Яремчук Олеся Любомирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яремчук Олеся Любомирівна
Olesya Yaremchuk. Photo (c) Zoriana Vladyka.jpg
Народилася 25 травня 1991(1991-05-25) (31 рік)
Львів, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналістка
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка

CMNS: Яремчук Олеся Любомирівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Яремчук Олеся Любомирівна (25 травня 1991(19910525), Львів) — українська журналістка та письменниця.

Освіта[ред. | ред. код]

2013 року закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. 2014—2021 роки — робота над дисертацією «Подорожня антропологія у літературних репортажах Йозефа Рота» у Львівському національному університеті імені Івана Франка та у Віденському університеті (2016 рік, стипендія на дослідження від OeAD[de])[1]. Академічні зацікавлення — подорожня антропологія, культурна та національна ідентичність, літературний репортаж.

Журналістська робота[ред. | ред. код]

2013 рік — кореспондентка міжнародного відділу у Всеукраїнській газеті «День» (Київ). 2014 — журналістка-фрілансерка для газети «День» (Київ), журналів «Літакцент» (Київ), «New Eastern Europe» (Краків) та «Українського журналу» (Прага). З 2015 — авторка та журналістка проекту про національні меншини в Україні «Наші Інші» в онлайн-журналі «The Ukrainians» (Львів). Репортажі з циклу «Наші Інші [Архівовано 7 серпня 2019 у Wayback Machine.]» перекладені чеською, німецькою та англійською мовами.

Книги[ред. | ред. код]

Стипендії та нагороди[ред. | ред. код]

2014 — стипендіатка міжнародної журналістської програми графині Маріон Дьонгофф [Архівовано 1 лютого 2019 у Wayback Machine.].

2014 — лауреатка конкурсу художнього репортажу «Самовидець» від видавництва «Темпора» за репортаж «Рани» — історії про важкопоранених українських солдатів, що лікуються у гамбурзькому шпиталі.

2017 — почесна гостя Карпатської літературної резиденції (ТАОР).

2018 — лауреатка премії «ЛітАкцент року» за книжку «Наші Інші [Архівовано 6 лютого 2019 у Wayback Machine.]».

2018 — стипендіатка [Архівовано 30 грудня 2020 у Wayback Machine.] ADAMI [Архівовано 17 травня 2019 у Wayback Machine.] Fellowship.

2019 — стипендіатка Фундації «KulturKontakt Austria [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.]».

Співпраця з видавництвами[ред. | ред. код]

Січень 2016 — квітень 2017 — кураторка конкурсу художнього репортажу «Самовидець» імені Майка Йогансена від видавництва «Темпора» (Київ) та видань «Зникомі європейці [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.]» Карла-Маркуса Ґауса (переклад Христини Назаркевич), «Раніше Господа Бога» Ганни Кралль (переклад Остапа Сливинського), «Станіславський феномен» Олега Криштопи, «Veni, Vidi, Scripsi: Війна. Життя de facto», «Veni. Vidi. Scripsi: Чому я ніколи звідси не поїду».

Червень 2017 — лютий 2019 року — головна редакторка видавництва репортажної та документальної літератури «Човен [Архівовано 22 березня 2020 у Wayback Machine.]» (Львів). Видані книжки: «Собакоїди та інші люди» [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.] Карла-Маркуса Ґауса (переклад Люби-Параскевії Стринадюк), «Єгипет: харам, халяль [Архівовано 23 червня 2020 у Wayback Machine.]» Пьотра Ібрагіма Кальваса (переклад Леся Белея), «Тост за предків [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]» Войцеха Ґурецького (переклад Галини Крук), «Топографія пам'яті» Мартіна Поллака (переклад Христини Назаркевич).


Кураторська робота[ред. | ред. код]

2016 — авторка та кураторка І спеціальної програми літературного репортажу «Долаючи кордони [Архівовано 25 вересня 2018 у Wayback Machine.]» на 25-у «Форуму видавців» у Львові.

2018 — співкураторка виставки [Архівовано 5 листопада 2018 у Wayback Machine.] «Невідомі європейці» австрійського фотографа Курта Кайндля.

Участь в організаціях[ред. | ред. код]

З червня 2019 року — член Українського ПЕН[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вклонися, дитино: чи можна захистити дисертацію без хабарів та фуршетів? Історія однієї аспірантки. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021. 
  2. Яремчук Олеся. PEN Ukraine (укр.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]