Малоіванівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малоіванівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Перевальський
Рада/громада Малоіванівська сільська рада
Код КОАТУУ 4423682201
Облікова картка Малоіванівка 
Основні дані
Населення 988
Площа 2,439 км²
Густота населення 405,08 осіб/км²
Поштовий індекс 94332
Телефонний код +380 6441
Географічні дані
Географічні координати 48°22′55″ пн. ш. 38°38′14″ сх. д. / 48.38194° пн. ш. 38.63722° сх. д. / 48.38194; 38.63722Координати: 48°22′55″ пн. ш. 38°38′14″ сх. д. / 48.38194° пн. ш. 38.63722° сх. д. / 48.38194; 38.63722
Середня висота
над рівнем моря
158 м
Водойми р. Біла, Чернушина
Місцева влада
Адреса ради 94332, с. Малоіванівка, вул. Куйбишева, 15; тел. 93-2-47
Сільський голова Цукур Наталія Вікторівна
Карта
Малоіванівка. Карта розташування: Україна
Малоіванівка
Малоіванівка
Малоіванівка. Карта розташування: Луганська область
Малоіванівка
Малоіванівка

Малоіва́нівка — село в Україні, в Перевальському районі Луганської області.

Населення становить 988 осіб. Орган місцевого самоврядування — Малоіванівська сільська рада.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село засновано в кінці XVIII століття під назвою Чорногорівка — за іменем власника збудованої тут винокурні. Після переходу власності до його молодшого сина Івана село змінило назву на Малоіванівка.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Мало-Іванівка (Чорногорівка) Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 900 осіб (460 чоловіків та 440 жінок), налічувалось 129 дворових господарств, існував завод[1].

Станом на 1886 рік в селі Адріанопільської волості мешкало 1093 особи, налічувався 171 двір, існувала лавка[2].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 135 людей[3].

У лютому 1943 року на території села пройшли кровопролитні бої 7- го гвардійського кавалерійського корпусу з підрозділами Вермахту. Зі 157 жителів села, що воювали у Другій світовій війні, 61 людина загинула. 116 учасників війни нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 988 осіб, з них 96,86 % зазначили рідною українську мову, а 3,14 % — російську[4].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі встановлені пам'ятник червоноармійцям, загиблим у роки громадянської війни і пам'ятник радянським воїнам, полеглим у боях за визволення села від німецьких окупантів.

Поблизу села розташований загальнозоологічний заказник місцевого значення «Перевальський».[5]

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2224) (рос. дореф.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Мартиролог. Луганська, ст. 357—360
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
  5. Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 101—102. Архів оригіналу за 15 жовтень 2013. Процитовано 27 жовтень 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]