Лафет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гармата Чернігівської фортеці на рухомому лафеті
Лафети морських гармат

Лафе́т (від нім. Lafette < фр. l'affût, від fût — «стовбур»)[1] — станок артилерійської системи, на якому закріплюється ствол гармати із затвором.

Лафет призначений:

  1. для додання ствола вертикальних і горизонтальних кутів (за допомогою механізмів наведення);
  2. поглинання енергії віддачі при пострілі (противідкотними пристроями) для передачі на ґрунт (або на підставку установки) зусиль, що виникають при пострілі; а також
  3. для пересування гармати.

Види лафетів[ред. | ред. код]

Також розрізняють жорсткий і пружний (ковзний) лафети.

Історія[ред. | ред. код]

Кресленик лафета польової гармати XVIII ст.
Ствол 95-мм польової гармати зразка 1805 р. на лафеті. Видно піднімний клин і ручку гвинта

Стволи перших гармат встановлювалися на горизонтальних станках, зроблених з одної чи кількох колод, закріплялися мотузами або металевими штабами. Спочатку вертикальної наводки не було зовсім, потім стали змінювати кут підвищення гармати, підкладаючи бруси під ствол. У другій половині XV століття станок спорядили колесами, так з'явився колісний лафет.

До другої половини XIX ст. лафет польових гармат складався з двох вузлів: станка і хода (ходової частини). Станок утворювали дві станини — дошки, поставлені ребром і з'єднані між собою подушками — дерев'яними перемичками. Задня частина станка називалася хоботом[2]; у крайній задній подушці («хоботовій») був отвір для шворня артилерійського передка, споряджений шворневою лійкою — трубкою з розширнем. На хоботі були гнізда для прави́л — важелів для повертання лафета. Зверху на станинах розташовувалися цапфові гнізда, на які спирався ствол своїми цапфами. Знизу станин кріпилася вісь, що разом з колесами складала ходову частину.

Лафети морських гармат мали вигляд низького візка, спорядженого чотирма коліщатами. Задні частини лафетів гармат, що стояли вздовж одного борту, з'єднувалися канатом, що пропускався через рими на палубі. У невеликих гармат замість лафетів був шарнір-вертлюг, тому їх називають вертлюжними гарматами.

Горизонтальна наводка на ціль здійснювалася повертанням хобота за допомогою правил і ганшпигів (довгих важелів, якими припіднимали хобот). Вертикальна могла здійснюватися піднімним клином, що підкладали під казенну частину, або гвинтом, закріпленим під винградом (такий механізм вживався на карронадах), або піднімним клином, що пересувався за допомогою гвинта з ручкою (гвинт розміщався в спеціальній клиновій подушці, що кріпилася на середніх подушках лафета)[3].

У другій половині XIX ст. конструкція лафетів дещо змінюється: станини починають виробляти з листового металу, для пом'якшення сили відбою на станок і ходову частину на них встановлюють буфер.

Будова лафета сучасних польових гармат[ред. | ред. код]

Лафет 85-мм протитанкової гармати Д-48. Видно люльку, противідкотні пристрої, казенник ствола, штурвали гвинтових механізмів вертикальної і горизонтальної наводки

Лафет складається із таких вузлів: люльки, верхнього станка, підйомного механізму, поворотного механізму, зрівноважувального механізму, нижнього станка зі станинами, ходової частини, приладів наводки (прицілів), допоміжних механізмів і пристроїв.

  • Люлька — частина лафета, призначена для опори ствола, спрямування його руху під час відкоту і накату. Через цапфи люлька опирається на верхній станок. За допомогою підйомного механізму вона може повертатися у вертикальній площині разом зі стволом, забезпечуючи вертикальну наводку.
  • Верхній станок — частина, призначена для опори змонтованих на ньому елементів хитної частини гармати (люльки, ствола з противідкотними пристроями), а також підйомного і зрівноважувального механізмів, бойового щита гармати.
  • Нижній станок — нижня нерухома частина гармати, призначена для опори обертової частини (верхнього станка з люлькою, стволом, бойовим щитом і противідкотними пристроями). Включає в себе лобову коробку з колісною віссю і станини. Останні в бойовому положенні розводяться, опираються сошниками в ґрунт і забезпечують стійкість і нерухомість гармати під час пострілу.
  • Поворотний механізм — пристрій, призначений для повороту верхнього станка відносно нижнього, у горизонтальній площині. Через нього здійснюється горизонтальна наводка гармати. Залежно від конструкції може бути гвинтовим чи секторним.
  • Зрівноважувальний механізм — пристрій, призначений для зрівноваження хитної частини гармати відносно цапф люльки і полегшення роботи обслузі під час вертикальної наводки. Зрівноваження здійснюється пружиною або стисненим повітрям.
  • Підйомний механізм — пристрій, призначений для повороту люльки відносно верхнього станка, у вертикальній площині. Через нього здійснюється вертикальна наводка гармати. Як і поворотний, теж може бути гвинтовим чи секторним.
  • Ходова частина — колеса і механізм підресорування, який пружно з'єднує колеса з нижнім станком у похідному положенні (що важливо під час транспортування), і автоматично вимикається під час розведення станин (що важливо під час стрільби).
  • Бойовий щит — бронелист, встановлений на верхньому станку. Захищає обслугу від ворожих куль і осколків.

Верхній і нижній станки разом називаються бойовим станком — під час пострілу вони служать опорою ствола. У багатьох сучасних артилерійських систем лафети споряджаються піддоном — пристроєм для підіймання нижнього станка (зазвичай являє собою домкрат з опорою тарільчастого типу).

Інше[ред. | ред. код]

Похорон короля Румунії Міхая I, грудень 2017 р.

Лафети використовують замість катафалків на похоронах видатних військових і державних діячів, труну встановлюють на зведені станини.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  2. Хобот // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Александр Берназ. Русская армия: Оснащение. bibcity.ru. Процитовано 20 червня 2018. 

Література[ред. | ред. код]