Доктрина Брежнєва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Доктри́на Бре́жнєва — доктрина зовнішньої політики Радянського Союзу, вперше і точно описана в статті «Суверенітет і міжнародні обов'язки соціалістичних країн» авторства С. Ковальова в газеті «Правда» за 26 вересня 1968 року. Згодом Леонід Брежнєв повторив її в своїй промові на п'ятому з'їзді Польської об'єднаної робітничої партії (ПОРП) 13 листопада 1968, в якій, між іншим, заявив:

коли внутрішні і зовнішні сили, ворожі соціалізму, намагаються повернути розвиток будь-якої соціалістичної країни в напрямку реставрації капіталістичних порядків, коли виникає загроза справі соціалізму в цій країні, загроза безпеці соціалістичної співдружності в цілому - це вже стає не тільки проблемою народу даної країни, але і спільною проблемою, турботою всіх соціалістичних країн.

Доктрину проголосили, щоб виправдати радянське вторгнення в Чехословаччину в серпні 1968 року, яке поклало край Празькій весні та інші військові інтервенції, які відбувались раніше, зокрема вторгнення в Угорщину в 1956 році. Ці заходи повинні були покласти край спробам лібералізації та повстань, які виступали як копроміс для радянської гегемонії у Східному блоці, яку радянська сторона розглядала як важливу оборону і стратегічний буфер на випадок прориву військ НАТО під час можливих бойових дій.

На практиці доктрина дозволила комуністичним партіям країн-сателітів отримати обмежену незалежність. Тим не менш, жодній країні не дозволялося порушувати єдність Східного блоку за будь-яких обставин. Іншими словами, жодна країна не мала права виходити з Організації Варшавського договору або порушувати право комуністичної партії на монополію політичної влади. За основу доктрини взято власне право трактування керівництвом Радянського Союзу понять «соціалізм» та «капіталізм». Після проголошення доктрини Брежнєва між СРСР та країнами-сателітами були підписані численні договори, які закріпили пункти данної доктрини та забезпечили співробітництво між державами. Принципи доктрини були настільки широкими, що СРСР використав її, щоб виправдати своє втручання в країну не-члена ОВД — Афганістан в 1979 році. Доктрина Брежнєва діяла доти, поки остаточно не втратила силу під час Польської кризи 1980-81 років, коли Радянський Союз не ввів війська[1], а пізніше Михайло Горбачов не захотів військово втрутитися у 1989 році, коли за результатами перших альтернативних виборів у Польщі «Солідарність» перемогла ПОРП[2]. Її змінила інша доктрина, яку жартівливо назвали «Доктриною Синатри», посилаючись на пісню Френка Синатри «My Way»[3].

Посилання[ред.ред. код]

  1. Wilfried Loth. Moscow, Prague and Warsaw: Overcoming the Brezhnev Doctrine. Cold War History 1, no. 2 (2001): 103–118.
  2. Hunt 2009, p. 945
  3. LAT, "'Sinatra Doctrine' at Work in Warsaw Pact, Soviet Says", Los Angeles Times, 1989-10-25.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ouimet, Matthew: The Rise and Fall of the Brezhnev Doctrine in Soviet Foreign Policy. University of North Carolina Press, Chapel Hill and London. 2003.
  • Hunt, Lynn: «The Making of the West: Peoples and Cultures.» Bedford/St. Martin's, Boston and London. 2009.
  • Газета «Правда» за 26 вересня 1968 року.