Савчиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Савчиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Кременецький
Рада/громада Дунаївська сільська рада
Код КОАТУУ 6123482304
Облікова картка Савчиці 
Основні дані
Засноване 1325
Населення 392
Територія 8.700 км²
Густота населення 45.06 осіб/км²
Поштовий індекс 47023
Телефонний код +380 3546
Географічні дані
Географічні координати 50°04′47″ пн. ш. 25°34′30″ сх. д. / 50.07972° пн. ш. 25.57500° сх. д. / 50.07972; 25.57500Координати: 50°04′47″ пн. ш. 25°34′30″ сх. д. / 50.07972° пн. ш. 25.57500° сх. д. / 50.07972; 25.57500
Водойми Іква
Відстань до
районного центру
15 км
Найближча залізнична станція Кременець
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради 47023, с. Дунаїв
Карта
Савчиці. Карта розташування: Україна
Савчиці
Савчиці
Савчиці. Карта розташування: Тернопільська область
Савчиці
Савчиці

Са́вчиці — село Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, в центрі району. Підпорядковане Дунаївській сільраді.

Населення — 401 особа (2007).

Географія[ред. | ред. код]

Село Савчиці розташоване на північному заході Дунаївської сільської ради.

Віддаль до районного центру — 14 км, до найближчої залізничної станції — 28 км.

Село розташоване на лівому березі річки Ікви.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1325.

За історичними даними село Савчиці згадується у 1559 році, тоді до нього примикав хутір Вірля (Орля). На хуторі був замок, де проживала шляхтянка, фундаторка Почаївського монастиря, Анна Гойська. У 1559 році в неї гостював грецький митрополит Неофіт, який подарував їй ікону Матері Божої, яка нині зберігається в Почаївській Лаврі.

Замок Вірля знищений у 1675 році турками під час Збаразької війни.

Упродовж XVIII ст. місцеві маєтності, як засвідчують численні документи у фондах Державного архіву Тернопільської області, належали Почаївському василіянському унійному монастирю.

У цій місцевості побував Тарас Шевченко і у 1846 році написав поему «Варнак».

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[1]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,49
російська 0,51

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1990-ті), дерев'яний храм на честь святих князів Бориса та Гліба (2012), а також Свято-Юріївський чоловічий монастир. Церква Бориса і Гліба[джерело?]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють ЗОШ 1 ступеня, ФАП, торговий заклад.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]