124-та окрема бригада територіальної оборони (Україна)

124-та окрема бригада територіальної оборони
Нарукавний знак бригади
Засновано	вересень 2018
Країна	Україна
Вид	Збройні сили
Тип	Сили ТрО
Чисельність	Бригада
Базування	Херсонська область
Війни/битви	Бої за Херсон Бій за Антонівський міст Бій у Бузковому парку
Нагороди	Почесна відзнака «За мужність та відвагу»

124-та окрема бригада територіальної оборони (124 ОБрТрО, в/ч А7360) — військове з'єднання Сил територіальної оборони України у Херсонській області. Бригада перебуває у складі Регіонального управління Сил ТрО «Південь».

Була створена у 2018 році як кадроване з'єднання. Після російського вторгнення 2022 року відмобілізована, підрозділи бригади вели бої у Херсонській області: за місто Херсон, Антонівський міст.

Історія

У Херсонській області з 3 по 12 вересня 2018-го року проводився навчальний збір бригади територіальної оборони в якому брали участь понад 3 тисячі військовозобов'язаних. Відбувалося це на території Білозерського, Олешківського, Генічеського, Іванівського та Скадовського районів. Батальйони бригади розміщювались в пансіонатах і таборах відпочинку. Військовослужбовці впродовж навчальних зборів були залучені до патрулювання блокпостів, населених пунктів разом із військовослужбовцями Національної Гвардії України, а також охоронятимуть стратегічні об'єкти і адміністративні будівлі тощо.

3 3 по 12 вересня, у Херсонській області тривали військові тактичні навчання 124-ї окремої бригади територіальної оборони.

З 5 грудня 2018 р. на Херсонщині, де оголошено воєнний стан, у різних населених пунктах області почалися десятиденні тактичні навчання підрозділів 124-ї окремої бригади тероборони.

В квітні 2021 року пройшли позапланові збори 124 ОБрТрО, до яких залучені військовозобов'язані та резервісти, які уклали контракт на проходження служби у військовому резерві у цих підрозділах.

У січні 2022 року відповідно до Закона України Про основи національного спротиву у рамках реорганізації Сил територіальної оборони Збройних Сил України у Білозерці неподалік Херсона було створено військову частину А 7360, за якою закріпили 124 ОБрТрО. Командиром військової частини став майор Дмитро Кузьменко.

23 серпня 2023 року 124 окрема бригада територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України указом Президента України Володимира Зеленського відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».

Російське вторгнення в Україну (2022)

Перед вторгненням бригада складалася з 6 батальйонів по 20-40 осіб у кожному.

Близько 5-ї ранку 24 лютого командир 124-ї бригади територіальної оборони Дмитро Іщенко отримав сповіщення телефоном про початок широкомасштабного вторгнення. О 14:00 дня бригада отримала наказ на доукомлектування, у той час командування бригади переїхало до бази у покинутій школі у селищі Наддніпрянське (8 км від об'їзної Херсона). За цей день від полудня до пізньої ночі тероборона у Наддніпрянському мобілізувала добровольців, за цей час до лав херсонського батальйону стали близько 500 бійців. Головною проблемою була відсутність кімнати для зберігання зброї у покинутій школі: уся зброя на батальйон та бригаду зберігалася за 7 кілометрів від Наддніпрянського — на складах між селищами Антонівка та Садове.

Тим часом, російські окупаційні війська перетнули кордон України з Криму через КПП «Чонгар» та «Армянськ»/«Перекоп» та вже об 11:28 захопили Каховську гідроелектростанцію. Частина 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, яка в лютому 2022 проходила навчання на полігоні біля національного парку Олешківські піски, опинилася в оточенні росіян.

Херсонці отримали наказ на відхід, коли вийшла остання машина з колони техніки 59-ї бригади, а за нею — машини цивільних. Командир роти танкового батальйону 59-ї бригади старший лейтенант Євген Пальченко розповідає про перетин Антонівського моста:

«Буквально дві години техніка просто йшла і йшла… Ціла купа поранених була, КАМАЗи, люди зверху, знизу їхали. Багато було вбитих. Просто вивозили людей. Цивільні теж були у цій колоні».

Після того, як ЗСУ переправилися на правий берег Дніпра, група Пальченка залишилась тримати Антонівський міст. Бій ішов близько години, і під шквальним вогнем танкісти змушені були відступити ближче до села Молодіжне, зазнаючи тяжких втрат. За словами Пальченка, від батальйону залишилася одна рота. Невдовзі вони отримали наказ повернутися до Антонівського мосту, бо туди підтягнулися десантники з 80-ї бригади, які тіснили російські сили.

Близько 4-ї ранку 25 лютого групу тероборонівців відправили на двох автобусах на Дар'ївський міст, щоб не допустити висадки десанту. Це переправа через річку Інгулець на шляху з Нової Каховки на Херсон, що йде увздовж правого берега Дніпра. Згодом зі сторони Нової Каховки з'явилася російська колона.

Невдовзі тероборонівці отримали інформацію, що росіяни пройшли Антонівський міст. Щоб не опинитись в оточенні без особливих засобів спротиву, командир херсонського батальйону Ігор Ліхнов, який також перебував на Дар'ївському мосту, ухвалив рішення відходити.

До опівдня 25 лютого Антонівським мостом вже переправлялися російські десантники й важка техніка. На правому березі вони одразу вступали у бій із танковою групою Пальченка з 59-ї бригади та іншими підрозділами, кинутими на захист мосту. Але сили були нерівними. Авіація закидала їх бомбами, а невдовзі російська артилерія почала обстрілювати всю територію. У Пальченка та інших танкістів закінчуються снаряди.

Йому наказують відходити до Миколаєва. Але коли вони вже під'їжджали до міста, його групу розвертають назад і дають вказівки повертатися до Антонівського мосту. На той час туди підтягнулася українська артилерія, яка відкрила вогонь по скупченню техніки на лівому березі.

26 лютого українські війська відступають до Чорнобаївки, звідти — на Миколаїв. У місті Херсон залишилися тільки тероборонівці зі 124-ої бригади. В школі-інтернаті на вулиці Кулика був організований штаб. В інтернаті якийсь час також перебували десантники з 80-ї бригади, які відійшли в місто після боїв на Антонівському мосту. 28 лютого їхня група з десяти бійців вирішила пробиватися до своїх у Миколаїв, але вся група загинула в дорозі.

28 лютого російські окупаційні війська займають селище Куйбишево (Зимовник), таким чином оточивши місто.

У ці дні тероборонівець на позивинй Змій із роти контрдиверсійної боротьби їздив околицями міста та спостерігав за пересуваннями росіян: після обіду 28 лютого розвідгрупи окупантів почали потроху заходити в Херсон. Комбриг Іщенко про пересування росіян дізнавався від мобільних спостережних груп. Він розподілив підрозділи херсонського та білозерського батальйонів на п'ять в'їздів до міста. 1 березня о 7:30 білозерський комбат Кузьменко отримав завдання від комбрига висунутися на дві локації, щоб перекрити в'їзди в Херсон. Перша рота з начальником штабу Сергієм Боднарем виїхала в район ліцею на Білозерській площі, друга рота разом з комбатом — в район Бузкового парку. У кожній роті було приблизно по 40 осіб. З собою бійці взяли автомати, три ящики «коктейлів Молотова», гранати та чотири «мухи» (ручний протитанковий гранатомет). Херсонський комбат Ліхнов повів групу в район «Салюту», на «Фабрику» відправив групу на чолі з ротним Лиманом, на в'їзд з Чорнобаївки — групу Ясинського. Усі групи тероборони, окрім тієї, що стала в районі «Салюту», вступили в бій з росіянами.

Увечері 28 лютого у соцмережах розповсюдився заклик зібратися на в'їзді до міста з боку Білозерки, щоб не дати окупантам зайти в Херсон. Серед 30-40 осіб, що прийшли, лише двоє поліцейських були з автоматами. Місцеві жителі завалили дерева, щоб перекрити проїзд російським «Тиграм», які потім планували закидати запальними сумішами. До першої ночі усі позамерзали. Поліцейські сказали людям роз'їжджатися. А вже зранку 1 березня приблизно о 10-ій годині у цей район висунулася рота білозерського батальйону Сил тероборони. Одна група тероборонівців зайшла на територію ліцею, інша — вийшла до кільця на Білозерській площі. У другій групі був Костянтин Козак. На підході до кільця Козак побачив чоловіка. Це був його колишній командир Віктор Євдокімов. Він повідомив тероборонівцю, що в напрямку кільця вже йдуть росіяни — до 40 осіб та «Тигр». Козак із побратимами зайняли місце за бетонним блоком рекламного білборда. Коли побачили росіян — відкрили вогонь з автоматів. Два російських солдати загинули, один отримав поранення. Останній почав сильно кричати. Щоб його забрати, росіяни почали кидати димові гранати. Серед бійців першої групи, які зайшли на територію ліцею, був молодший сержант Сергій Волощенко. Він розповідає, що там тероборонівці потрапили під вогонь снайпера. Загалом, за даними херсонської поліції, в бою в районі ліцею загинуло 7 бійців тероборони.

Бій у Бузковому парку

У район Бузкового парку прибула рота білозерського батальйону на чолі з комбатом Кузьменком. 43 тероборонців зустріли регулярні російські війська — із важкою технікою, снайперами й кулеметами. Українці були лише з автоматами Калашникова, коктейлями Молотова і двома гранатометами «Муха». Дехто навіть не мав військової форми. Як розповідав учасник того бою Станіслав Вазанов, активна перестрілка тривала не більш як 20 хвилин — надто нерівні сили зійшлися.

На місці підрозділ розділився на дві групи — по різні боки вулиці Нафтовиків. При цьому з одного боку одна частина зайшла в Бузковий парк, інша — зайняла позиції за кам'яним парканом позаду парку.

Росіяни одразу виявили тероборонівців. Скоріше за все, ворожі снайпери заздалегідь зайняли позиції на даху торгового центру «Епіцентр» і бачили пересування українців.

На початку бою снайпери вбили кількох тероборонівців. Згодом по українцях відкрили вогонь з крупнокаліберного кулемету, а одна БМП заїхала просто в парк, де за деревами ховалися тероборонівці. Це все з іншої сторони дороги добре бачив боєць Олександр Козак.

У нього було два РПГ-22. Він пройшов трохи вперед — в тил БМП. Прямо перед ним був задній відсік бронемашини. Тоді Козак зробив постріл з РПГ. На якийсь час БМП вийшла з ладу. Росіяни одразу відкрили вогонь у його бік.

Прокуратурі вдалося провести судово-медичні експертизи тіл 24 загиблих у Бузковому парку. Остаточну кількість загиблих тероборонців слідство ще має встановити.

Бій поблизу «Фабрики»

У район ТРЦ «Фабрика» херсонські тероборонівці прибули за кілька годин до заходу в місто російської колони. Це дало змогу підготуватися. Допоміг один із працівників розташованого поблизу «Епіцентру». Він надав бетонні блоки, якими перекрили дорогу. Також встигли викопати невеликі окопи. На весь підрозділ був лише один гранатомет. Але вже цього виявилося достатньо, щоб росіяни ще довго вирішували, чи висуватися на оборонців міста.

Спочатку російські армійці пішли на БТРах з піхотою. Тероборонівці відкрили вогонь, кілька росіян впали. А вже за пів години вийшли два-три танки. Вони почали гатити по херсонцях, але майже всі постріли були перельотами. Далі підключилися ворожі міномети. Під час цього бою росіяни влучили в ТРЦ «Фабрика», будівля зайнялася. Майже увесь торговельний центр вигорів. Якоїсь миті херсонці зрозуміли, що піхота росіян обійшла їх паралельною дорогою зі сторони залізниці та почала заходити в тил зі сторони «Епіцентру». На той час у тероборонівців майже закінчився боєкомплект, тож вони вирішили відходити.

Коли бій в Бузковому парку закінчився, частина тероборонців змогла вибратися на територію сусіднього нафтозаводу.

У червні 2022 року командир білозерського батальйону Дмитро Кузьменко подав документи на отримання російського паспорта. У пресслужбі СБУ повідомили, що стосовно Дмитра Кузьменка наразі триває досудове розслідування за ч.2 ст.111 ККУ (державна зрада), але не уточнили за яким саме епізодом.

Виданню «Суспільне» вдалося сконтактувати з Дмитром Кузьменком. Він підтвердив, що наразі проходить перевірку СБУ, як і те, що був разом зі своїм підрозділом у Бузковому парку, що їм вдалося відступити з частиною людей на нафтозавод, і що йому довелося лишитися в Херсоні. За його словами, відео на сайті російських пропагандистів з'явилося після того, як його родині почало погрожувати російське ФСБ.

— Я ніколи колаборантом не був і паспорт російський ніколи не отримував, — говорить Дмитро Кузьменко. — Нормальні люди, якщо дивилися ті відео, бачили, що там отримання паспорту не було, тому що військовослужбовцям, тим паче командирам військових частин, ніхто ніколи російський паспорт не дасть. Я не виїжджав з Херсонщини з дня окупації, допомагав друзям і родині. Я залишався там до кінця. Зараз починають шукати крайніх в тому, що трапилося у Бузковому парку. Я сам лежав там разом з хлопцями. Ніхто з них не піднявся і не побіг з криком, що їм страшно. Як ви думаєте, хто віддавав накази, якщо я сам в тому парку з ними був? Ніхто не очікував того, що там насправді було. Нам дали одні дані, а ситуація була зовсім іншою. Ми стояли там до останнього, за наш Херсон.

Те, що командири підрозділів мали накази від комбрига підполковника Дмитра Іщенка, розповідав в інтерв'ю УП й Станіслав Вазанов:

«Наш командир підрозділу неодноразово просив комбрига Дмитра Іщенка вивести людей: або прийняти бій, або займати якісь позиції. Місто взагалі не було підготовлене до спротиву. Ми за 4 дні могли самі якісь позиції облаштувати, якісь їжаки поставити. Влада міста взагалі нічого не робила в цьому плані. Вранці 1 березня, за словами нашого командира підрозділу, надійшов наказ комбрига виїхати на позицію. Висунулися ми приблизно о 10-й ранку. Наш автобус віз десь 43 людини в район Бузкового парку. Інший автобус, здається, поїхав на Шуменський мікрорайон на кільце».

Бої за острови

Кілька місяців поспіль українські війська планомірно вичавлювали окупантів з островів у дельті Дніпра. Таким чином вони відтісняли ворога від міста, щоб позбавити росіян можливості обстрілювати житлові квартали Херсона з мінометів. Військовослужбовці херсонської бригади територіальної оборони відіграли важливу роль в операції зі звільнення островів на Дніпрі від російських окупантів.

Під час боїв на островах херсонські тероборонівці почали називати себе «річпіхами». «Річкові піхотинці» — це екіпажі легких човнів, що виконують завдання на воді. На островах тероборонівці виконували завдання поруч з іншими підрозділами сил оборони, зокрема зі спецпризначенцями.

Емблема

На нарукавній емблемі бригади зображено проєкт гербу Херсонщини часів УНР, а саме срібний хрест у супроводі трьох золотих корон у блакитному полі.

Структура

Станом на січень 2022 року, бригада утримувалася у скороченому складі, військовослужбовців кадру до 50 осіб — у батальйонах, а в управлінні бригади від 85 до 120 осіб.

• управління 124 ОБрТрО (Херсон)
• 192-й окремий батальйон територіальної оборони (Херсон)
• 193-й окремий батальйон територіальної оборони (Берислав)
• 195-й окремий батальйон територіальної оборони (Скадовськ)
• 196-й окремий батальйон територіальної оборони (Нова Каховка)
• рота матеріально-технічного забезпечення
• вузол зв'язку
• зенітний взвод

Командування

• (2018) підполковник Дмитро Іщенко
• (2022) майор Дмитро Кузьменко

Втрати

Список загиблих у Херсоні на початку російського вторгнення, яких було поховано на цвинтарі Геологів

Прокуратура змогла провести судово-медичні експертизи тіл 24 загиблих у Бузковому парку, цей список у відкритому доступі відсутній. Є список похованих у шістнадцятому секторі на цвинтарі Геологів на початку березня 2022 року. Багато з них — неопізнані.

• Осінній Володимир Леонідович (загинув 1 березня у Бузковому парку)

• Хандусенко Сергій (загинув 1 березня у Бузковому парку)
• Ронський Олексій (загинув 1 березня у Бузковому парку)
• Сливкін Микола (загинув 1 березня у Бузковому парку)
• Грозінський Віталій (загинув 1 березня у Бузковому парку)
• Шорник Олег Станіславович (28.03.1968 — 01.03.2022, Бузковий парк)
• Данілов Денис Павлович (14.10.1981 — 01.03.2022, Бузковий парк)
• Мальцев Костянтин Сергійович (01.06.1986 — 01.03.2022, не належав до тероборони, загинув біля Бузкового парку)
• Анікітой Олексій Олексійович (01.10.1990 — 01.03.2022, старший солдат, в/ч А 2582)
• Сулима Михайло Миколайович (23.09.1981 — 01.03.2022)
• Пашинський Валерій Володимирович (19.09.1968 — 01.03.2022) (є у списку Суспільного нижче)
• Цимбаленко Володимир Сергійович (10.09.1997 — 25.02.2022) (боєць ТрО?)
• Гулькевич Володимир Володимирович (18.12.1992 — 24.02.2022, військовослужбовець, загинув під час оборони Раденська та Олешків, що на Херсонщині)
• Кошельник Максим Анатолійович (15.04.1995 — лютий 2022, військовослужбовець)
• Елярж Сергій Олександрович (10.06.1964 — 24.02.2022)
• Куліков Олександр Олександрович (27.12.1981 — 26.02.2022, стрілець-снайпер 2 механізованого взводу механізованої роти, старший солдат)
• Ярослав Олексійович Бобир (29.09.1992 — 27.02.2022, командир танкового взводу танкової роти танкового батальйону в/ч А 1619)
• Коваль Дмитро Сергійович (27.08.1999 — 25.02.2022, військовослужбовець)
• Гридько Олексій Миколайович (30.03.1967 — 26.02.2022, військовослужбовець)
• Ліщинський Максим Володимирович (03.05.1985 -25.02.2022, боєць 59-ої Окремої мотопіхотної бригади)
• Пустовіт Олександр Михайлович (25.01.1963 — 27.02.2022, військовослужбовець)
• Сторожук Олександр Петрович (25.07.1972 — 25.02.2022, військовослужбовець)
• Гогунець С. С. (помер 03.03.2022)
• Урсул Віктор Миколайович (29.08.1966 — 25.02.2022, військовослужбовець)
• Гриб Юрій Миколайович (17.06.1975 — 25.02.2022, старший сержант, командир відділення окремої десантно-штурмової бригади)
• Дребіт Анатолій Анатолійович (06.02.1974 — 02.03.2022, командир десантно-штурмового відділення)
• Гарматюк Олександр Вікторович (24.03.1972 — 24.02.2022, головний сержант роти матеріального забезпечення у 12-й окремій бригаді армійської авіації імені генерала хорунжого Віктора Павленка)
• Шестопал Павло Ярославович (06.11.1969 — 27.02.2022)

Див. також

• Війська територіальної оборони (Україна)

Посилання

• Відео (YouTube): Розстріляні херсонці у Бузковому парку. (Обережно! Шокуючі кадри)

• Українська правда: Битва за Херсон. Історія останніх захисників міста
• Невизнані Герої. Учасники боїв за Херсон у пошуках справедливості
• Громадське: «Хлопчику, вставай, мама плакати буде». Як збирали й ховали тіла загиблих тероборонівців у Бузковому парку в Херсоні
• Суспільне: За Херсон до останнього. Історія подвигу та загибелі оборонців Бузкового парку
• BBC: Чому Україна пропустила армію РФ з Криму в лютому 2022 року