Український ПЕН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Pen Ukraine
Український ПЕН
PEN Ukraine.jpg
Місце діяльності Україна Україна
Членство бл. 80 осіб
Президент Микола Рябчук (з 2014)
Материнські організації Міжнародний ПЕН

Український ПЕН (англ. Pen Ukraine) — громадська організація, що є одним із національних центрів Міжнародного ПЕНу. Основні напрямки діяльності — захист свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву.

Історія[ред. | ред. код]

Український центр Міжнародного ПЕНу був формально заснований восени 1989 року у стінах Спілки письменників України та під її патронатом, а навесні 1990-го був прийнятий до Міжнародного ПЕНу.

Близько 20 років організація не проводила активної діяльністі. Лише з обранням у 2010 році нового керівництва на чолі з Мирославом Мариновичем діяльність організації отримує системний характер — як на рівні міжнародних зв'язків, так і на рівні реалізації в Україні різноманітних проектів та їхнього відповідного медійного висвітлення.

Засади діяльності[ред. | ред. код]

Головним керівним органом є Загальні збори, оперативне керівництво здійснює Виконавча рада з восьми осіб на чолі з президентом та двома віце-президентами.

Діяльність Українського осередку Міжнародного ПЕНу регламентується офіційно зареєстрованим Статутом та юридично підтвердженим статусом неприбуткової громадської організації.

Загальний характер діяльності визначається Хартією Міжнародного ПЕНу (створеного 1921 року), де основні завдання ПЕНу окреслено як:

« Захист свободи слова і вираження, обстоювання прав меншин, допомога переслідуваним письменникам, підтримка культурного розмаїття, утвердження гуманістичних цінностей через культуру. »

Членство[ред. | ред. код]

Український ПЕН налічує близько 80 членів. До ПЕНу входять письменники, поети, літературознавці, історики, перекладачі, публіцисти, критики тощо. Серед відомих членів організації можна назвати Наталку Білоцерківець, Івана Дзюбу, Сергія Жадана, Андрія Куркова, Віктора Морозова.[1]

Керівництво[ред. | ред. код]

У 1989 році український поет Микола Вінграновський був обраний президентом Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу.[2] У 1993 році президентом організації обраний правозахисник та публіцист Євген Сверстюк[3] У 2010 році її очолив один із засновників Української Гельсінської Групи, правозахисник, публіцист, релігієзнавець, філософ Мирослав Маринович[4][5].

У 2014 році президентом Українського ПЕНу обраний публіцист Микола Рябчук. Віце-президенти — Галина Крук та Андрій Курков. Члени Виконавчої ради: Тарас Возняк, Оля Гнатюк, Леонід Фінберг, Олена Стяжкіна та Євген Захаров.

У серпні 2018 року виконавчою директоркою Українського ПЕНу стала журналістка Тетяна Терен[6]

Президенти Українського ПЕНу[ред. | ред. код]

Діяльність[ред. | ред. код]

Протягом 2011—2017 років Український ПЕН реалізував низку короткотермінових та постійних проектів, зокрема:

  • представлення української проблематики на 78-му Конґресі Міжнародного ПЕНу у Південній Кореї (М. Маринович, 2012), 80-му Конґресі в Киргизії (А. Курков, 2014), 82-му в Ґалісії (М. Рябчук, А. Курков, Г. Бекірова, 2016);
  • проведення 83-го Конґресу ПЕНу в Україні, зокрема — запрошення в Україну президента Міжнародного ПЕНу Джона Ралстона Сола (Київ & Одеса, 2015), керівника департаменту міжнародних зв'язків Американського ПЕНу Дру Менакер (Київ, 2016) та виконавчого директора Міжнародного ПЕНу Карлеса Торнера (Львів & Київ, 2017)[7];
  • проведення щорічних регіональних конференцій східноєвропейських ПЕН-клубів — тема дискусії 2018 року [8];
  • щорічне вручення премії Українського ПЕНу ім. Ю. Шевельова за модерну есеїстику;
  • щорічне вручення Премії Українського ПЕНу ім. В. Стуса;
  • представлення української проблематики на засіданні комітету Міжнародного ПЕНу Writers in Prison у Роттердамі та ICORN у Ліллегаммері (Галя Койнаш, 2014 i 2017);
  • заснування Дискусійного ПЕН-клубу, в рамках якого відбуваються дискусії на актуальні теми, — як-от дискусія ПЕНу про державу і церкву[9] — та реалізуються дискусійні медіапроекти — наприклад, «Спільний простір» — дискусійний проект радіо «Культура» та Українського ПЕНу[10].

83 ПЕН-Конґрес[ред. | ред. код]

Найбільшим здобутком Українського ПЕНу можна вважати організацію і проведення 83-го Конґресу Міжнародного ПЕНу у Львові 18-22 вересня 2017 року. Офіційна тема Конґресу — Reclaiming truth in times of propaganda («Відстоювання правди в добу пропаганди»)[11].

Від самого початку ця подія розглядалась як унікальна нагода порушити на міжнародному рівні питання українських політв'язнів у Росії та на окупованих територіях, поставити в міжнародний контекст актуальну проблему біженців (внутрішньо переміщених осіб), та привернути належну увагу до трагічної долі етнічних, мовно-культурних та релігійних меншин в окупованому Криму, зокрема до долі переслідуваних окупаційною владою кримських татар[12].

Премія імені Василя Стуса[ред. | ред. код]

Премією імені Василя Стуса за 2018 рік удостоєний єпископ Української греко-католицької церкви, президент Українського католицького університету о. Борис Ґудзяк.

Український ПЕН вирішив узяти на себе справу продовження Премії імені Василя Стуса, заснованої 1989 року Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції (УАНТІ) на чолі з Євгеном Сверстюком, яка вручалася щороку, 14 січня, в день святого Василя.

Лауреатами Премії були, зокрема, Ольга Богомолець, Марія Бурмака, Опанас Заливаха, Михайлина Коцюбинська, Василь Овсієнко, Іван Світличний, Надія Світлична, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Олександра Коваль, Сергій Жадан, владика Борис Ґудзяк[13].

Водночас Український ПЕН вніс у традицію цієї премії деякі зміни: створив журі, положення про премію та відзнаку.

Премія імені Василя Стуса присуджується щороку Українським ПЕНом авторам (літераторам, митцям, режисерам), незалежно від місця проживання, прижиттєво, за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції.

Лауреат Премії імені Василя Стуса отримує диплом лауреата та відзнаку від Українського ПЕНу.

Премія імені Юрія Шевельова[ред. | ред. код]

Премія імені Юрія Шевельова заснована 2013 року. Окрім Українського ПЕНу, її засновниками виступили Києво-Могилянська Бізнес-Школа, видавництво «Дух і Літера» та Український науковий інститут Гарвардського університету.

Премія присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику, опубліковану протягом останнього року. Нагорода відзначає внесок у невідʼємні для цього жанру цінності: незалежність думки та витонченість стилю.

Премія носить імʼя Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику.

Лауреат щороку оголошується під час церемонії 17 грудня — у день народження Юрія Шевельова. Імена трьох номінантів оприлюднюються за тиждень до цього.

Переможець нагороджується статуеткою Бронзового Ангела, а також грошовою премію та дипломом лауреата. Номінанти отримують дипломи номінантів та колекцію десяти томів видавництва «Дух і Літера».

Лауреатами Премії імені Шевельова в різні роки стали: Тарас Прохасько, Андрій Портнов, Костянтин Москалець, Олександр Бойченко, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Любка.

Правозахисні проекти[ред. | ред. код]

Акція «Солідарність з Олегом Сенцовим» біля Посольства Росії в Україні. 21 серпня, Київ

Починаючи з 2014 року, Український ПЕН через низку заяв до міжнародної спільноти намагається привернути увагу до подій в Україні, окупації Криму та українських політв'язнів у російських тюрмах. Зокрема, були оприлюднені:

  • Заява про припинення ескалації насильства в Україні [14];
  • Заява-протест проти політичних репресій у Криму та на захист Ільмі Умерова[15];
  • Відкритий лист до голландських колег напередодні місцевого референдуму про Асоціацію Україна-ЄС[1];
  • Заява на захист українського журналіста, члена Українського ПЕНу Миколи Семени;
  • Регулярне інформування зарубіжних колег і міжнародної спільноти про справу беззаконно ув'язненого у Росії українського письменника й кінорежисера Олега Сенцова, лобіювання міжнародної кампанії за його звільнення[2];

21 серпня 2018 року, на 100-й день голодування кінорежисера та письменника Олега Сенцова, Український ПЕН разом із Центром Громадянських Свобод провів акцію «Солідарність з Олегом Сенцовим» біля Посольства Росії в Києві[16];

Спільна акція Громадського ТБ і Українського ПЕНу — Оповідання Олега Сенцова зі збірки «Рассказы» у виконані відомих українців. Читали Ада Роговцева, Марко Галаневич, Наталія Сумська, Мустафа Найєм, Лариса Денисенко, Ігор Козловський, Олег «Фагот» Михалюта й Наталія Ворожбит[17].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Члени Українського ПЕНу
  2. Протягом п'яти років у Москві не промовив жодного слова російською мовою // Gazeta.ua, 8 листопада 2016
  3. Сверстюк Євген Олександрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003­—2013. — ISBN 966-00-0632-2.
  4. Мирослав Маринович очолив український ПЕН-клуб // Український тиждень, 14 вер. 2010
  5. Мариновича обрали президентом українського ПЕН-клубу // zaxid.net, 14 вер. 2010
  6. «Хочу, щоб ПЕН запровадив в Україні культуру дискусії та правозахисту».
  7. «Мирослав Маринович про свої очікування від проведення 83-го Конґресу в Україні»
  8. «Токсична пропаганда проти свободи слова: що може література в добу постправди?»
  9. Дискусія ПЕНу про державу і церкву
  10. «Спільний простір» — дискусійний проект радіо «Культура» та Українського ПЕНу.
  11. Конґрес PEN: львівський нерв
  12. PEN report calls on Ukraine to safeguard freedom of expression as the 83rd PEN Congress opens in Lviv City
  13. Премію імені Стуса отримав єпископ Борис Ґудзяк
  14. «To prevent the escalation of violence». Statement of the Ukrainian Centre of the International PEN Club, Eurozine, 23.01.2014
  15. Free Ilmi Umerov! Stop Political Terror in the Crimea!
  16. «Солідарність з Олегом Сенцовим»
  17. «Сенцов наживо: українські зірки читають оповідання політв'язня»

Посилання[ред. | ред. код]