Роберт Гайнлайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Енсон Гайнлайн
Robert Anson Heinlein
Heinlein-face.jpg
Гайнлайн підписує книжки на 34-му всесвітньому форумі наукової фантастики (1976)
Ім'я при народженні англ. Robert Anson Heinlein
Псевдо Енсон Мак-Дональд (англ. Anson MacDonald), Лайл Монроангл. Lyle Monroe, Джон Ріверсайд англ. John Riverside, Кейлеб Сондерз (англ. Caleb Saunders), Саймон Йорк англ. Simon York
Народився 7 липня 1907(1907-07-07)
Батлер, Міссурі, США
Помер 8 травня 1988(1988-05-08) (80 років)
Кармел, Каліфорнія, США
·серцева недостатність
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність письменник
Alma mater Військово-морська Академія США
Мова творів англійська[1]
Роки активності 1939—1987
Напрямок наукова фантастика, фентезі
Жанр оповідання, романи
Magnum opus Вільні володіння Фарнхема, Зоряний десант і Чужинець на чужині
Партія Демократична партія США
Конфесія атеїзм
У шлюбі з Virginia Heinlein[d]
Автограф Robert A Heinlein signature.svg
Нагороди
Премії премія Гросмейстер фантастики — 1975, премія «Г'юґо» — 6 разів, Локус, «Прометей» — двічі
Сайт: The Heinlein Society

Роберт Енсон Гайнлайн у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах


Ро́берт Е́нсон Гайнла́йн (англ. Robert Anson Heinlein; 7 липня 1907, Батлер, Міссурі, США — 8 травня 1988, Кармел, Каліфорнія, США) — один з найвідоміших письменників-фантастів, який мав найбільший вплив на формування сучасної наукової фантастики. В англомовній літературі Гайнлайна, разом з Артуром Кларком та Айзеком Азімовим зараховують до «Великої трійки» письменників-фантастів. Гайнлайн — перший лауреат найпрестижнішої премії фантастики за заслуги перед жанром Гросмейстер фантастики (1975) та одним з перших введений до Залу слави наукової фантастики (1998). Він також є єдиним шестиразовим володарем престижної премії «Г'юго» в номінації «найкращий роман»[3] та нагороджений іншими помітними преміями — журналу Локус, «Прометей», «Секвойя» (The Sequoyah Children's Book Award), премією бібліотечної асоціації тощо. На честь письменника названі астероїд[4], кратер на Марсі та 2 премії — Премія імені Роберта Гайнлайна та Премія імені Роберта Гайнлайна за прогрес у комерціалізації космічної діяльності[en], ще одна премія — «Райслінг» — названа на честь персонажа його твору.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 липня 1907 у місті Батлер, округ Бейтс, штат Міссурі. Був третьою дитиною в сім'ї Рекса Айвора Гайнлайна і Бем Лайл Гайнлайн. Крім двох старших братів, Лоуренса і Рекса-молодшого, пізніше з'явилися три молодші сестри і брат[5].

Сім'я незабаром переїхала в Канзас-Сіті, де Роберт 1924 закінчив середню школу, а потім рік навчався в місцевому університеті. За прикладом одного зі своїх старших братів, вирішив вступити у Військово-морську академію в Аннаполісі, для чого доклав неймовірних зусиль. Щоб одержати допуск до вступних іспитів у цей престижний навчальний заклад, була потрібна рекомендація сенатора або конгресмена — вони мали право давати лише по одній в рік, — або самого президента. Гайнлайн відправив сенаторові Джеймсу Ріду п'ятдесят листів з проханнями про сприяння, приблизно стільки ж, скільки надіслали всі інші здобувачі разом узяті. Феноменальна наполегливість не залишилася непоміченою, і майбутній письменник, заручившись бажаною рекомендацією, блискуче пройшов усі іспити і був зарахований в Академію, яку закінчив 1929.

Фото Роберта Гайнлайна з фотоальбому Військово-морської академії (1929)

Відбувши практику на авіаносці «Лексингтон», провів у плаваннях на інших кораблях ще кілька років, поки 1934 не захворів на туберкульоз, його вилікували, після чого звільнили з військової служби.

Вступив до Каліфорнійського університету, вивчав точні науки (зокрема математику), до яких був схильний з дитинства, однак, не маючи грошей для закінчення курсу, вимушений працювати на різних роботах. Гайнлайну доводилося працювати на шахті, журналістом, маклером… Перепробувавши ще кілька фахів, він подався в політику, але на перших же виборах до Законодавчих зборів штату його кандидатура не пройшла.

Помер уві сні 8 травня 1988 року, від набряку легенів (emphysema) та серцевої хвороби, яка мучила його протягом останніх кількох років життя.

Письменство[ред. | ред. код]

Довідавшись про конкурс на найкраще оповідання, який оголосив часопис Thrilling Wonder Stories наприкінці 1938-го року, Гайнлайн вирішив спробувати себе в жанрі наукової фантастики. Він відправив оповідання «Лінія життя» (1939) у часопис «Astounding Science Fiction», редактором якого був Джон Вуд Кемпбелл-молодший, один зі стовпів тогочасної американської фантастики. Через кілька місяців твір опублікували, і Гайнлайн отримав за нього сімдесят доларів — перші гроші, здобуті письменницькою працею. Йому запропонували співпрацювати з часописом і далі[6].

Незабаром надруковано низку його творів: «Невдаха» (1939), «Реквієм» (1940), «Вибух завжди можливий» (1940), «Дороги повинні котитися» (1940), які демонстрували відмінну наукову підкованість автора, уміння віртуозно моделювати сюжет. Він доводив свої ідеї до досконалості і прагнув внутрішньої логічності оповідання.

Гайнлайн ніколи не переставав писати (за винятком періоду з 1942 по 1947).

«Історія Майбутнього»[ред. | ред. код]

Цикл творів «Історія Майбутнього», який автор створював протягом 1940-их — 1950-их і до якого повертався пізніше, містить у собі деякі ранні оповідання і романи, такі як: «Якщо це триватиме надалі…» (1940), «Діти Мафусаїла» (1941), «Пасинки Всесвіту» (1963), книга, яку пізніше порівнювали з «Володарем мух» Вільяма Голдінга. Гайнлайн зі властивим йому комплексним підходом склав і повісив на стіну свого кабінету структурно-хронологічну схему розвитку цього напрямку своєї творчості, хоча втілив не все задумане.

Категоризація творчості[ред. | ред. код]

Зрілу творчість Гайнлайна прийнято поділяти на дві частини. Подібна класифікація скоріше формальна:

Перша складається з романів «Лялькарі» (1951), «Подвійна зірка» (1956), «Двері до літа» (1957) і низки інших.

Друга — романи, орієнтовані на підлітків і юнацтво (хоча їх зі задоволенням читали і читають дорослі): "Ракетний корабель «Галілео» (1947), «Космічний кадет» (1948), «Червона планета» (1949) тощо. В них письменник уклав дуже багато не тільки від власного досвіду, але і від розуміння глобальних проблем усієї цивілізації, включаючи інтелектуальні й філософські дилеми.

Тематика творчості[ред. | ред. код]

Улюбленою темою Гайнлайна стала соціологія, а згодом — комунікативна психологія. Його цікавили «людський фактор», «хвороби» суспільства і їхнє значення для цивілізації.

У своїх творах він твердо стоїть на позиціях позитивізму і віри в усвідомлений обов'язок і призначення людини, у величезне значення її волі в кульмінаційні періоди. Так, Торбі з «Громадянина Галактики», здобувши багатство і сім'ю, з яким був розлучений, йде проти всіх порядків свого рідного суспільства, бажаючи з'ясувати істину про загибель своїх батьків, і боротися далі з ненависним йому рабовласництвом. Міцний духовний стрижень — те, що відрізняє головних героїв Гайнлайна (невипадково дослідники говорять про вплив концепцій Ортеги-і-Гассета на його світогляд).

Основний конфлікт більшості творів Гайнлайна відбувається не між розумом (чи обов'язком) і почуттям, не між особистістю і світом або природою, а між наборами аксіом різних культур, між цивілізаційною і генетичною приналежністю людини і її моральним вибором.

Чудова мова з віртуозним моделюванням ідіоматики і семантики людської і відмінних від неї культур майбутнього, невимушене використання розмовної мови, наукової (і не тільки технічної, але і гуманітарної) лексики, — незмінна іронія, явні і приховані цитати, — усе це робить твори Гайнлайна приємними і захоплюючими. При цьому вони багатошарові і розраховані на різні види сприйняття і категорії читачів.

«Чужинець на чужій землі»[ред. | ред. код]

«Чужинець у чужій країні» (1961) — одна з найвідоміших і найскладніших для розуміння книг фантаста. Навряд чи якийсь інший письменник до нього намагався розкрити за допомогою фантастики стільки каверзних питань. Їх занадто багато, і з кожною сторінкою стає все більше: віра чи юродство; що взагалі називати релігією; моральність і мораль універсальні чи задані культурою; чи дійсно прекрасні ті почуття, звичаї і догми, що встановило людство, і чи існує гідна альтернатива; визначає мова мислення, чи ні; чи можливий міжкультурний діалог різними мовах чи взагалі без мови тощо. З контексту роману виділяється ще одне, приховане запитання: а чи є розум узагалі благом?

Реакції[ред. | ред. код]

Повісті і романи Гайнлайна робили фурор, часом викликали зовсім різну реакцію — від захопленого вихваляння до звинувачень у мілітаризмі (за «Зоряний десант», який став бестселером 1959). Чотири рази він одержував премію «Г'юго» і став першим, кому була вручена премія «Гросмейстер фантастики» за внесок до жанру фантастики.

Відвідини СРСР[ред. | ред. код]

Письменник-фантаст був спостережливим соціальним аналітиком. Відвідавши Радянський Союз у 1960-ті роки, Роберт Гайнлайн зазначив, що радянські громадяни не розуміють демократичного спілкування: «В СРСР ви або нагорі, або внизу — але ніколи не рівні», і тому «…працівник „Інтуриста“, залишившись наодинці з іноземцем, ніяк не може обрати позицію. Підлеглий він чи начальник? Зазвичай відбувається щось на зразок швидкої проби сил, після чого він одразу ж обирає ту чи іншу роль… У такому випадку необхідно моделювати свою поведінку за гіршим зразком гнівного припадку — вам доводилося його бачити під час виступу Хрущова; таке вони зрозуміють. В СРСР так себе поводить тільки начальник…»[7].


Бібліографія[ред. | ред. код]

Нижче наведені окремі твори Роберта Гайнлайна

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • А ще ми прогулюємо собак: Оповідання / З англ. пер. Людмила Бутенко // Всесвіт, 1991. — № 10.[9]
  • Роберт Гайнлайн. Чужинець на чужій землі. Переклад з англійської: Г. Литвиненко; передмова: Вірджинія Гайнлайн. Харків: КСД, 2016. 717 стор. ISBN 978-617-12-1519-1

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. VIAF (Virtual International Authority File) — 2012.
  3. 17 серпня 2018 року на 76-му Worldcon оголошено, що йому присуджено шосту за переліком премію в цій номінації за роман «Beyond This Horizon» (За цим горизонтом) у «1943 Retro Hugo Awards». Крім того, йому присуджено за цей рік премію за найкращу новелу «Waldo» («Волдо»), які було опубліковано під його псевдонімом Енсон Макдональд (Anson MacDonald) [1] (англ.)
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
  5. Роберт Гайнлайн. Біографічна довідка(англ.)
  6. Чим Роберт Гайнлайн відрізнявся від інших письменників-фантастів?
  7. Див.: Розширений Всесвіт (Heinlein, Robert Anson. Expanded Universe — Inside Intourist. — Ace Books, 1981. — 582 pp.)
  8. назва в рукописі The Heretic — «Еретик»
  9. Журнал «Всесвіт» у XX сторіччі: 1925—2000. Бібліографічний покажчик. — Київ, Видавничий дім «Всесвіт». — 2004. — 712 с. — С. 88.

Посилання[ред. | ред. код]