Доктрина Лук'янова
Доктрина Лук'янова — неофіційна назва сформульованої головою Верховної Ради СРСР Анатолієм Лук'яновим у 1990 році політичної доктрини. Ця доктрина полягала в тому, що керівництво СРСР для запобігання виходу союзних республік зі складу СРСР проводило політику з формування організованих воєнізованих структур для розпалення та підтримки міжнаціональних конфліктів у регіонах цих республік, де проживало переважно російськомовне населення. Це робилося для того, щоб створити в республіках внутрішній розкол і унеможливити завдяки цьому їх вихід з СРСР. У перелік таких регіонів входили Придністров'я та Гагаузія в Молдові, Абхазія, Аджарія та Південна Осетія в Грузії, Латгалія в Латвії, Принарв'я в Естонії та Віленський край у Литві.[1][2][3][4]
Див. також
Примітки
- ↑ Олег Кашин (20 листопада 2013). Парадокс «доктрины Лукьянова». svpressa.ru (рос.). Свободная пресса. Процитовано 18 жовтня 2019.
- ↑ Михайло Зиґар (24 липня 2014). Политик Виктор Алкснис: кто планировал межэтнические конфликты в СССР. tvrain.ru (рос.). Дождь. Процитовано 18 жовтня 2019.
- ↑ Георгій Філін (10 вересня 2014). Сталин и Лукьянов «заминировали» желающих выйти из СССР. versia.ru (рос.). Версия. Процитовано 18 жовтня 2019.
- ↑ Андрій Ілларіонов (23 серпня 2014). «Доктрина Лукьянова». aillarionov.livejournal.com (рос.). Процитовано 18 жовтня 2019.