Ящикове
| селище Ящикове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Алчевський район |
| Тер. громада | Алчевська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44020010160069950 
|
| Основні дані | |
| Засновано | 1724[1] |
| Статус | із 1938 року |
| Площа | 7 км² |
| Населення | ▼1877 (01.01.2011)[2] |
| Густота | 268 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 94330 |
| Телефонний код | +380 6441 |
| Географічні координати | 48°24′50″ пн. ш. 38°45′13″ сх. д. / 48.41389° пн. ш. 38.75361° сх. д. |
| Водойма | р. Біла
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Кипуча |
| До станції: | 7 км |
| До райцентру: | |
| - залізницею: | 52 км |
| - автошляхами: | 61 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 94330, смт Ящикове, вул. Кірова, 4 |
| Карта | |
.svg)  Ящикове | |
 Ящикове | |
| |
Я́щикове — селище в Україні, у Алчевській міській територіальній громаді Алчевського району Луганської області . Знаходиться на тимчасово окупованій території України[3][4]. Положене між річками Білою та Лозовою (сточище Сіверського Дінця);
3900 меш. (1986), 2424 меш. (2001). Видобуток вугілля, фабрика спортивних виробів.
Засноване не раніше 1775 року капітаном Бахмутського/Волоського гусарського полку Павлом Міоковичем. Перша згадка у письмових документах хутора на р. Лозовій датується вереснем 1777 року. Ящикова належала майору П. Міоковичу щонайменше до 1785 р. На 1787 рік вона належить уже секунд-майору М. Штеричу.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 494 особи (242 чоловіки та 252 жінки), налічувалось 73 дворових господарства, а також один завод[5].
Станом на 1886 рік в селі Адріанопільської волості мешкало 654 особи, налічувалось 102 двори, існувала лавка[6].
За даними оціночно-статистичного обстеження 1904 року надільну землю у розмірі 840,33 десятини вважали зручною, 29 десятин незручною[7].
У 1908 році в селі налічувалось 203 господарства. Кількість наявного населення складала 588 чоловіків та 579 жінок. Земля надана 194 особі в розмірі 4 десятин кожній[7].
Станом на 1 січня 1911 року 776 десятин надільної землі вважали зручною[7].
У часи громадянської війни у селищі перебувала кіннота генерала Сергія Улагая[8].
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 35 жителів селища[9].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Алчевської міської територіальної громади[10].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Перевальського району увійшло до складу новоствореного Алчевського району[11].
- ↑ УРЕ(рос.)
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc). Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2011. [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Рада визнала частину Донбасу тимчасово окупованою територією. dw.com (укр.). Процитовано 15 березня 2026.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №32/2019 Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях.
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с.(поз. 2224) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Список населенных мест Славяносербского уезда Екатеринославской губернии / Издание Екатеринославской губернской земской управы. — Екатеринослав: Типография губернского земства, 1911. — 28-30 С.
- ↑ Врангель Петр Николаевич. : [в 2 частях : 1916—1920] / Барон П. Н. Врангель. — Москва: ЛитРес, 2006. — С. 231
- ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 381—382 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 14 березня 2016.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Облікова картка
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
Це незавершена стаття з географії Луганської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
