444-та дивізія охорони (Третій Рейх)
444-та дивізія охорони (Третій Рейх) 444. Sicherungs-Division | |
---|---|
На службі | 15 березня 1941 — 11 травня 1944 |
Країна | Третій Рейх |
Належність | Вермахт |
Вид | Сухопутні війська |
Тип | піхота |
Роль | охорона тилу антипартизанська війна |
Чисельність | піхотна дивізія |
У складі | Див. Командування |
Гарнізон/Штаб | Оглав |
Війни/битви | Друга світова війна |
Командування | |
Визначні командувачі | Гельге Аулеб |
444-та дивізія охорони (Третій Рейх) (нім. 444. Sicherungs-Division) — піхотна дивізія німецьких сухопутних військ, що виконувала завдання з охорони тилу військ вермахту за часів Другої світової війни.
444-та дивізія охорони створена 15 березня 1941 року в сілезькому Оглаві у VIII військовому окрузі шляхом перейменування Дивізії № 444 (нім. Division z.b.V. 403) та доукомплектуванням за рахунок підрозділів 213-ї піхотної дивізії вермахту. З початком німецького вторгнення до Радянського Союзу, дивізія діяла на південному фланзі німецько-радянської війни, в Україні та на півдні Російської РФСР у тиловій смузі групи армій «Південь». Основними завданнями з'єднання було забезпечення безпеки ліній зв'язку та електропостачання, залізниць та боротьба з партизанським рухом у тилових районах вермахту. Разом з іншими силами безпеки та поліції на окупованих територіях дивізія брала участь у воєнних злочинах проти військовополонених та цивільного населення. Дивізія підпорядковувалася Карлу фон Року, командувачу тилової зони групи армій «Південь». Подібно до 454-ї охоронної дивізії, вона проводила «зачистки» в районах, які, за твердженнями місцевих жителів, переховували «партизанів» (термін «партизан» використовувався як взаємозамінний з термінами «комісар», «більшовик», «єврей» і «партизан»).
З листопада 1941 року дивізія отримала наказ провести формування тюркського підрозділу («Східного батальйону») серед радянських полонених у таборах для військовополонених. Таким чином, у листопаді 1942 року було створено Туркестанський легіон (з чотирьох рот). На початку січня 1943 року, тепер вже у складі групи армій «А», шість калмицьких кавалерійських ескадронів були передані під командування дивізії як Калмицький загін. У лютому 1943 року дивізія була підпорядкована 4-й танковій армії, потім армійській групі «Голлідт» та її наступниці — 6-й армії. У цей період у ході переміщення між Ростовом і Міусом дивізія виконувала заходи безпеки, які описувалися як небойові.
На початку 1944 року обидва охоронні полки були виведені зі складу з'єднання, а в травні 1944 року дивізія була повністю розформована.
- Німеччина (березень — червень 1941)
- СРСР (південний напрямок) (червень 1941 — травень 1944)
- генерал-майор Алоїс Йозеф фон Моло (15 березня — квітень 1941)
- генерал-лейтенант Вільгельм Руссвурм (квітень 1941 — лютий 1942)
- генерал-лейтенант Гельге Аулеб (лютий — березень 1942)
- генерал-майор, пізніше генерал-лейтенант Адальберт Мікулич-Радецький (березень 1942 — травень 1944)
Час | Корпус | Армія | Група армій (округ) |
Штаб |
---|---|---|---|---|
1941 | ||||
квітень | VIII ВО | |||
червень | XXXXIX гк | 17 А | Група армій «Південь» | Перемишль |
липень | Група армій «Південь» | Стрий | ||
1942 | ||||
січень | Група армій «Центр» | Південна Україна | ||
серпень | Група армій «A» | Південна Україна | ||
1943 | ||||
січень | Група армій «A» | Південна Росія | ||
лютий | 4 ТА | Група армій «Дон» | Південна Росія | |
березень | АГр «Голлідт» | Група армій «Південь» | Південна Росія | |
квітень | XXIV тк | 6 А | Група армій «Південь» | Україна |
травень | Група армій «Південь» | Україна |
- Козачий єгерський дивізіон Бем (Третій Рейх)
- Штосструп-Гітлер
- Північнокавказький легіон
- Азербайджанський легіон
- Волзькотатарський легіон
- Російський колабораціонізм у Другій світовій війні
- Виноски
- Джерела
- 444. Sicherungs-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de.(нім.)
- 444. Sicherungs-Division
- 444. SICHERUNGS-DIVISION — UNIT HISTORY
- Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945, Band 8: Die Landstreitkräfte Nr. 201—280. 2. Auflage, Osnabrück 1973