Сумсько-Харківська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сумсько-Харківська операція
Операція «Барбаросса»
Bundesarchiv Bild 183-B12978, Charkow, Schützenpanzer und Sturmgeschütze in Straßen.jpg
Німецька мотопіхота на бронетранспортерах Sd.Kfz 250 та штурмових гарматах Sturmgeschütz III на вулиці Свердлова. Харків. Жовтень 1941
Дата: 30 вересня30 листопада 1941
Місце: Слобідська Україна
Результат: перемога Німеччини, відступ армій Південно-Західного фронту
Територіальні зміни: окупація німецькими військами території Харківської, Сумської областей, відступ радянських військ на лінію БєлгородВовчанськХотомляЧугуївБалаклея
Сторони
Третій Рейх Третій Рейх СРСР СРСР
Командувачі
В. фон Райхенау
Е.Фіров
А.Достлер
Г. фон Обстфельдер
Г.-В. Рейнхард
Тимошенко С. К.
Подлас К. П.
Черевиченко Я. Т.
Гордов В. М.
Циганов В. В.
Малиновський Р. Я.
Військові формування
Третій Рейх 6-та армія
* XXIX-й армійський корпус
* LI-й армійський корпус
* XVII-й армійський корпус
* LV-й армійський корпус
Союз Радянських Соціалістичних Республік Південно-Західний фронт
* 40-ва армія
* 21-ша армія
* 38-ма армія
* 6-та армія
Військові сили
147 110 о/с
Втрати
Загальні втрати: 96 509,
в тому числі 75 720 — безповоротні,
20789 — санітарні[1]


Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Положення сторін перед початком операції
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Карта бойових дій 38-ї армії в ході операції

Сумсько-Харківська операція — стратегічна оборонна операція радянських військ на південному фланзі радянсько-німецького фронту в ході операції «Барбаросса» за контроль над Харківським промисловим районом.

Розвиток подій[ред.ред. код]

16 вересня 1941 після Київської катастрофи в смузі радянської оборони на південному фланзі війни утворився розрив шириною до ста кілометрів. Із залишків військ колишнього Південно-Західного фронту, резерву Ставки ВГК і сил, перекинутих із Південного фронту, був утворений новий Південно-Західний фронт, очолюваний Маршалом Радянського Союзу С. К. Тимошенко, який зробив відчайдушні спроби закрити пролом, що утворився. Війська німецької групи армій «Південь» до 20 вересня 1941 вийшли на рубіж Ворожба — Гадяч — Полтава — Красноград, проте, у зв'язку з початком наступу на московському напрямку, просування німецьких військ на цій ділянці сповільнилося.

Для наступу на сумсько-харківському напрямі діяла 6-та армія генерал-фельдмаршала Вальтера фон Райхенау, основні формування якої були на підході після ліквідації котлів оточення під Києвом. Наносячи фронтальні удари, німецькі війська прагнули опанувати Харковом, третім за розмірами індустріальним центром СРСР. Крім того, своїм наступом ця армія повинна була забезпечити фланги наступаючих в різних напрямках груп армій «Центр» і «Південь».

Командування Південно-Західного фронту планувало свої дії виходячи з директиви Ставки Верховного головнокомандування № 002374 про перехід військ фронту до оборони з метою запобігання захоплення супротивником Харківського промислового району та Донбасу. Відповідно до цього двома арміями (21-ша і 38-ма) прикривалося харківський напрямок, при цьому 38-й армії, найбільшої за чисельністю з військ фронту, також ставилося завдання безпосередньої оборони Харкова, а 40-ю армією — сумський напрямок.

З опануванням Харкова і Бєлгорода і виходом до Дінця 6-та армія і основні сили 17-ї армії групи армій «Південь», виконавши завдання осінньої кампанії 1941 року, припинили активні наступальні дії і перейшли до оборони.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]