Ґері К. Вольф (критик)
Ґері К. Вольф (англ. Gary K. Wolfe) (уроджений Gary Kent Wolfe у 1946 році) — американський редактор, критик і біограф наукової фантастики.[1] Він є почесним професором гуманітарних наук у Коледжі професійних досліджень Евелін Т. Стоун Рузвельтського університету.[2]
Життя[ред. | ред. код]
Вулф народився 24 березня 1946 року в Седалія, штат Міссурі. У віці 12 років він переїхав до Керролтона, штат Міссурі, а в 14 років – до Спрінгфілда, де закінчив середню школу. Він почав відвідувати Південно-Західний державний коледж Міссурі (нині університет), потім перейшов до Університету Канзасу, де отримав ступінь бакалавра з англійської мови в 1968 році та працював над дисертацією з відзнакою під керівництвом професора Джеймса Е. Ґаннf.
Звідти він перевівся до Чиказького університету, де Вольф отримав ступінь доктора філософії. англійською, 1971 рік.
У 1996 році він був одружений з Еллен «Діде» Вейл, вчителькою та активісткою громадських робіт. Вони влаштували ще одне весілля на Міжнародній конференції з фантастичного мистецтва (ICFA) на вечірці біля басейну, на якій були присутні багатьма їхніми друзями та колегами в березні 1997 року. Вольф і Вейл були щасливі в шлюбі до її смерті в 2000 році. Перед її смертю вони співпрацювали над книгою про Гарлан Еллісон і часто відвідували Міжнародну конференцію з фантастичних в мистецтві, штат Флорида.[3]
Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]
Вольф багато писав про науково-фантастичну та фентезійну літературу; він визнаний одним із експертів у цій галузі.[джерело?]
З грудня 1991 року він веде щомісячну оглядовий стовпчик у журналі Локус[4] і написав для Салун[en] та інших сайтів. Він співпрацює з редактором Джонатаном Страханом[en] над «Подкаст вулиці Куд» (англ. «The Coode Street Podcast»),[5] «обговорення та відступ на тему наукової фантастики і фентезі», який був запущений у травні 2010 року та синдикований на Tor.com.
У 2016 році він викладав курс «Як працює велика наукова фантастика» для «Великих курсів[en]» (англ. «The Great Courses»).[6]
Відзнаки[ред. | ред. код]
- 1979 – Премія Ітона[en]» (англ. «The Great Courses»).< від Ітонської конференції з наукової фантастики за «Відоме та невідоме: іконографія наукової фантастики».
- 1987 – Пілігрим за життєві досягнення від Асоціації дослідження наукової фантастики[en] (АДНФ (англ. SFRA)[7]
- 2005 – Премія Британської асоціації наукової фантастики за нехудожню літературу[en] за «Soundings: Reviews 1992–1996»
Він також був номінований на премію «Г’юго» за найкращу пов’язану роботу[en] у 2006 році за книгу «Звучання, огляди 1992–1996»,[8] і знову в 2011 році для книги Bearings: Reviews 1997–2001.[9] Крім того, разом з Джонатаном Страханом[en] над «Подкаст вулиці Куд шість разів номінувався на премію «Г’юго» за найкращу трансляцію[en].
Бібліографія[ред. | ред. код]
Книги[ред. | ред. код]
- Ґері К. Вольф (1979). Відоме та невідоме : іконографія наукової фантастики. Видавництво Університету штату Кент[en].
- Дейвід Ліндсей (Starmont House, 1979) – дослідження про шотландського письменника, який відомий своїм романом 1920 року Подорож до Арктуру.
- «Критичні терміни для наукової фантастики та фентезі: глосарій і посібник із вивчення» (Greenwood Press, 1986) – описується як «визначна» праця та «незамінний путівник до інколи дивної термінології, яка розвинулась у критичному дискурсі. і в популярних обговореннях фентезі та наукової фантастики» вченого Дейвіда Сенднера[en].[10]
- Гарлан Еллісон: «Межа вічного» (англ. «The Edge of Forever») (разом з Еллен Р. Вейл, Видавництво Університету штату Огайо[en], 2002).
- Звучення: Огляди 1992–1996 (Beccon Publications, 2005).
- Bearings: Reviews 1997–2001 (Beccon Publications, 2010).
- «Випарювання жанрів: есе про фантастичну літературу та видовища» (2010), Wesleyan University Press, 978-0-8195-6937-0).
- Sightings: Reviews 2002–2006 (Beccon Publications, 2011).
- Американська наукова фантастика: Чотири класичні романи 1953-1956 (2012) Бібліотека Америки – «Торговці космосом» Фредерика Пола і Cиріла М. Корнбласа, «Більше ніж люди» Теодора Стерджена, «Тривале завтра» Лі Брекетт , Людина, що зменшується[en] Річарда Метісона.
- Американська наукова фантастика: п’ять класичних романів 1956-1958 (2012) Бібліотека Америки – «Подвійна зірка» Роберт Е. Гайнлайн, «Зірки — мета моя» Альфреда Бестера, «Справа совісті» Джеймса Бліша, «Хто?» Альгіса Будріса, «Безмежний час» Фріц Лайбера.
Література[ред. | ред. код]
- ↑ "Gary K. Wolfe [Архівовано 2019-04-16 у Wayback Machine.]", Archipelicon, 25–28 червня 2015 р. Процитовано 2019-09 -13.
- ↑ Рузвельтський університет, [1] .edu/gwolfe/ Гері К. Вулф, професор гуманітарних наук] [Архівовано 2018 -09-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Ellen Dede Weil. Locus. Locus. 45 (479, number 6): 72—73. грудень 2000.
- ↑ Біографія Ґері К. Вольфа із Readercon.org
- ↑ The Coode Street Podcast
- ↑ професора Гері К. Вольфа, Великі курси. Отримано 13 вересня 2019
- ↑ Science Fiction Research Association, Pilgrim Award [Архівовано 2017-04-10 у Wayback Machine.]. Отримано 13 вересня 2019
- ↑ archive.org/web/20110507164808/http://www.thehugoawards.org/hugo-history/2006-hugo-awards/ 2006 Hugo Awards. Всесвітнє товариство наукової фантастики. Архів [http:// www.thehugoawards.org/hugo-history/2006-hugo-awards/ оригіналу] за 7 травня 2011. Процитовано 19 квітня 2010.
- ↑ www.thehugoawards.org/hugo-history/2011-hugo-awards/ 2011 Hugo Awards. World Science Fiction Society. Архів hugo-awards/ оригіналу за 4 травня 2012. Процитовано 9 квітня 2012.
- ↑ Sandner, David (2004). Fantastic Literature: A Critical Reader. Westport, Conn.: Praeger.
Додаткове читання[ред. | ред. код]
- Wolfe, Gary K(ent) 1946—. Сучасні автори. Т. 129. Gale Group. 1990. с. 480.
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Шаблон:Офіційний
- Гері К. Вольф на сайті Бібліотеки Конгресу (записів у каталозі: 14)
- Gary K. Wolfe на сайті Internet Speculative Fiction Database (англ.)
|
