391-ша дивізія охорони (Третій Рейх)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
391-ша дивізія охорони (Третій Рейх)
391. Sicherungs-Division
Німецький фельдфебель з біноклем на позиції. 1944
На службі 23 березня 1944 — 11 квітня 1945
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Належність Вермахт Вермахт
Вид Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Тип піхота
Роль охорона тилу
антипартизанська війна
Чисельність піхотна дивізія
У складі Див. Командування
Гарнізон/Штаб Вітебськ
Війни/битви

Друга світова війна

Східний фронт
Командування
Визначні
командувачі
Альбрехт Діжон фон Монтетон

391-ша дивізія охорони (Третій Рейх) (нім. 391. Sicherungs-Division) — піхотна дивізія німецьких сухопутних військ, що виконувала завдання з охорони тилу військ вермахту за часів Другої світової війни.

Історія з'єднання[ред. | ред. код]

391-ша дивізія охорони була сформована 23 березня 1944 року шляхом перейменування 391-ї навчально-польової дивізії, яка перебувала в зоні відповідальності групи армій «Центр». Дивізія була розгорнута для забезпечення безпеки тилової зони в районі Вітебська (залізничні лінії Вітебськ — Полоцьк — Боровуха — Дунабург, Вітебськ — Невель і Полоцьк — Невель). Після початку радянського літнього наступу проти групи армій «Центр» 22 червня 1944 року, відбулися важкі бої з великими втратами під Вітебськом і подальші бої за відступ через Молодечно до Східної Пруссії. У серпні та вересні дивізія зосередилася в районі Шлосберга, а потім її перекинули в район на південь від Варшави. Вона була розгорнута на Віслі на схід від Груєца. З грудня 1944 року по січень 1945 року дивізія діяла в районі Лович і утримувала визначену позицію Бзура-Равка. Потім вела оборонні бої, відбиваючи наступ Червоної армії з Баранівського плацдарму і відступала через Коло, Врешен і Познань до Лісси, а звідти до Фрауенштадт-Глогау. З лютого 1945 року штаб отримав назву 391-ша дивізія особливого призначення і зайняла оборону на річці Одер з підлеглими йому частинами. 11 квітня 1945 року штаб дивізії перейменований на штаб 337-ї фольксгренадерської дивізії. Рештки дивізії потрапили в радянський полон у Гальбському мішку.

Райони бойових дій[ред. | ред. код]

Командування[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

Підпорядкованість[ред. | ред. код]

Час Корпус Армія Група армій
(округ)
Штаб
1944
травень Командування військ вермахту в генеральному окрузі «Білорусь» Вітебськ
серпень 3 ТА Група армій «Центр» Східна Пруссія
жовтень Група армій «A» Варшава
листопад 9 А Група армій «A» Варшава
1945
січень Група армій «A» Айзенгюттенштадт
лютий Група армій «Вісла» Айзенгюттенштадт

Склад[ред. | ред. код]

28 листопада 1944[1] 5 лютого 1945
23-й фортечний кулеметний батальйон запасна рота резервного панцергренадерського батальйону СС[Прим. 1]
1435-й фортечний піхотний батальйон запасна рота резервного панцергренадерського батальйону СС
1/II фортечна протитанкова рота[Прим. 2] інженерно-мостова рота[Прим. 3]
4/II фортечна протитанкова рота 1-шта та 3-тя батареї 656-го важкого зенітного дивізіону[Прим. 4]
5/II фортечна протитанкова рота 953-й спеціальний інженерно-підривний батальйон[Прим. 5]
3/V фортечна протитанкова рота протитанковий взвод поліцейського полку Гартманна[Прим. 6]
4/V фортечна протитанкова рота група Арко
5/V фортечна протитанкова рота Комендатура міста Фюрстенберг
6/V фортечна протитанкова рота 5-й сигнальний батальйон[Прим. 7]
1/VI фортечна протитанкова рота 1-й батальйон фольксштурму[Прим. 8]
1541-й батальйон зв'язку

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. Einsatz-Kompanie SS-Panzergrenadier-Ersatz-Bataillon
  2. Festungs-Pak-Kompanie 1/II
  3. Pionier-Brückenspreng-Kommando
  4. 1. und 3. / schwere Flak-Abteilung 656
  5. Pionier-Sperr-Bataillon z.b.V. 953
  6. Panzer-Zerstörer-Trupp / Polizei-Regiment Hartmann
  7. 5 Alarm-Bataillone
  8. 1 Volkssturm-Bataillon
Джерела
  1. 391. Sicherungs-Division z.b.V.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945, Band 8: Die Landstreitkräfte Nr. 201—280. 2. Auflage, Osnabrück 1973