Японсько-корейська угода (серпень 1904)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Японсько-корейська угода
Романізація Макк'юна — Райшауера Che-il-ch'a Han-il Hyŏp-yak
Нова латинізація Je-il-cha Han-il Hyeop-yak
Попередник Японсько-корейська угода (травень 1904)
Наступник Японсько-корейська угода (квітень 1905)
Мова твору або назви японська і корейська
Дата й час 22 серпня 1904
Дата публікації 22 серпня 1904
Перший рядок 大韓政府ᄂᆞᆫ大日本政府가推薦ᄒᆞᆫ바日本人一名을財政顧問으로ᄒᆞ야大韓政府에傭聘ᄒᆞ야財務에關ᄒᆞᄂᆞᆫ事項은一切其意見을詢ᄒᆞ야施行ᄒᆞᆯ事 і 韓國政府ハ日本政府ノ推薦スル日本人一名ヲ財務顧問トシテ韓國政府ニ傭聘シ財務ニ關スル事項ハ總テ其意見ヲ詢ヒ施行スヘシ
Історичний період Період Мейдзі
Час/дата припинення існування 1965
Сторона, яка підписала Hayashi Gonsuked і Юн Чхі Хо
Статус авторських прав 🅮
Японсько-корейська угода
Хангиль
제1차 한일협약
Ханча
第一次韓日協約
Нова латинізація Je-il-cha Han-il Hyeop-yak
Система Макк'юна — Райшауера Che-il-ch'a Han-il Hyŏp-yak

Японсько-корейська угода серпеня 1904 року була укладена між представниками Японської імперії та Корейської імперії.[1] Переговори були завершені 22 серпня 1904 року[2].

Положення угоди[ред. | ред. код]

Цей договір вимагав від Кореї залучення фінансових і дипломатичних радників, призначених Японією. Крім того, договір вимагав від Кореї консультуватися з Японією перед укладенням договорів з іноземними державами, а також перед наданням поступок або укладенням контрактів з іноземцями.[2]

Договір передбачає, що Надзвичайний Посланник і Повноважний Міністр Його Величності Імператора Японії та Тимчасовий державний міністр закордонних справ Його Величності Імператора Кореї були відповідно уповноважені та уповноважені вести переговори та погоджувати конкретну мову запропонований двосторонній договір:[3]

  • Стаття І.

Уряд Кореї залучить як фінансового радника уряду Кореї японського підданого, рекомендованого урядом Японії, і всі питання, що стосуються фінансів, будуть розглядатися після того, як буде прийнято його консультацію.[3]

  • Стаття II.

Уряд Кореї залучає дипломатичного радника до Міністерства закордонних справ іноземця, рекомендованого урядом Японії, і всі важливі питання, що стосуються зовнішніх відносин, розглядаються після того, як його радник буде прийнятий.[3]

  • Стаття III.

Уряд Кореї повинен консультуватися з урядом Японії перед укладенням договорів або конвенцій з іноземними державами, а також при вирішенні інших важливих дипломатичних справ, таких як надання концесій або укладання контрактів з іноземцями.[3]

 — Гаяші Ґонсуке, Надзвичайний Посланник і Повноважний Міністр (датовано: 22-м днем 8-го місяця 37-го року Мейдзі)[3]
 — Юнь Чхі Хо, виконуючий обов'язки державного міністра закордонних справ (датовано: 22-м днем 8-го місяця 8-го року Ґванму)[3]

Розширене пояснення обсягу та мети статті III було згадано в листі 1904 року від посла Японії в Сполучених Штатах Такагіри Коґоро до державного секретаря США Джона Гея:

«Стаття III не має на меті поставити перешкоду на шляху законних підприємств іноземців у сфері торгівлі та промисловості, але розрахована на те, щоб служити запобіжним заходом проти укладення необдуманих і небезпечних угод, які часто в минулому виявлялися джерело серйозних ускладнень, як це було яскраво показано у випадку з російською орендою Йонґампго».[4]

Рецисія[ред. | ред. код]

Аналіз «договору 1905 року» Коджоном — лише одна з багатьох спроб скасувати наслідки примусового тиску.

Цей «передбачуваний договір» був укладений у процесі примусу;[2] і корейці намагалися скасувати небажані наслідки, представивши докази міжнародній спільноті. Наприклад,

Цей договір було підтверджено як «вже недійсний» Базовим договором про відносини між Японією та Кореєю, укладеним у 1965 році.[8] У 2010 році Японія стверджувала, що хронологічною точкою відліку для скасування «вже недійсного» договору було 15 серпня 1948 року, коли було створено уряд Республіки Корея. Ця точка зору заперечується корейським аналізом, який договір 1965 року тлумачить як основу визнання недійсними всіх японсько-корейських договорів і угод з 1904 року.[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  1. ↑ Scott, Korea, Treaties and Agreements, p. vii.
  2. ↑ а б в Korean Mission to the Conference on the Limitation of Armament, Washington, D.C., 1921—1922. (1922). Korea's Appeal, p. 35., с. 35, на «Google Books»; excerpt, «Alleged Treaty, dated August 22, 1904.»
  3. ↑ а б в г д е Scott, p. 37. на «Google Books»
  4. ↑ Scott, pp. 37-38., с. 37, на «Google Books»
  5. ↑ Korean Mission p. 44., с. 44, на «Google Books»; уривок: "Вищевикладене доповнює апеляцію імператора Кореї, подану до Державного департаменту 25 листопада 1905 року, та його телеграфне повідомлення про незаконність заявленого протекторату, подане до Державного департаменту 26 листопада 1905 року".
  6. ↑ Eckert, Carter J. et al. (1990). Korea Old and New: A History, p. 245.
  7. ↑ Korean Mission pp. 3-44., с. 3, на «Google Books»
  8. ↑ Treaty on Basic Relations between Japan and the Republic of Korea. «Підтверджується, що всі договори або угоди, укладені між Японською імперією та Корейською імперією 22 серпня 1910 року або раніше, вже є недійсними.»
  9. ↑ Lee Man-yeol. "For a view of history that puts us at the center, " [Архівовано 2011-10-05 у Wayback Machine.] Northeast Asian History Foundation News. 2010.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Eckert, Carter J., Ki-baik Lee, Young Ick Lew, Michael Robinson, and Edward W. Wagner. (1990). Korea Old and New: A History. Cambridge: Harvard University Press. ISBN 9780962771309ISBN 9780962771309; OCLC 23071907
  • Korean Mission to the Conference on the Limitation of Armament, Washington, D.C., 1921—1922. (1922). Korea's Appeal to the Conference on Limitation of Armament. Washington: U.S. Government Printing Office. OCLC 12923609
  • United States. Dept. of State. (1919). Catalogue of treaties: 1814—1918. Washington: Government Printing Office. OCLC 3830508
  • Scott, James Brown. (1921). Korea, Treaties and Agreements. Washington, D.C.: Carnegie Endowment for International Peace. OCLC 459192091
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Японсько-корейська_угода_(серпень_1904)&oldid=42263252