Януш Гловацький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Януш Ґловацький)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Януш Гловацький
Janusz Głowacki
00 Janusz Głowacki.jpg
Варшава, червень 2011
Народився 13 вересня 1938(1938-09-13)
Познань
Помер 19 серпня 2017(2017-08-19) (78 років)
Єгипет
Поховання
Громадянство Польща Польща
Діяльність драматург, сценарист, прозаїк
Alma mater Faculty of Polish Studies at the University of Warsaw[d]
Мова творів польська
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»defaultЗолота медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»
Сайт: januszglowacki.com

Януш Гловацький у Вікісховищі?

Януш Гловацький (пол. Janusz Głowacki; 13 вересня 1938 — 19 серпня 2017[1]) — польський прозаїк, драматург, сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав польську філологію у Варшавському університеті. Дебютував 1960 року в виданні «Almanach Młodych». З 1964 р. співпрацює з польськомовним паризьким журналом Kultura (редактор Єжи Ґедройць) як колумніст та автор блискучих оповідань.

На зламі 1960–1970 рр. розпочинає активну діяльність як сценарист. Тоді ж постає фільм Анджея Вайди «Полювання на мух» (1969), знятий за мотивами творчості Гловацького. Справжній успіх прийшов до Гловацького після спільного із Мареком Півовським[pl] сценарію до фільму «Рейс»[pl], визнаного найкращою польською кінокомедією.

Як колумніст «Культури» виступає до 1981 року. Після запровадження воєнного стану в Польщі приймає рішення, як і багато польських митців, залишитися за кордоном. Оселився у США, де став відомим драматургом. Прославився після постановки п'єси «Полювання на тарганів» (1986).

З 1983 року постійно проживав в Нью-Йорку з акторкою та співачкою українського походження Оленою Леоненко[pl].

2005 року був нагороджений міністром культури Польщі Вальдемаром Домбровським Золотою Медаллю «За заслуги в культурі Gloria Artis».

Творчість Гловацького була перекладена англійською, естонською, іспанською, китайською, корейською, німецькою, російською, сербською, словацькою, угорською, українською, французькою, чеською мовами. Був членом Товариства польських письменників.

Помер 19 серпня 2017 року.

Основні твори[ред. | ред. код]

Романи[ред. | ред. код]

  • «Останній сторож» (пол. Ostatni cieć, 2001)
  • «З голови» (пол. Z głowy, 2004)
  • «Як бути коханим» (пол. Jak być kochanym, 2005)
  • «Good night, Джезі» (пол. Good night, Dżerzi, 2010)

Збірки оповідань і фельєтонів[ред. | ред. код]

  • «Круговерть абсурду» (пол. Wirówka nonsensu, 1968)
  • «Новий танец ля-ба-да та інші оповідання» (пол. Nowy taniec la-ba-da i inne opowiadania, 1970)
  • «Уночі гірше видно» (пол. W nocy gorzej widać, 1972)
  • «Рай і рапорт Пилата» (пол. Paradis & Raport Piłata, 1973)
  • «Полювання на мух та інші оповідання» (пол. Polowanie na muchy i inne opowiadania, 1974)
  • «Повернення графа Монте-Крісто» (пол. Powrót Hrabiego Monte Christo, 1975)

П'єси[ред. | ред. код]

Переклади українською мовою[ред. | ред. код]

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]