Великополе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великополе
Церква Собору Пресвятої Богородиці, Великополе (01).jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Яворівський район
Рада/громада Великопільська сільська рада
Код КОАТУУ 4625881601
Облікова картка Великополе 
Основні дані
Засноване 1515
Населення 633
Площа 1,45 км²
Густота населення 436,55 осіб/км²
Поштовий індекс 81075
Телефонний код +380 3259
Географічні дані
Географічні координати 49°52′27″ пн. ш. 23°43′02″ сх. д. / 49.87417° пн. ш. 23.71722° сх. д. / 49.87417; 23.71722Координати: 49°52′27″ пн. ш. 23°43′02″ сх. д. / 49.87417° пн. ш. 23.71722° сх. д. / 49.87417; 23.71722
Середня висота
над рівнем моря
304[1] м
Водойми р. Верещиця
Відстань до
обласного центру
29 км
Відстань до
районного центру
37 км
Місцева влада
Адреса ради 81075, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Великополе, вул. Садова, 29; тел. 3-82-43[2]
Сільський голова Пісюра Мирослав Андрійович[2]
Карта
Великополе. Карта розташування: Україна
Великополе
Великополе
Великополе. Карта розташування: Львівська область
Великополе
Великополе
Мапа

Великополе у Вікісховищі?

Великопо́ле — село в Україні, в Яворівському районі Львівської області. Населення становить 633 осіб (станом на 2001 рік). Орган місцевого самоврядування — Великопільська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село знаходиться за 12 км на північний схід від Городка, за 7 км на південний захід від смт Івано-Франкове. На сході межує з Поріччям, на південному сході — з Мальчицями, на півдні — Зушищями, на заході — Добростанами та Волею-Добростанською.

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу села знайдені залишки поселення епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.).

Великополе засноване у XV столітті, перші згадки датуються 1515 роком. У податковому реєстрі 1515 року в селі документується піп (отже, уже тоді була церква), шинок і 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі.[3]

1939 року за Пактом Молотова — Ріббентропа увійшло до радянської зони окупації. Після приєднання цієї частини Польщі до Радянського Союзу, 27 листопада 1939 році у складі Яворівського повіту включене до новоутвореної Львівської області УРСР, а з утворенням районів, 17 січня 1940 року, Великополе увійшло до новоувореного Яворівського району Львівської області.

Під час німецько-радянської війни 216 мешканців села брали участь у бойових діях, з них 99 загинули, 50 були нагороджені орденами і медалями.

У 1950 році біля села у бою з підрозділом МДБ загинув крайовий провідник ОУН Львівщини Осип Дяків-Горновий.

За радянських часів у Великополі діяв колгосп ім. Лесі Українки. Станом на 1968 рік, населення села становило 1020 осіб.[4]

Церква[ред. | ред. код]

Церква Собору Пресвятої Богородиці

1515 року у селі вже існувала православна церква, оскільки місцевий священик у той час вже платив податок. 1781 року коштом селян і пароха була зведена нині діюча дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці із мурованою дзвіницею. 1890 року церкву було розписано, а дзвіницю оновлено. У жовтні 1927 року парохом Великополя був призначений племінник дружини Михайла Грушевського о. Микола Вояковський.

Споруди церкви та дзвіниці є пам'ятками архітектури національного значення.[5]

До 2015 року нею користувалися громади УГКЦ і УПЦ МП.[6] 14 червня 2015 року дерев'яний храм знищений вогнем.[7]

Освіта та культура[ред. | ред. код]

У селі працює Великопільська загальноосвітня школа I—III ступенів, бібліотека, медичний пункт, а також село має власну футбольну команду «Великополе».[8]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Прогноз погоди в селі Великополе
  2. а б Великопільська сільська рада
  3. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym... — S. 153.
  4. ІМСУ... — С. 925.
  5. Великополе. Церква Собору Богородиці
  6. Дерев'яні церкви Галичини. Великополе. Собору Пр. Богородиці 1781
  7. ДСНС України
  8. Альбом футбольної команди
  9. Літопис УПА. Нова серія. Т. 27: Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1949—1956. — Кн. 3 / упоряд. Михайло Романюк. — Київ; Торонто, 2017. — С. 548.
  10. Горін З., Петро Бухтяк-«Петро» — охоронець крайового провідника Осипа Дяківа
  11. Манзуренко В Лицарі срібного Хреста заслуги. — № 90

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]