Великополе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великополе
Церква Собору Пресвятої Богородиці, Великополе (01).jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада/громада Великопільська сільська рада
Код КОАТУУ 4625881601
Облікова картка Великополе 
Основні дані
Засноване 1515
Населення 633
Площа 1,45 км²
Густота населення 436,55 осіб/км²
Поштовий індекс 81075
Телефонний код +380 3259
Географічні дані
Географічні координати 49°52′27″ пн. ш. 23°43′02″ сх. д. / 49.87417° пн. ш. 23.71722° сх. д. / 49.87417; 23.71722Координати: 49°52′27″ пн. ш. 23°43′02″ сх. д. / 49.87417° пн. ш. 23.71722° сх. д. / 49.87417; 23.71722
Середня висота
над рівнем моря
304[1] м
Водойми р. Верещиця
Відстань до
обласного центру
29 км
Відстань до
районного центру
37 км
Місцева влада
Адреса ради 81075, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Великополе, вул. Садова, 29; тел. 3-82-43[2]
Сільський голова Пісюра Мирослав Андрійович[2]
Карта
Великополе. Карта розташування: Україна
Великополе
Великополе
Великополе. Карта розташування: Львівська область
Великополе
Великополе
Мапа

Великополе у Вікісховищі?

Великопо́ле — село в Україні, в Яворівському районі Львівської області. Населення становить 633 осіб (станом на 2001 рік). Орган місцевого самоврядування — Великопільська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село знаходиться за 12 км на північний схід від Городка, за 7 км на південний захід від смт Івано-Франкове. На сході межує з Поріччям, на південному сході — з Мальчицями, на півдні — Зушищями, на заході — Добростанами та Волею-Добростанською.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села знайдені залишки поселення епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.).

Великополе засноване у XV столітті, перші згадки датуються 1515 роком. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), шинок і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі.[3]

1939 року за Пактом Молотова — Ріббентропа увійшло до радянської зони окупації. Після приєднання цієї частини Польщі до Радянського Союзу, 27 листопада 1939 році у складі Яворівського повіту включене до новоутвореної Львівської області УРСР, а з утворенням районів, 17 січня 1940 року, Великополе увійшло до новоувореного Яворівського району Львівської області.

Під час німецько-радянської війни 216 мешканців села брали участь у бойових діях, з них 99 загинули, 50 були нагороджені орденами і медалями.

У 1950 році біля села у бою з підрозділом МДБ загинув крайовий провідник ОУН Львівщини Осип Дяків-Горновий.

За радянських часів у Великополі діяв колгосп ім. Лесі Українки. Станом на 1968 рік, населення села становило 1020 осіб.[4]

Церква[ред. | ред. код]

Церква Собору Пресвятої Богородиці

1515 року у селі вже існувала православна церква, оскільки місцевий священик у той час вже платив податок. 1781 року коштом селян і пароха була зведена нині діюча дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці із мурованою дзвіницею. 1890 року церкву було розписано, а дзвіницю оновлено. У жовтні 1927 року парохом Великополя був призначений племінник дружини Михайла Грушевського о. Микола Вояковський.

Споруди церкви та дзвіниці є пам'ятками архітектури національного значення.[5]

До 2015 року нею користувалися громади УГКЦ і УПЦ МП.[6] 14 червня 2015 року дерев'яний храм знищений вогнем.[7]

Освіта та культура[ред. | ред. код]

У селі працює Великопільська загальноосвітня школа I—III ступенів, бібліотека, медичний пункт, а також село має власну футбольну команду «Великополе».[8]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прогноз погоди в селі Великополе
  2. а б Великопільська сільська рада
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym... — S. 153.
  4. ІМСУ... — С. 925.
  5. Великополе. Церква Собору Богородиці
  6. Дерев'яні церкви Галичини. Великополе. Собору Пр. Богородиці 1781
  7. ДСНС України. Архів оригіналу за 18 червень 2015. Процитовано 15 червень 2015. 
  8. Альбом футбольної команди
  9. Літопис УПА. Нова серія. Т. 27: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1949—1956. — Кн. 3 / упоряд. Михайло Романюк. — Київ; Торонто, 2017. — С. 548.
  10. Горін З., Петро Бухтяк-«Петро» — охоронець крайового провідника Осипа Дяківа
  11. Манзуренко В Лицарі срібного Хреста заслуги. — № 90

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]