Енн Бенкрофт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Енн Бенкрофт
англ. Anne Bancroft

Anne Bancroft Chrysler Theatre 1964 (cropped).jpg

Енн Бенкрофт
Ім'я при народженні

Анна Марія Луїзі Італьяно

Anna Maria Louisa Italiano
Народилася 17 вересня 1931(1931-09-17)[3][2][…]
Бронкс, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Померла 6 червня 2005(2005-06-06)[5][3][…] (73 роки)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[1]
  • рак матки
  • Поховання
    Національність італійці США[6]
    Громадянство Flag of the United States.svg США
    Діяльність кіноакторка, акторка озвучення, сценаристка, кінорежисерка, характерна акторка, акторка театру, телеакторка
    Alma mater Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі, Акторська студіяd, Американська академія драматичного мистецтваd (1950)[7], Середня школа Христофора Колумбаd і HB Studiod
    Вчителі Herbert Berghofd[8]
    Роки діяльності з з 1951
    Чоловік
    Діти Майкл Брукс
    IMDb nm0000843
    Нагороди та премії

    CMNS: Енн Бенкрофт у Вікісховищі

    Енн Бенкрофт (англ. Anne Bancroft; 17 вересня 1931 — 6 червня 2005) — американська акторка, режисерка, авторка сценаріїв та співачка. Лауреатка премій «Оскар», двох премій «Золотий глобус», двох премій «Тоні» та двох «Еммі». Пов'язана з методикою акторської школи Лі Страсберга, де вирізнялась універсальністю акторської гри.

    Ранні роки[ред. | ред. код]

    Енн Бенкрофт, уроджена Анна Марія Луїза Італьяно, народилась в Бронксі, Нью-Йорк, у родині італійських емігрантів: телефонного оператора Майкла Італьяно (1906—2001) та швачки Мілдред ДіНаполі (1908—2010). Енн спершу отримала католицьке виховання та закінчила середню школу в Бронксі в 1948 році, а потім навчалась в Американській академії драматичного мистецтва та в Акторській студії Лі Страсберга в Нью-Йорку.

    Кар'єра[ред. | ред. код]

    Початок акторської кар'єри Енн Бенкрофт у Голлівуді не був блискучим: вона покинула Голлівуд через погану якість ролей і повернулася в Нью-Йорк. У 1952 році акторка підписала контракт з компанією «20th Century Fox» і стала зніматися на телебаченні під псевдонімом Анна Марно. Та для кіно такий псевдонім був дуже специфічним і кіностудія запропонувала Енн на вибір кілька псевдонімів і вона вибрала Бенкрофт, що здалося дівчині благородним.

    Її дебютним фільмом став кінофільм «Не треба стукати». Після кількох ролей у фільмах категорії «В» молода акторка в 1958 році йде на Бродвей і отримує свою першу премію Тоні за виставу «Двоє на гойдалці», де зіграла разом з Генрі Фондою. За цим послідували сценічна і кіноверсія «Створи чудо», і «Оскар» за найкращу жіночу роль. У 1962 році вона успішно виступила на Бродвеї в постановці «Матінка Кураж та її діти» за п'єсою Бертольта Брехта[9].

    У 1961 році на репетиції вар'єте-шоу Перрі Комо, Бенкрофт познайомилася з режисером і продюсером Мелом Бруксом, за якого через три роки вийшла заміж. У 1972 році у них народився син Максиміліан, що став письменником і сценаристом.

    Другу номінацію премії Американської кіноакадемії Енн Бенкрофт отримує в 1965 році; згодом акторка ще чотири рази номінувалася на престижну нагороду американської Академії кіномистецтва.

    У 1967 році Енн Бенкрофт зіграла одну з найвідоміших своїх ролей в кіно — місіс Робінсон в драмі Майка Ніколса «Випускник». Це був фільм, що став ключовим для 60-х років, свою першу велику роль тут зіграв молодий Дастін Хоффман. Енн грає роль подруги матері наївного випускника коледжу, яка методично домагається любові ровесника власної дочки. Про цю роль Енн сама в декількох інтерв'ю говорила, що роль затьмарила всі її інші роботи і принесла акторці премію «Золотий глобус», а також номінації на «Оскар» і «BAFTA». Проте, характерним образом акторки стає роль «літньої жінки», хоча Бенкрофт була всього на шість років старшою за Дастіна Хоффмана.[10]

    Мел Брукс та Енн Бенкрофт (1991)

    У 1980 році Енн Бенкрофт дебютувала як режисер і сценарист у фільмі «Товстун» з Домом Делуїзом у головній ролі. У 1981 році акторку затвердили на роль Джоан Кроуфорд у фільмі «Мамочко, дорога», але після кількох годин зйомок акторка відмовилась від зйомок і була замінена акторкою Фей Данауей. Бенкрофт також відмовилася від ролі Аврори Грінвей у фільмі «Мова ніжності» (1983), який у результаті отримав п'ять премій «Оскар», причиною стала гра в кінокартині «Бути чи не бути», де продюсером був її чоловік.

    Мел Брукс також був одним з творців фільмів «Людина-слон» (1980) і «Черінг Кросс Роуд, 84» (1986), де одну з головних ролей зіграла Енн Бенкрофт, а крім цього виступив режисером комедійних фільмів «Німе кіно» (1976) і «Дракула, мертвий і задоволений цим» (1995), у яких його дружина виконала невеликі ролі. У той же час акторка періодично з'являлася на телебаченні, де за телефільм «Енні: Жінки в житті чоловіка» удостоїлася премії «Еммі», ставши при цьому однією з небагатьох акторок, які отримали провідні нагороди за ролі в кіно («Оскар» і «Золотий глобус»), театрі («Тоні») і телебаченні («Еммі»).

    Могила Енн Бенкрофт

    Смерть[ред. | ред. код]

    Енн Бенкрофт померла 6 червня 2005 від раку матки в одному з госпіталів Нью-Йорка у віці 73 років. Її смерть стала несподіванкою навіть для багатьох її друзів, оскільки вони і не підозрювали, що акторка була смертельно хвора. Акторку поховали на цвинтарі в селі Валгалла в штаті Нью-Йорк поруч з батьком.

    За свій внесок у кіномистецтво Енн Бенкрофт удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави[10].

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1952 ф Можна входити без стуку Don't Bother to Knock Лін Леслі
    1954 ф Деметрій і гладіатори Demetrius and the Gladiators Паула
    1957 ф Сумерки Nightfall Мері Гарднер
    1957 ф Неспокійна порода The Restless Breed Анжеліта
    1962 ф Та, що створила диво The Miracle Worker Енні Салліван
    1964 ф Пожирач гарбузів The Pumpkin Eater Джо Эрмітаж
    1965 ф Тонка нитка The Slender Thread Інга Дайсон
    1966 ф 7 Жінок 7 Women Доктор Картрайт
    1967 ф Випускник The Graduate місіс Робінсон
    1972 ф Молодий Вінстон Young Winston леді Дженні Черчілль
    1975 ф В'язень Другої авеню The Prisoner of Second Avenue Една Едісон
    1976 ф Німе кіно Silent Movie Енн Бенкрофт
    1976 ф Помада Lipstick Карла Бонді
    1976 ф Ісус із Назарета Jesus of Nazareth Марія Магдалина
    1977 ф Поворотний пункт The Turning Point Емма Джеклін
    1980 ф Людина-слон The Elephant Man місіс Кендаль
    1983 ф Бути чи не бути To Be or Not to Be Анна Бронскі
    1984 ф Гарбо розповідає Garbo Talks Естелль Рольф
    1986 ф Черінг Кросс Роуд, 84 84 Charing Cross Road Гелен Ганф
    1988 ф Сентиментальна пісня Torch Song Trilogy мати Арнольда
    1991 ф Прогулянка по Бродвею Broadway Bound Кейт Джером
    1992 ф Любовний напій № 9 Love Potion No. 9 мадам Рут
    1992 ф Медовий місяць у Лас-Вегасі Honeymoon in Vegas Бі Сінджер
    1993 ф Повернення немає Point of No Return Аманда
    1993 ф Готова на все Malice місіс Кеннсінджер
    1993 ф Містер Джонс Mr. Jones доктор Катаріна Холанд
    1994 ф Найстаріша з живих вдова конфедератів розповідає все Oldest Living Confederate Widow Tells All Люсі Марсден
    1995 ф Дракула: Мертвий і задоволений цим Dracula: Dead and Loving It мадам Успенська
    1995 ф Клаптикова ковдра How to Make an American Quilt Гледі Джо Клірі
    1995 ф Додому на свята Home for the Holidays Адель Ларсон
    1997 ф Солдат Джейн G.I. Jane Лілліан ДеХевен
    1998 ф Великі сподівання Great Expectations місс Нора Дінсмур
    1998 мф Мураха Антц Antz королева (голос)
    2000 ф Зберігаючи віру Keeping the Faith Рут Шарм
    2001 ф Сердцеїдки Heartbreakers Глорія, Барбара
    2003 ф Римська весна місіс Стоун The Roman Spring of Mrs. Stone Італійська графиня

    Примітки[ред. | ред. код]