Великополе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великополе
Церква Собору Пресвятої Богородиці, Великополе (01).jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада/громада Великопільська сільська рада
Код КОАТУУ 4625881601
Основні дані
Засноване 1515
Населення 633
Площа 1,45 км²
Густота населення 436,55 осіб/км²
Поштовий індекс 81075
Телефонний код +380 3259
Географічні дані
Географічні координати 49°52′27″ пн. ш. 23°43′02″ сх. д. / 49.87417° пн. ш. 23.71722° сх. д. / 49.87417; 23.71722Координати: 49°52′27″ пн. ш. 23°43′02″ сх. д. / 49.87417° пн. ш. 23.71722° сх. д. / 49.87417; 23.71722
Середня висота
над рівнем моря
304 м
Місцева влада
Адреса ради 81075, Львівська обл., Яворівський р-н, с.Великополе , тел. 3-39-68
Карта
Великополе. Карта розташування: Україна
Великополе
Великополе
Великополе. Карта розташування: Львівська область
Великополе
Великополе

Великополе у Вікісховищі?

Великопо́ле — село в Україні, в Яворівському районі Львівської області. Населення становить 633 осіб (станом на 2001 рік); площа — 1,45 км². Орган місцевого самоврядування — Великопільська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села знайдені залишки поселення епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.).

Великополе засноване у XV столітті, перші згадки датуються 1515 роком. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), шинок і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[1].

1939 року за Пактом Молотова — Ріббентропа увійшло до радянської зони окупації. Після приєднання цієї частини Польщі до Радянського Союзу, 27 листопада 1939 р. у складі Яворівського повіту включене до новоутвореної Львівської області УРСР, а з утворенням районів (17 січня 1940) Великополе увійшло до Яворівського району Львівської області.

Під час німецько-радянської війни (1941—1945) 216 жителів села брали участь у бойових діях, з них 99 загинули; 50 були нагороджені орденами і медалями.

У 1950 році біля села у бою з підрозділом МДБ загинув крайовий провідник ОУН Львівщини Осип Дяків-Горновий.

За радянських часів у Великополі діяв колгосп ім. Лесі Українки. Станом на 1968 рік населення села становило 1020 осіб[2].

Церква[ред. | ред. код]

Церква Собору Пресвятої Богородиці

1515 року у селі вже існувала православна церква, оскільки місцевий священик у той час вже платив податок. 1781 року коштом селян і пароха була зведена нині діюча дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці із мурованою дзвіницею. 1890 року церкву було розписано, а дзвіницю оновлено. У жовтні 1927 року парохом Великополя був призначений племінник дружини Михайла Грушевського о. Микола Вояковський.

Споруди церкви та дзвіниці є пам'ятками архітектури національного значення[3].

До 2015 р. нею користувалися громади УГКЦ і УПЦ МП[4][5].

Знищена вогнем 14 червня 2015 року[6]

Освіта та культура[ред. | ред. код]

Село має школу І-ІІІ ступенів, бібліотеку, медичний пункт, футбольну команду «Великополе»[7].

Відомі люди[ред. | ред. код]

  • Федик Ігор Іванович — український історик, краєзнавець, педагог, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, заслужений вчитель України.
  • Дяків Осип Васильович (21.06.1921, с. Олесине Козівського р-ну Тернопільської обл. — 28.11.1950, біля с. Великополе) — член УГВР і заступник голови ГС УГВР. Провідний публіцист українського визвольного руху. Загинув у бою зі спецвідділом МДБ; відзначений Бронзовим хрестом бойової заслуги (5.12.1947), Золотим хрестом заслуги (1.11.1950)[8].
  • Микола Мощанчук-«Бор» — командир підвідділу ВО «Буг», провідник ОУН Городоцької округи[9], нагороджений Срібним Хрестом заслуги УПА Наказом ГВШ УПА ч.1/51 від 25 липня 1951 року.[10]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
  2. Великополе в Історії міст і сіл Української РСР (рос.)
  3. Пам'ятки архітектури національного значення. Львівська область. Яворівський р-н
  4. Дерев'яні церкви Галичини
  5. Великополе. Церква Собору Богородиці
  6. ДСНС України
  7. Альбом футбольної команди
  8. Літопис УПА. Нова серія. Т. 27: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1949—1956. — Кн. 3 / упоряд. Михайло Романюк. — Київ; Торонто, 2017. — С. 548.
  9. Горін Зіновій. Петро Бухтяк-«Петро» — охоронець крайового провідника Осипа Дяківа.
  10. Манзуренко В. ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА ЗАСЛУГИ. — № 90.

Посилання[ред. | ред. код]