Наші Інші

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Наші Інші. Історії українського різноманіття»
АвторЯремчук Олеся Любомирівна
Назва мовою оригіналуНаші Інші. Історії українського різноманіття[1]
ТемаНаціональні меншини в Україні
МісцеЛьвів
Видано2018

«Наші Інші. Історії українського різноманіття» — книжка репортажів Олесі Яремчук про національні меншини та реалії життя етнічних спільнот в Україні. У книжці зібрано чотирнадцять історій людей і народів.[2]

Історія видання

[ред. | ред. код]

Перший літературний репортаж проєкту «Наші Інші» з’явився у вересні 2016 року. Протягом наступних трьох років в онлайн-журналі «The Ukrainians» у рамках медійного спецпроєкту було опубліковано 9 історій про різні народи в Україні, які доступні на сайті у мультимедійному форматі.

П’ять нових ексклюзивних матеріалів для книжки «Наші Інші» були написані 2018 року завдяки підтримці Українського культурного фонду. В останніх репортерських виїздах брав участь відеограф Сергій Полежака, співзасновник компанії «New Cave Media», який створив п’ять коротких відеоісторій до книжки, які можна переглянути за цим посиланням[3].

Над медіапроєктом з Олесею Яремчук працював головний редактор The Ukrainians Тарас Прокопишин та редакторка відділу репортажів Марія Паплаускайте. Долучилися до створення репортажів також автори Марта Барнич, Антон Семиженко, фотографи Роман Потапенко та Ірина Середа.

Результатом медіапроєкту стало видання книжки «Наші Інші. Історії українського різноманіття[4]» (Львів: Човен, 2018). Літературною редакторкою книжки є Анна Процук, художньою редакторкою — Оксана Васьків.

Зміст

[ред. | ред. код]

Досліджуючи тему національних меншин, авторка подолала понад 11 тисяч кілометрів, аби поспілкуватися з представниками різних народів в Україні. Внаслідок подорожей постали 14 репортажів, у кожному з яких вона розповідає історію однієї людини, сім’ї або поселення. У книжці опубліковано 14 текстів:

Реакція на видання

[ред. | ред. код]

У 2018 році медіапроєкт «Наші Інші» номінували на ADAMI Media Prize[5], журналістську нагороду серед країн Східного партнерства ЄС.

Того ж року книжку «Наші Інші» відзначили премією[6] «ЛітАкцент року».

Екс-президент України Петро Порошенко вніс «Наші Інші» у Топ-6 книжок[7] 2018 року, які потрібно прочитати.

Рецензії та відгуки

[ред. | ред. код]

«Олеся Яремчук пише репортажі про національні меншини сучасної України. І береться шукати балансу між дистанційним неупередженим спостерігачем і свідком, глибоко включеним в ситуацію спостереження. Справа нереально складна, по силах вона хіба тільки художньому репортажу. А книжка Яремчук від того — добра і глибока, і чесна. […] Чотирнадцять журналістських репортажів, об’єднані однією темою, перетворюються на концептуальний нон-фікшн дослідницького кшталту. «Оптанти» (чехи і словаки) з Рівненщини. Турки-месхетинці з Донеччини. Шведи Херсонщини. Румуни з Чернівецької області. Угорці Закарпаття. Роми у Донецькі області. Євреї у Бродах. Ліптаки з Закарпаття. Гагаузи Одещини. Шваби з Закарпаття. Мукачівські волохи. Поляки з Житомирщини. Кримські татари на Херсонщині. Вірмени у Кутах. Це все герої «Наших Інших»».[8]

Ганна Улюра для LB.ua

«Її репортажі дійсно художні, з емоційними «гачками» на початку і жирними крапками наприкінці, коли тебе починає трусити від ридань перш, ніж перегорнеш сторінку. При цьому читаються тексти напрочуд легко, з максимальним ефектом присутності («Лесінька, посидь, ноги в мене болять», – українська шведка у Зміївці над Дніпром). Коли недостатня кількість фактичного матеріалу, авторка сягає літератури, розповідей місцевих чи столичних експертів.»[9]

Роман Кабачій для «Наше Слово»

«Історії з «Наших інших» — насамперед про розірваність і розпорошеність: окремої людини, родини, цілого народу. Авторка взяла на себе велику відповідальність: дати слово непочутим, тим, кого воліють не помічати, кому дозволено висловлюватися та ставати видимими лише у визначених рамках: на національні свята, у короткому телерепортажі, на фотографії з політиком, що переріже стрічку перед новим культурним центром. Олеся Яремчук поїхала у віддалені райони, маленькі села, на маргінеси цивілізації, аби накреслити власну мапу України»[10]

Ярина Цимбал для «Літакцент»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
  2. ↑ Наші інші. Історії українського різноманіття. www.goodreads.com. Процитовано 7 червня 2019.
  3. ↑ Наші Інші. Книжка репортажів про національні меншини в Україні (укр.). Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 7 червня 2019.
  4. ↑ Олеся Яремчук. Наші інші. ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 21 листопада 2018. Процитовано 7 червня 2019.
  5. ↑ ADAMI MEDIA PRIZE FOR CULTURAL DIVERSITY IN EASTERN EUROPE. ADAMI MEDIA PRIZE FOR CULTURAL DIVERSITY IN EASTERN EUROPE (амер.). Процитовано 7 червня 2019.
  6. ↑ "Літакцент року - 2018". У Києві нагородили переможців літературної премії. tyzhden.ua (укр.). Процитовано 7 червня 2019.
  7. ↑ Poroshenko, Petro (30 грудня 2018). Топ книжок 2018 року. Medium (англ.). Процитовано 7 червня 2019.
  8. ↑ «Наші Інші»: А чого ви тут?. LB.ua. Процитовано 7 червня 2019.
  9. ↑ Українські інші. Наше слово (pl-PL) . 1 лютого 2019. Процитовано 7 червня 2019.
  10. ↑ «ЛітАкцент року — 2018»: відгуки журі. Номінація «Есеїстика й художній репортаж». ЛітАкцент - світ сучасної літератури (укр.). 1 лютого 2019. Процитовано 7 червня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]

Відео

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Наші_Інші