Український ПЕН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pen Ukraine
Український ПЕН
Український ПЕН.jpg
Місце діяльності Україна Україна
Членство понад 90 осіб
Президент Андрій Курков
Материнські організації Міжнародний ПЕН
Веб-сайт pen.org.ua

Український ПЕН (англ. Pen Ukraine) — громадська організація, що є одним із національних центрів Міжнародного ПЕН. Основні напрямки діяльності — захист свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву.

Історія[ред. | ред. код]

Український центр Міжнародного ПЕН був формально заснований восени 1989 року у стінах Спілки письменників України та під її патронатом, а навесні 1990-го був прийнятий до Міжнародного ПЕН.

Близько 20 років організація не проводила активної діяльністі. Лише з обранням у 2010 році нового керівництва на чолі з Мирославом Мариновичем діяльність організації отримує системний характер — як на рівні міжнародних зв'язків, так і на рівні реалізації в Україні різноманітних проектів та їхнього відповідного медійного висвітлення.

Засади діяльності[ред. | ред. код]

Головним керівним органом є Загальні збори, оперативне керівництво здійснює Виконавча рада з восьми осіб на чолі з президентом та двома віце-президентами.

Діяльність Українського осередку Міжнародного ПЕН регламентується офіційно зареєстрованим Статутом та юридично підтвердженим статусом неприбуткової громадської організації.

Загальний характер діяльності визначається Хартією Міжнародного ПЕН (створеного 1921 року), де основні завдання ПЕН окреслено як:

« Захист свободи слова і вираження, обстоювання прав меншин, допомога переслідуваним письменникам, підтримка культурного розмаїття, утвердження гуманістичних цінностей через культуру. »

Керівництво[ред. | ред. код]

У 1989 році український поет Микола Вінграновський був обраний президентом Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу.[1] У 1993 році президентом організації обраний правозахисник та публіцист Євген Сверстюк[2] У 2010 році її очолив один із засновників Української Гельсінської Групи, правозахисник, публіцист, релігієзнавець, філософ Мирослав Маринович[3][4]. У 2014 році президентом Українського ПЕН обраний публіцист Микола Рябчук.

У серпні 2018 року виконавчою директоркою Українського ПЕН стала журналістка Тетяна Терен[5]

17 грудня 2018 року новим президентом Українського ПЕН став письменник Андрій Курков. Таке рішення ухвалили члени Українського ПЕН під час Загальних звітно-виборчих зборів. За Статутом Українського ПЕН, Андрій Курков очолюватиме організацію протягом 2 років. До цього протягом 4 років ПЕН в Україні очолював Микола Рябчук, який відтепер разом із Мирославом Мариновичем, є одним із почесних президентів організації.

Також під час зборів члени Українського ПЕН обрали двох віце-президенток – Олю Гнатюк та Тетяну Терен. Членами нової Виконавчої Ради Українського ПЕН стали Олена Стяжкіна, Леонід Фінберг, Євген Захаров, Лариса Денисенко та Остап Сливинський.

Президенти Українського ПЕН[ред. | ред. код]

Діяльність[ред. | ред. код]

Протягом багатьох років своєї діяльності Український ПЕН реалізував низку короткотермінових та постійних проектів, зокрема:

  • представлення української проблематики на 78-му Конґресі Міжнародного ПЕН у Південній Кореї (М. Маринович, 2012), 80-му Конґресі в Киргизстані (А. Курков, 2014), 82-му в Ґалісії (М. Рябчук, А. Курков, Г. Бекірова, 2016);
  • запрошення в Україну президента Міжнародного ПЕН Джона Ралстона Сола (Київ & Одеса, 2015), керівника департаменту міжнародних зв'язків Американського ПЕН Дру Менакер (Київ, 2016) та виконавчого директора Міжнародного ПЕН Карлеса Торнера (Львів & Київ, 2017)[6];
  • організація 83-го Міжнародного ПЕН-Конгресу в Україні;
  • проведення щорічних регіональних конференцій східноєвропейських ПЕН-клубів[7];
  • щорічне вручення премії Українського ПЕН ім. Ю. Шевельова за модерну есеїстику;
  • щорічне вручення Премії Українського ПЕН ім. В. Стуса;
  • представлення української проблематики на засіданні комітету Міжнародного ПЕН Writers in Prison у Роттердамі та ICORN у Ліллегаммері (Галя Койнаш, 2014 i 2017);
  • заснування Дискусійного ПЕН-клубу, в рамках якого відбуваються дискусії на актуальні теми[8] та реалізуються дискусійні медіапроекти[9];
  • 2019 року Український ПЕН став організацією-партнером Літературної премії Європейського Союзу й отримав право сформувати національне журі та визначити лауреата премії від України[10].

Проведення 83-й ПЕН-Конґрес в Україні[ред. | ред. код]

Найбільшим здобутком Українського ПЕН можна вважати організацію і проведення 83-го Конґресу Міжнародного ПЕН у Львові 18-22 вересня 2017 року. Офіційна тема Конґресу — Reclaiming truth in times of propaganda («Відстоювання правди в добу пропаганди»)[11].

Від самого початку ця подія розглядалась як унікальна нагода порушити на міжнародному рівні питання українських політв'язнів у Росії та на окупованих територіях, поставити в міжнародний контекст актуальну проблему біженців (внутрішньо переміщених осіб), та привернути належну увагу до трагічної долі етнічних, мовно-культурних та релігійних меншин в окупованому Криму, зокрема до долі переслідуваних окупаційною владою кримських татар[12].

Правозахисні проекти[ред. | ред. код]

Починаючи з 2014 року, Український ПЕН через низку заяв до міжнародної спільноти намагається привернути увагу до подій в Україні, окупації Криму та українських політв'язнів у російських тюрмах. Зокрема, були оприлюднені:

  • Заява про припинення ескалації насильства в Україні[13];
  • Заява-протест проти політичних репресій у Криму та на захист Ільмі Умерова[14];
  • Відкритий лист до голландських колег напередодні місцевого референдуму про Асоціацію Україна-ЄС;[15]
  • Заява на захист українського журналіста, члена Українського ПЕН Миколи Семени;
  • Регулярне інформування зарубіжних колег і міжнародної спільноти про справу беззаконно ув'язненого у Росії українського письменника й кінорежисера Олега Сенцова, лобіювання міжнародної кампанії за його звільнення;[16]

21 серпня 2018 року, на 100-й день голодування кінорежисера та письменника Олега Сенцова, Український ПЕН разом із Центром Громадянських Свобод провів акцію «Солідарність з Олегом Сенцовим» біля Посольства Росії в Києві[17];

Спільна акція Громадського ТБ і Українського ПЕН — Оповідання Олега Сенцова зі збірки «Рассказы» у виконані відомих українців. Читали Ада Роговцева, Марко Галаневич, Наталія Сумська, Мустафа Найєм, Лариса Денисенко, Ігор Козловський, Олег «Фагот» Михалюта й Наталія Ворожбит[18].

15 листопада 2018 року, у Міжнародний день ув’язненого письменника, Український ПЕН та Центр громадянських свобод провели акцію “Порожні стільці” на підтримку українських політичних в’язнів у Росії й Криму, а також полонених у самопроголошених республіках на сході України.

Програма міні-ґрантів PEN Ukraine Translation Fund Grants[ред. | ред. код]

Український ПЕН провів конкурс на переклад книжки оповідань Олега Сенцова англійською, німецькою та польською мовами в рамках спільної з Міжнародним фондом "Відродження" програми міні-ґрантів PEN Ukraine Translation Fund Grants, що був оголошений у жовтні 2018 року. 22 листопада Український ПЕН оголосив імена перекладачів книжки Олега Сенцова англійською та польською мовами. Англійською книжку перекладе др. Уям Блекер (Dr Uilleam Blacker), який раніше вже переклав три оповідання Олега Сенцова для сайту PEN International. Перекладачем книжки польською мовою стане письменник, перекладач і критик Богдан Задура (Bohdan Zadura). 6 грудня 2018 року Виконавча Рада Українського ПЕН обрала третього переможця конкурсу на переклад книжки оповідань Олега Сенцова німецькою мовою.

Перемогу отримала заявка групи перекладачів у складі Лідії Наґель (Lydia Nagel), Клаудії Дате (Claudia Dathe), Александра Кратохвіля (Alexander Kratochvil), Томаса Вайлера (Thomas Weiler), Андреаса Третнера (Andreas Tretner), Крістіана Кьорнера (Christiane Körner), Ольги Радецької (Olga Radetzkaja), Дженні Зайтц (Jennie Seitz), Ірини Бондас (Irina Bondas) та Каті Бруннер (Kati Brunner).

Харківська літературна резиденція[ред. | ред. код]

Харківська літературна резиденція для українських прозаїків була заснована Українським осередком Міжнародного ПЕН-клубу та Харківською обласною державною адміністрацією, щоби підтримати письменників, а також промотувати Харків і його культуру в Україні та світі.

Учасники резиденції отримують можливість упродовж місяця мешкати в Харкові для роботи над власним прозовим твором, а також для знайомства з містом – його історією та культурою.

Першою учасницею Харківської літературної резиденції стала письменниця і перекладачка Люба-Параскевія Стринадюк. У майбутньому прозовому творі Люби-Параскевії Стринадюк, над яким вона вже працювала в Харкові, йтиметься про харківського митця Гната Хоткевича і його Гуцульський театр.

Літературні премії[ред. | ред. код]

Премія імені Василя Стуса[ред. | ред. код]

Український ПЕН вирішив узяти на себе справу продовження Премії імені Василя Стуса, заснованої 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) на чолі з Євгеном Сверстюком, яка вручалася щороку, 14 січня, в день святого Василя.

Лауреатами Премії були, зокрема, Ольга Богомолець, Марія Бурмака, Опанас Заливаха, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Іван Світличний, Надія Світлична, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Олександра Коваль, Сергій Жадан, владика Борис Ґудзяк[19].

Водночас Український ПЕН вніс у традицію цієї премії деякі зміни: створив журі, положення про премію та відзнаку.

Премія імені Василя Стуса присуджується щороку Українським ПЕН авторам (літераторам, митцям, режисерам), незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.

Лауреат Премії імені Василя Стуса отримує диплом лауреата та відзнаку від Українського ПЕН.

Премія імені Юрія Шевельова[ред. | ред. код]

Премія імені Юрія Шевельова заснована 2013 року. Окрім Українського ПЕН, її засновниками виступили Києво-Могилянська Бізнес-Школа, видавництво «Дух і Літера» та Український науковий інститут Гарвардського університету.

Премія присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, опубліковану протягом останнього року. Нагорода відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки та витонченість стилю.

Премія носить імʼя Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику.

Лауреат щороку оголошується під час церемонії 17 грудня — у день народження Юрія Шевельова. Імена трьох номінантів оприлюднюються за тиждень до цього.

Переможець нагороджується статуеткою Бронзового Ангела, а також грошовою премію та дипломом лауреата. Номінанти отримують дипломи номінантів та колекцію десяти томів видавництва «Дух і Літера».

Лауреатами Премії імені Шевельова в різні роки стали: Тарас Прохасько, Андрій Портнов, Костянтин Москалець, Олександр Бойченко, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Любка, Володимир Єрмоленко.

Члени Українського ПЕНу[ред. | ред. код]

Український ПЕН налічує понад 80 членів. До Українського ПЕН входять письменники, поети, літературознавці, історики, перекладачі, публіцисти, критики тощо. Найвідомішими членами організації є Юрій Винничук, Тарас Прохасько, Василь Махно, Андрій Любка, Ірена Карпа, Олександр Ірванець, Іван Дзюба, Сергій Жадан та Андрій Курков.[20]

Поточні[ред. | ред. код]

Станом на 2019 рік, поточними членами Українського ПЕНу є:[20]

    1. Амеліна Вікторія
    2. Андрейчик Марко
    3. Андрусяк Іван
    4. Асєєв Станіслав
    5. Бекірова Гульнара
    6. Бєлорусець Марк
    7. Білоцерківець Наталія
    8. Бойченко Олександр
    9. Ботанова Катерина
    10. Брюховецька Лариса
    11. Винничук Юрій
    12. Вільчинський Олександр
    13. Вовченко Анна
    14. Возняк Тарас
    15. Вольвач Павло
    16. Герасим'юк Василь
    17. Гнатюк Оля
    18. Горбаль Микола
    19. Горбачов Дмитро
    20. Ґудзяк Борис, владика
    21. Гундорова Тамара
    22. Денисенко Лариса
    23. Дзюба Іван
    24. Діброва Володимир
    25. Дністровий Анатолій
    26. Єрмоленко Володимир
    27. Жадан Сергій
    28. Захаров Євген
    29. Ірванець Олександр
    30. Ісіченко Ігор, архиєпископ
    1. Калитко Катерина
    2. Карпа Ірена
    3. Кебуладзе Вахтанґ
    4. Кіяновська Маріанна
    5. Коваль Олександра
    6. Козловський Ігор
    7. Койнаш Галя
    8. Коцарев Олег
    9. Крук Галина
    10. Крюґер Вано
    11. Курков Андрій
    12. Левкова Анастасія
    13. Лісова Інна
    14. Луцишина Оксана
    15. Лущевська Оксана
    16. Любка Андрій
    17. Макаров Юрій
    18. Малярчук Тетяна
    19. Мариничева Олена
    20. Маринович Мирослав
    21. Махно Василь
    22. Мідянка Петро
    23. Морозов Віктор
    24. Мотиль Олександр
    25. Мусаковська Юлія
    26. Нікітін Олексій
    27. Павлишин Андрій
    28. Панич Олексій
    29. Панченко Володимир
    30. Петровський Мирон
    1. Плохій Сергій
    2. Портников Віталій
    3. Прохасько Тарас
    4. Прохасько Юрій
    5. Процюк Степан
    6. Пучков Андрій
    7. Рафеєнко Володимир
    8. Рихло Петро
    9. Рябчук Микола
    10. Савка Мар'яна
    11. Семена Микола
    12. Семків Ростислав
    13. Сігов Костянтин
    14. Сінченко Олексій
    15. Славінська Ірина
    16. Сливинський Остап
    17. Сняданко Наталка
    18. Соловей (Гончарик) Елеонора
    19. Стех Марко Роберт
    20. Стяжкіна Олена
    21. Татаренко Алла
    22. Терен Тетяна
    23. Фалькович Григорій
    24. Фінберг Леонід
    25. Фішбейн Мойсей
    26. Херсонський Борис
    27. Хруслінська Ізабела
    28. Цілик Ірина
    29. Чапай Артем
    30. Чернецький Віталій
    31. Чех Артем
    32. Чуприна Євгенія

Колишні[ред. | ред. код]

  1. Іван Малкович (до лютого 2019 року)
  2. Максим Стріха (до лютого 2019 року)

Скандали[ред. | ред. код]

30 січня Український ПЕН опублікував на своєму сайті відкрите звернення під назвою "Зупинити виключення студента! Відкрите звернення ПЕН до Міністра освіти й науки України", яке стало реакцією на конфлікт, що виник між адміністрацією Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури та студентами вишу у зв’язку зі знищенням інсталяції студента нагірно-карабахського походження Спартака Хачанова.[21] Текст звернення не зберігся, оскільки публікація звернення спричинила розкол всередині Українського ПЕН і через незгоду деяких учасників організації зі змістом звернення його було знято з сайту як такий, що не відображає поглядів усіх членів Українського ПЕН.[22] Згодом тодішній президент ПЕН-клубу Андрій Курков заявляв ніби заяву прибрали з сайту тимчасово через "помилку" в адресації заяви: вона була помилково адресована Міністерству освіти, хоча НАОМ підпорядковується Міністерству культури.[23]

Після того як нове керівництво Українського ПЕНу (очолюваного з 2018 року письменником російського походження Андрієм Курковим) публічно підтримало українофобські мистецькі акції колишнього студента НАОМ Спартака Хачанова й виступило з відкритим листом до міністра освіти Лілії Гриневич проти відрахування Хачанова з університету, значна кількість тодішніх членів клубу висловилися проти позиції керівництва. Так, у знак протесту за антиукраїнську позицію керівництва Українського ПЕНу, з нього 5 лютого 2019 року вийшли письменник Іван Малкович та перекладач Максим Стріха.[24][25][26][27] Згодом Максим Стріха та Іван Малкович оприлюднили відкритий лист до Pen Ukraine в якому пояснили свою позицію.[28][29]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Протягом п'яти років у Москві не промовив жодного слова російською мовою // Gazeta.ua, 8 листопада 2016
  2. Сверстюк Євген Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003­—2013. — ISBN 966-00-0632-2.
  3. Мирослав Маринович очолив український ПЕН-клуб // Український тиждень, 14 вер. 2010
  4. Мариновича обрали президентом українського ПЕН-клубу[недоступне посилання з червень 2019] // zaxid.net, 14 вер. 2010
  5. «Хочу, щоб ПЕН запровадив в Україні культуру дискусії та правозахисту».
  6. «Мирослав Маринович про свої очікування від проведення 83-го Конґресу в Україні»
  7. «Токсична пропаганда проти свободи слова: що може література в добу постправди?»
  8. Дискусія ПЕНу про державу і церкву
  9. «Спільний простір» — дискусійний проект радіо «Культура» та Українського ПЕНу.
  10. «Україна вперше братиме участь у Літературній премії Євросоюзу»
  11. Конґрес PEN: львівський нерв
  12. PEN report calls on Ukraine to safeguard freedom of expression as the 83rd PEN Congress opens in Lviv City
  13. «To prevent the escalation of violence». Statement of the Ukrainian Centre of the International PEN Club, Eurozine, 23.01.2014
  14. Free Ilmi Umerov! Stop Political Terror in the Crimea!
  15. Mikola Riabtsjoek, Andrej Koerkov, Miroslav Marinovitsj. We doen een beroep op uw solidariteit // de Volksrant, 22 березня 2016 (нід.)
  16. #FreeSentsov // Український ПЕН, 2019
  17. «Солідарність з Олегом Сенцовим»
  18. «Сенцов наживо: українські зірки читають оповідання політв'язня»
  19. Премію імені Стуса отримав єпископ Борис Ґудзяк
  20. а б Команда // Український ПЕН, станом на березень 2019 року
  21. Зупинити виключення студента! Відкрите звернення ПЕН до Міністра освіти й науки України // Український ПЕН, 30 січня 2019[недоступне посилання]
  22. Поміж свободою і безпекою: більше ніж “за” і “проти” // Український ПЕН, 14.02.2019
  23. Андрій Курков: ми сприймаємо публічну заяву Малковича та Стріхи як вихід з українського ПЕНу // UA: Українське радіо, 11.02.2019
  24. «Чому ми виходимо з Українського ПЕН-центру» // Радіо Свобода, 05 Лютий 2019, 23:50
  25. Іван Малкович вийшов з ПЕН-клубу через “антиукраїнський” скандал у НАОМА // ukrinform, 05.02.2019 17:35
  26. Малкович і Стріха заявили, що виходять з українського ПЕН-клубу. Так вони висловили протест проти заяви ПЕН-клубу з приводу інсталяції Спартака Хачанова. // Лівий берег, 8 лютого 2019
  27. Про свободу й відповідальність митця, або Чому в Ізраїлі не виконують Вагнера // Новинарня, 08/02/2019
  28. Скандал у Pen Ukraine: Стріха та Малкович пояснили причини виходу // Літакцент, 11.02.2019
  29. Малкович і Стріха вийшли з ПЕН-клубу на знак незгоди із заявою на підтримку автора «параду членів» // Читомо, 05.02.2019

Посилання[ред. | ред. код]