУГИ. — № 90.

Література[ред. | ред. код]

  • Коваль Л. Знайди прихисток своїй душі на Страдецькій Хресній дорозі — Л., 2004. — 49 с.
  • Ляска В. [http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mdapv/2009_13/PDF/028Lyaska.pdf РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНІ ПАМ'ЯТКИ РОЗТОЧЧЯ в світлі КРАЄЗНАВЧИХ та АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ (ХІХ — 30-ті роки ХХ ст.) // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — 2009. — Вип. 13. — С. 336—346.
  • Stradcz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — T. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.) — S. 382.

Посилання[ред. | ред. код]