Айтана Санчес-Хіхон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:41, 19 лютого 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta10ehf1))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айтана Санчес-Хіхон
Aitana Sánchez-Gijón
Зображення
Зображення
Ім'я при народженніAitana Sánchez-Gijón de Angelis
Народилася5 листопада 1968 (55 років)(19681105)
Рим, Італія Італія
Громадянство Італія
 Іспанія
Діяльністьакторка
Роки діяльності1986 — тепер. час
ЧоловікГільєрмо Папім Луккадане
ДітиТео (нар. 2001)
Бруна (нар. 2004)
IMDbnm0845209
Нагороди та премії
«Срібна мушля найкращій акторці» на Кінофестивалі в Сан-Себастьяні (1999)

CMNS: Айтана Санчес-Хіхон у Вікісховищі

Айта́на Са́нчес-Хіхо́н (ісп. Aitana Sánchez-Gijón; повне ім'я — Айтана Санчес-Хіхон де Анхеліс, ісп. Aitana Sánchez-Gijón de Angelis; 5 листопада 1968, Рим) — італо-іспанська акторка.

Біографія

Айтана Санчес-Хіхон народилась 5 листопада 1968 року в Римі. Мати у неї італійка, а батько іспанець. Перша роль у кіно в іспанському фільмі «Останній романс» (1986 р.). В 1998—2000 рр. була президентом Академії кінематографічного мистецтва та наук Іспанії (ісп. Academia de las Artes y las Ciencias Cinematográficas de España). У 1999 році вона зіграла у французько-іспанському фільмі режисера Бігаса Луни «Оголена Маха» (Volaverunt) у ролі герцогині Альби за яку отримала «Срібна мушля найкращій акторці» на Кінофестивалі в Сан-Себастьяні. У 2000 році була членом журі 53-го Каннського фестивалю.

У вересні 2002 року Айтана вийшла заміж за аргентинського скульптора та художника Папіна Луккадане (ісп. Papin Luccadane)[3]. В неї двоє дітей.

Айтана Санчес-Хіхон та Маріо Варгас Льйоса під час вистави "Чумні розповіді" (Іспанський театр (Мадрид), 2015 рік)

Нагороди

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #13746567X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Biography for Aitana Sánchez-Gijón. imdb. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 11 листопада 2015.