Ящикове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Ящикове
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Перевальський район
Рада Ящиківська селищна рада
Код КОАТУУ: 4423657700
Основні дані
Засноване 1724
Статус з 1938 року
Площа км²
Населення 1877 (01.01.2011)[1]
Густота 268 осіб/км²
Поштовий індекс 94330
Телефонний код +380 6441
Географічні координати 48°24′50″ пн. ш. 38°45′13″ сх. д. / 48.41389° пн. ш. 38.75361° сх. д. / 48.41389; 38.75361Координати: 48°24′50″ пн. ш. 38°45′13″ сх. д. / 48.41389° пн. ш. 38.75361° сх. д. / 48.41389; 38.75361
Водойма р. Біла
Відстань
Найближча залізнична станція: Кипуча
До станції: 7 км
До райцентру:
 - залізницею: 52 км
 - автошляхами: 61 км
Селищна влада
Адреса 94330, смт Ящикове, вул. Кірова, 4
Карта
Ящикове. Карта розташування: Україна
Ящикове
Ящикове
Ящикове. Карта розташування: Луганська область
Ящикове
Ящикове

Я́щикове — селище міського типу Перевальського району Луганської області положене між річками Білою та Лозовою (сточище Сіверського Дінця); 3900 меш. (1986), 2424 меш. (2001). Видобуток вугілля, фабрика спортивних виробів.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване 1724 року.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 494 особи (242 чоловіки та 252 жінки), налічувалось 73 дворових господарства[2].

Станом на 1886 рік в селі Адріанопільської волості мешкало 654 особи, налічувалось 102 двори, існувала лавка[3].

У часи громадянської війни у селищі перебувала кіннота генерала Сергія Улагая[4].

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 35 людей[5].

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2224) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Врангель Петр Николаевич. : [в 2 частях : 1916—1920] / Барон П. Н. Врангель. — Москва: ЛитРес, 2006. — С. 231
  5. Мартиролог. Луганська, ст. 381—382

Джерела[ред. | ред. код]