38-см гаубиця М.16 (Австро-Угорщина)

Важка 38-см гаубиця М16
Гаубиця М16 на Італійському фронті
Тип	Облогова гармата
Походження	Австро-Угорська імперія
Історія використання
На озброєнні	1915-1919
Оператори	Австро-Угорська імперія
Війни	Перша світова війна .
Історія виробництва
Виробник	"Шкода"
Виготовлення	1916-1918
Виготовлена кількість	10
Характеристики
Вага	бойова: 81 700 кг похідна: цівка 38 т, лафет 33 т, спорядження 36,6 т, 37,6 т
Довжина	L/15 калібр (6,48 м)
Снаряд	роздільне заряджання, граната М16 для фортифікацій 740 кг, М17 шрапнель 600 кг
Калібр	380 мм
Підвищення	від +40° до +75°
Траверс	360°
Темп вогню	1 постріл на 5 хвилин
Дульна швидкість	459 м/с (набій 740 кг), 520 м/с (набій 600 кг)
Дальність вогню
Максимальна	15 км
38-см гаубиця М.16 (Австро-Угорщина) у Вікісховищі

38-см гаубиця М.16 — важка гаубиця Збройних сил Австро-Угорщини періоду 1-ї світової війни.

Роботи над гаубицею розпочала у квітні 1915 компанія Škoda Holding, оскільки 305-мм гаубиця виявилась заслабою при обстрілі ворожих фортифікацій. Нова гаубиця повинна була мати характеристики близькі до 42-см гаубиці оборони узбережжя, польову модифікацію якої могли перевозити лише по залізниці. Тому нова гаубиця мала бути більш мобільною, як 305 мм гаубиця, з дальністю пострілу 15 км час монтажу гаубиці становив 6—8 годин, а час бетонування основи 2—15 днів.

Розробкою зайнявся головний інженер компанії Річард Дірмозер (Richard Dirmoser). Для транспортування гаубицю планували розбирати на чотири частини, масою 38 т, 33 т, 37,6 т, 36,6 т. Контракт на будівництво транспортерів для частин гаубиці отримав Фердинанд Порше. Бензиновий генератор виробляв електроенергію для електродвигунів у кожному з коліс. Лафет гаубиці монтували на бетонній чи металевій платформі. Вона мала поршневий затвор, гідравлічно-поршневий противідкотний пристрій. При роздільному заряджанні використовували два види артилерійських снарядів, 5 видів порохових зарядів.

У січні 1916 р. випробували два прототипи гаубиці, а вже у травні гаубиці з модернізованими лафетами та назвами «Gudrun», «Barbara» взяли участь у наступі на Італійському фронті у битві при Асиаго. Вони відзначились при обстрілі ворожих підрозділів біля форту Лузерн. Гаубиця «Barbara» обстрілювала італійські форти Punta Corbin, Casa Ratti, гаубиця «Gudrun» форти Valmorbia, Coni Zugna і Col Santo. Внаслідок цього було замовлено ще 14 гаубиць, з яких до кінця війни виготовили 10 екземплярів. У 12 битві при ріці Ізонцо брала участь батарея № 4 38-см гаубиць. У червні 1918 біля Monte Erio дві батареї гаубиць підняли на висоту 1600 м над рівнем моря. Для перевезення розібраної гаубиці використовували автопоїзд С-Zug.

Транспортування 380-мм набоїв

Джерела

• Erwin Anton Grestenberger: K.u.k. Befestigungsanlagen in Tirol und Kärnten 1860—1918. Verlag Österreich u. a., Wien 2000, ISBN 3-7046-1558-7. (нім.)
• Christian Ortner: Die österreichisch-ungarische Artillerie von 1867 bis 1918. Technik, Organisation und Kampfverfahren. Verlag Militaria, Wien 2007, ISBN 978-3-902526-12-0. (нім.)
• Christian Ortner: Die 38 cm Haubitze M.16 des Heeresgeschichtlichen Museums, in: Viribus Unitis. Jahresbericht 2007 des Heeresgeschichtlichen Museums, Wien 2008, ISBN 978-3-902551-06-1, S. 65-76. (нім.)
• Herbert Gantschacher: Viktor Ullmann — the Škoda 38cm Howitzer in «VIKTOR ULLMANN ZEUGE UND OPFER DER APOKALYPSE — WITNESS AND VICTIM OF THE APOCALYPSE — Testimone e vittima dell'Apocalisse — Prič in žrtev apokalipse — Svědek a oběť apokalypsy» — Complete original authorized edition in German and English language with summaries in Italian, Slovenian and Czech language, ARBOS-Edition ISBN 978-3-9503173-3-6, Arnoldstein-Klagenfurt-Salzburg-Vienna-Prora-Prague 2015.