Ярофій Гостський
| Ярофій Гостський | ||
 | ||
| Кирдій | ||
| ||
|---|---|---|
| Смерть: | поч. 1581 | |
| Поховання: | 8 січня 1581 Дорогобуж | |
| Підданство: | Велике Князівство Литовське, Корона Польська | |
| Країна: | Річ Посполита | |
| Релігія: | православ'я | |
| Рід: | Гостські | |
| Батько: | Василь Гостський | |
| Шлюб: | Ганна Гостська Козинська | |
| Військова служба | ||
| Звання: | ротмістр | |
Ярофі́й Васи́льович Го́стський (пом. поч. 1581) — руський боярин (шляхтич) з роду Гостських, гербу Кирдій. Землевласник у Луцькому та Кременецькому повітах Волинського воєводства Великого Князівства Литовського, Корони Польської. Державний та військовий діяч. Родове гніздо — Гоща.
Ярофій Васильович Гостський син королівського дворянина Василя Богдановича Гостського.[1] Згаданий під час ревізії Луцького замку 1545 року.[2] У 1557 році — королівський дворянин. Того ж року разом із двоєрідним братом Романом Гостським здійснив поділ володінь Гостських. У 1560 році отримав два привілеї — на ярмарок, на тижні після св. Онуфрія в маєтності Крупа та на корчму у двірці під Луцьком. 18 квітня 1561 року Ярофій Гостський серед комісарів під час розмежування олицьких володінь князя Миколая Радивила «Чорного» та клеванських володінь князя Івана Федоровича Чорторийського. У 1565—1568 роках фігурує як ротмістр. У 1567 році згаданий у листі великого гетьмана литовського Григорія Олександровича Ходкевича до князя Романа Федоровича Санґушка, де поміж іншого йшлося про підготовку до походу на північ Русі, під Чашники.
У 1569 році підписав Люблінську унію, доклавши таким чином і свою руку до отримання від короля Зиґмунда ІІ Августа значних привілеїв руським землям та Волині зокрема.
У квітні 1572 року виклопотав привілей на осадження в Кременецькому повіті міста з магдебурзьким правом, ярмарками й торгами. У Руській метриці воно зазначене як Дорофіїв, а в наступних документах — Ярофіїв. У 1574 році був обраний депутатом від Кременецького повіту до каптурового суду, створеного в Луцьку під час «безкоролів'я». По смерті волинського воєводи князя Богуша Федоровича Корецького був призначений новообраним королем Стефаном Баторієм справцею осиротілого земського уряду в Луцьку.
У шлюбі з Ганною з Козинських, рід якої теж походить від Кирдійовичів. 26 листопада 1578 року Ярофій Гостський записав їй третю частину своїх володінь у сумі 1 000 золотих з привінком, а саме замок та місто Крупу з присілками, вона ж зробила внесення своє, записавши гроші та інші цінності.[3] На 1578 рік депутат луцького трибуналу. Ярофій Васильович Гостський користувався неабияким авторитетом серед волинської шляхти. Про це зокрема свідчить його присутність у якості свідка в тестаментах таких людей, як Юрій князь Збаразький, Богуш князь Корецький, вдова Семена Бабинського — Марія Чаплич, Ян-Гурко Омелянський та інші. Також його зазначали в тестаментах досить почтивих людей серед опікунів. Свою дружину Ганну з Козинських перед смертю передавав під опікунство князя Януша Заславського, волинського воєводи князя Якима Богушевича Корецького та Федора Чаплича Шпанівського.[4] 27 червня 1580 року Ярофій Гостський склав тестамент у Крупському замку, готуючись піти зі світу живих. У ньому, зокрема, йшлося про харчове отруєння, яке він отримав разом з іншими під час бенкету в Тучинському замку Олександра Семашка. Останній з його слів також зазнав отруєння. Поміж іншого з тестаменту відомо, що Ярофій Гостський наприкінці життя заклав на Волині замок Орля. 8 січня 1581 року Ганна Гостська поховала свого чоловіка в Дорогобужі, який серед місцевої шляхти уважався святим місцем.
Після смерті Ярофія Гостського на частину його майна став претендувати двоєрідний брат Роман Гостський та його сини. Коли вони відправили возного з позовом до замку Ганни, то з його слів вона зустріла його пострілами з гармати, рушниць і гаківниць. Ганна Гостська активно зайнялася фундаторською діяльністю, зокрема заснувала Почаївський монастир та друкарню при ньому. Згодом вже у своєму тестаменті Ганна Гостська просила, щоб її поховали там само, але з невідомих причин була похована в Почаївському монастирі. Відомо, що від шлюбу Ярофія Гостського та Ганни Козинської нащадків не залишилось, а по її смерті майже все майно перейшло небожу її сестри Варвари Козинської — Анджеєві Фірлею.[5] До відомих володінь Ярофія Гостського та Ганни Козинської входили повністю або частково:
- У Луцькому повіті: Гоща, Крупа, Рясники, Микулин, Козлин, Котів, Звірів, замок Орля, двір у Луцьку, Рудня на річці Любаші, безіменний двірець Кобила (кобила, кобилє — підвищення, палісад, тощо).
- У Кременецькому повіті: Почаїв, Савчиці, Кімнатка, Ярофіїв, Ледухів, Бережці[6], Перенятин, Башарівка, Волиця.[7]
- Собчук В. Д. Від коріння до корони. — Кременець, 2014. — 506 с. — С. 261, 268-275.
- Яковенко Н. М. Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна. — К., 2008. — 409 с. — С. 148.
- Архив ЮЗР Ч. 8. Т. 3. Акты о брачном праве и семейном быте в ЮЗР XVI-XVII вв. - 1909. 120, 708, ХХХ. Ст. 305 - 308.
- ↑ Яковенко, Наталя (2008). Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна (українська) . Київ. с. 146—148.
- ↑ Собчук, В.Д. (2014). Від коріння до корони (українська) . Кременець. с. 261.
- ↑ Архив ЮЗР Ч. 8. Т. 3. Акты о брачном праве и семейном быте в ЮЗР XVI-XVII вв. 1909. с. 305—308.
- ↑ Собчук, В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська) . Кременець. с. 268, 269.
- ↑ Собчук, В.Д. (2014). Собчук В. Д. Від коріння до корони. — Кременець, 2014. – 506 ст. Ст. 261 (українська) . Кременець. с. 270.
- ↑ Нині в околиці є села Великі Бережці та Малі Бережці.
- ↑ Собчук В.Д. (2014). "Від коріння до корони" (українська) . Кременець. с. 268—275.