Гагаузія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Автономне територіальне утворення Гагаузія
Gagauz Yeri

Прапор Гагаузії Герб Гагаузії
Прапор Герб
Гімн: Tarafım
Розташування Гагаузії

Розташування Гагаузії на карті Молдови (бузковий)

Столиця
(та найбільше місто)
Комрат
46°18′ пн. ш. 28°39′ сх. д. / 46.300° пн. ш. 28.650° сх. д. / 46.300; 28.650
Офіційні мови гагаузька, румунська, російська
Етнос гагаузи (82%)[1]
Державний устрій Автономне територіальне утворення у складі Республіки Молдова
 - Башкан Михайло Формузал
 - Голова
Халк Топлушу

Ганна Харламенко
У складі Молдови 23 грудня 1994 
 - Незалежність 19 серпня 1990 
Площа
 - Загалом 1 832 км²
Населення
 - оцінка 2013 р. 156,2 тис.[1] (-)
 - перепис 2004 р. 155,6 тис.[1]
 - Густота 87 осіб/км²
Валюта Молдовський лей (MDL)
Часовий пояс EET (UTC+2)
 - Літній час EEST (UTC+3)
Домен інтернету .md
Телефонний код +373 291
1 Код "29" мають також Кагульський і Тараклійський райони РМ

Гагау́зія (Ґаґаузія, Гагау́з Єрі́, гаг. Gagauz Yeri) — автономне територіальне утворення на півдні Молдови. Створено з населених пунктів, де понад 50% жителів складають гагаузи, а також з тих, де більшість жителів за результатами референдуму добровільно погодилися увійти в автономію.

Населення[ред.ред. код]

За переписом Молдови 2004 року населення Гагаузії становило 155 646 осіб, з яких 58 190 мешкало в містах і 97 456 у селах.[1] Тобто 4,6% населення Республіки Молдова мешкає в Гагаузії. У порівнянні з іншими районами Молдови, Гагаузія має відносно високий показник природного приросту населення — 1,5 на 1000 осіб, поступаючись тільки Яловенам та Кишиневу.[2] На 2010 рік населення Автономії оцінюється в понад 160,1 тисяч осіб.[1]

Середній вік мешканців дорівнює 34,6 рокам. У загалі населення 34,6 тис. осіб або ж 22,2% — молодші за працездатний вік. 100 тис. осіб або ж 64,3% у працездатному віці. 13,5% усіх мешканців (21 тис. осіб) — учні старших класів та вишів. В галузях економіки Гагаузії задіяно: 29,2% — у сільському господарстві, 13,8% — у промисловості, 16,8% — в освіті, 6,6% — в охороні здоров'я. На кожну тисячу мешканців старших за 10 років: 69 мають вищу, 98 — середню спеціальну, 306 — загальну середню, 285 — загальну обов'язкову, 179 — початкову освіту.[3]

Етнічний склад[ред.ред. код]

За населеними пунктами[ред.ред. код]

Населений пункт Гагаузький варіант назви % гагаузів Населений пункт Гагаузький варіант назви % гагаузів Населений пункт Гагаузький варіант назви % гагаузів
Авдарма
Avdarma
Авдарма
Avdarma
94,2 Баурчи
Baurci
Баурчу
Baurçu
97,9 Бешалма
Beșalma
Бешалма
Beşalma
96,7
Бешгіоз
Beșghioz
Бешгьоз
Beșgöz
93,0 Буджак
Bugeac
Буджак
Bucak
61,8 Вулканешти
Vulcănești
Вулканеш
Valkaneş
69,4
Вулканешти (станція)
Vulcănești
Вулканеш
Valkaneş
22,5 Гайдар
Gaidar
Хайдар
Haydar
96,5 Дезгінжа
Dezghingea
Дезгинджа
Dezgincä
94,5
Дудулешти
Dudulești
Дудулешт
Duduleşt
4,4 Етулія
Etulia
Тюлюкюю
Tülüküü
92,7 Етулія (станція)
Etulia
Тюлюкюю
Tülüküü
94,5
Етулія-Ноуа
Etulia Nouă
Єни-Тюлюкюю
Eni Tülüküü
83,1 Жолтай
Joltai
Джолтай
Coltay
96,0 Карбалія
Carbalia
Кирбаали
Kırbaalı
70,2
Казаклія
Cazaclia
Казаяк
Kazayak
96,5 Кіоселія-Руса
Chioselia Rusă
Кьосели-Рус
Köseli Rus
25,2 Кірієт-Лунга
Chiriet-Lunga
Кириєт
Kiriyet
92,6
Кірсова
Chirsova
Башкюю
Başküü
45,6 Комрат
Comrat
Комрат
Komrat
72,8 Конгаз
Congaz
Конгаз
Kongaz
96,1
Конгазчикул-де-Жос
Congazcicul de Jos
Конгазчик-Ашааки
Kongazçık Aşaaki
87,2 Конгазчикул-де-Сус
Congazcicul de Sus
Конгазчик-Юкарки
Kongazçık Yukarkı
73,4 Копчак
Copceac
Кипчак
Kıpçak
95,0
Котовське
Cotovscoe
Кирланнар
Kırlannar
95,4 Олексієвка
Alexeevca
- 33,5 Світлий
Svetlîi
Світлий
Svetlıy
35,4
Томай
Tomai
Томай
Tomay
95,1 Ферапонтієвка
Ferapontievca
Парапонтика
Parapontika
28,0 Чадир-Лунга
Ceadîr-Lunga
Чадир
Çadır
73,7
Чишмікіой
Cișmichioi
Чьошмякюю
Çöşmäküü
94,4 Чок-Майдан
Cioc-Maidan
Чок-Майдан
Çok Maydan
93,1 - - -

Віросповідання[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Одна з низки статей
Gagauzlar — Гагаузи

Flag of the Gagauz people.svg

Розселеність
Ґаґауз Єрі ·  Україна ·  Добруджа

Релігія
Християнство ·  Православна церква

Близькі етноси
Болгари (басарабські) ·  Турки

Мова
Гагаузька ·  Турецька

Історія
Огузи
Османська імперія
...Переселення...
Бессарабська область (1820-ті—1873)
Бессарабська губернія (1873-1917)
Королівство Румунія (1918-1944)
Молдовська РСР (1944-1990)
Республіка Гагаузія (1990-1994)
АТУ Ґаґауз Єрі (з 1994)

Символи
Прапор ·  Герб ·  Гімн

Давні часи[ред.ред. код]

Республіканська доба[ред.ред. код]

Протягом радянської окупації Басарабії, гагаузи не мали жодної автономії в складі Молдовської РСР. І лише на хвилі Перебудови у березні 1988 року виникає дискусійний клюб інтелігенції «Ґаґауз халки», який очолив Дмитро Савастин. 21 травня 1989 року відбувається перший з'їзд представників гагаузького народу.

На ньому чотири гагаузькі рухи, а саме: «Гагауз халки», «Бірлік», «Ватан» та «Міллет санжиси» — об'єднуються в єдиний громадський рух під спільною назвою «Ґаґауз халки» (що в перекладі з гагаузької означає «гагаузький нарід»). Коли 18 липня 1989 року в Москві розпочав роботу перший З'їзд народніх депутатів СРСР, гагаузький нарід представляло 2 депутати: Степан Гроздів та Михайло Пашали. Та жодному з них так і не надається слово. Тільки останнього дня з'їзду депутат від Камчатки, а потім і від Білорусі виступають з трибуни щодо автономії гагаузів. Група підтримки вважала це перемогою.

Президія Верховної Ради Молдовської РСР 7 серпня 1989 року створює спеціальну комісію з вивчення запитів народніх депутатів СРСР та звернень гагаузів щодо доцільности та потреби у створенні автономії гагаузів. 19 серпня 1990 року відбувається перший з'їзд депутатів усіх рівнів з пяти районів півдня Молдови, на якому й була виголошена Гагаузька Автономна Радянська Соціялістична Республіка, згодом відома як просто Республіка Гагаузія або гагаузькою Ґаґауз Єрі. 25 жовтня 1990 року відбулися перші вибори до Верховної Ради Республіки Гагаузія. Молдовське керівництво не влаштовує взятий Ґаґауз Єрі шлях на незалежність, тож відбувається похід до Комрату молдовських націоналістів-добровольців на чолі з Мірчою Друком, тодішнім прем'єр-міністром Молдови, задля неприпущення відокремлення Гагаузії від Молдови, відомий під назвою похід на Гагаузію. 26 жовтня в Комрат спрямовуються радянські війська Болградської дивізії, а 30 грудня і радянські спецназівці, задля мирного врегулювання молдовани вимушені поступитися. 1 грудня 1990 року відбуваються загальні вибори президента невизнаної Республіки Гагаузія. Ним став Степан Михайлович Топал, Верховну Раду РГ очолив Михайло Васильович Кендігелян.

Автономія[ред.ред. код]

У березні 1994 року створюється спільна комісія Верховної Ради РГ та парламенту Республіки Молдова, що працюватиме над випрацювання закону про особливий статус Гагаузії. Комісію очолюють Петро Бузаджи та Йон Унгуряну. У червні це питання обговорюється керівниками РГ Степаном Топалем та Михайлом Кендігеляном із президентом Республіки Молдова Мірчею Снегуром і головою парламенту Петром Лучинським. Після чого проєкт закону про автономію надходить у Парламент Молдови до затвердження. У 1994 р. внаслідок референдуму, на якому населення Гагаузії відмовилося від незалежності на користь автономії,[Джерело?] 23 грудня 1994 року парламент Молдови прийняв Закон про особливий правовий статус Гагаузії (Гагауз-Єрі), що наділив регіон з компактним мешканням гагаузів правами автономії у складі Республіки Молдова.

Останніми роками значну допомогу Гагаузії надає Туреччина. За рахунок коштів, що надійшли з Туреччини, була побудована система водопостачання, що дозволила значною мірою зняти проблему забезпечення якісною водою мешканців населених пунктів всього півдня Молдови. Також був відкритий Гагаузько-турецький ліцей в Чадир-Лунга[4], випускники якого, надалі, мають можливість продовжувати навчання в найкращих турецьких університетах.

Устрій[ред.ред. код]

Карта Гагаузії

Адміністративний центр АТУ Ґаґауз Єрі — муніципій Комрат.

До складу Гагаузії входить 32 населені пункти:

  • 1 муніципій — Комрат,
  • 2 міста — Вулканешти і Чадир-Лунга,
  • 27 сіл, з яких 7 входять до складу трьох комун,
  • 2 населені пункти зі статусом залізничної станції (вузла) — Вулканешти (входить до складу міста Вулканешти) і Етулія (входить до складу комуни Етулія).

Політика[ред.ред. код]

Нормативні акти, що визначають основи устрою Гагаузії: Конституція Республіки Молдова, Закон про особливий правовий статус Гагаузії, [1] Уклад Гагаузії.[2] Згідно з ними назви Ґаґауз Єрі (гагаузькою «Гагаужчина») та русифікований варіянт Гагаузія визначаються рівноправними.

Найвищий посадовець — Глава (Башкан) Гагаузії. Обирається терміном на 4 роки. Є членом Уряду Республіки Молдова. Від 2006 року посаду обіймає Михайло Формузал. Найвищий законодавчий та представницький орган — Народні збори Гагаузії (Халк Топлушу), складаються з 35 депутатів, що обираються терміном на чотири роки. Головний орган виконавчої влади — Виконавчий комітет Гагаузії (Баканник Комітеті), обирається більшістю голосів Халк Топлушу за поданням Башкана Ґаґауз Єрі.

Найвищим судовим органом є Трибунал Гагаузії.

Етнічний прапор гагаузів, що використовувався до ухвалення теперішнього трикольору

Сучасна символіка — прапор та герб — затверджені 31 жовтня 1995 року.

Мови[ред.ред. код]

Офіційними мовами АТУ Ґаґауз Єрі є молдовська, гагаузька та російська. При цьому, символічна увага надається мові корінного населення. Згідно з Укладом АТУ Ґаґауз Єрі, нею зобов'язаний урочисто присягати Башкан, гагаузькою має володіти і Голова Халк Топлушу. Натомість, у суспільній та освітній сферах гагаузька мова перебуває в глибокому занепаді, поступаючись, перш за все, російській. Навіть закони Халк Топлушу та постанови Баканник Комітеті видаються винятково російською.[5][6] У школах Автономії вивчаються чотири мови: три офіційні та одна іноземна, але основна мова викладання — російська.[7][8]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Дані Національного Бюра Статистики РМ
  2. http://www.statistica.md/public/files/serii_de_timp/populatie/miscarea_naturala/2.2.4.xls На 2008 рік
  3. http://www.gagauzia.md/pageview.php?l=ru&idc=363&nod=1&
  4. Moldova urbană ст.19
  5. http://www.regnum.ru/news/1274742.html
  6. http://www.regnum.ru/news/1269361.html
  7. http://ava.md/03-gagauziya/02037-kto-obuchit-gagauzov-gosudarstvennomu-yaziku-.html
  8. http://serin.su/publ/balova_v_jazykovaja_politika_i_praktika_dostizhenija_i_zadachi_gagauzii/1-1-0-50

Посилання[ред.ред. код]