Ноздрунов Михайло Кузьмич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:19, 3 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ноздрунов Михайло Кузьмич
рос. Ноздрунов Михаил Кузьмич
Народження 1898(1898)
Смерть 19 квітня 1945(1945-04-19)
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ  танкові війська
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 1919—1945
Звання  Генерал-майор
Формування 15-й механізований корпус
16-й механізований корпус
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

Ноздрунов Михайло Кузьмич (рос. Ноздрунов Михаил Кузьмич; 1898(1898) — 19 квітня 1945) — радянський військовик часів Другої світової війни, генерал-майор (1940).

Біографія

Народився у 1898 році в родині службовця. Росіянин. Член ВКП(б) з 1927 року.

Учасник Першої світової війни, Громадянської війни в Росії. У лавах РСЧА з 1919 року.

У 1930 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе.

26 листопада 1935 року наказом НКО СРСР № 2484 полковнику М. К. Ноздрунову присвоєне військове звання «комбриг».

У 1938 році призначений начальником 4-го відділу Генерального штабу РСЧА.

Постановою РНК СРСР № 945 від 4 червня 1940 року присвоєне військове звання «генерал-майор»[1].

З березня по липень 1941 року — начальник штабу 15-го механізованого корпусу Київського ОВО. Згодом нетривалий час був начальником штабу Бердичівської групи військ, 16-го механізованого корпусу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному фронті.

З серпня 1941 року — на викладацькій роботі: начальник кафедри тактики вищих з'єднань Військової академії моторизації і механізації РСЧА імені Й. В. Сталіна, заступник начальника цієї ж академії.

1 січня 1945 року направлений на стажування до 2-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту.

Під час боїв за Берлін був поранений і помер 19 квітня 1945 року. Похований у Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

Нагороджений орденами Червоного Прапора (06.08.1944[2]), Вітчизняної війни 1-го ступеня (18.05.1945[3]), Червоної Зірки і медаллю.

Примітки

  1. Постанова РНК СРСР «Про присвоєння військових звань вищому керівному складу Червоної армії»(рос.)
  2. Указ ПВР СРСР від 06.08.1944 року(рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 20.09.2014.
  3. Наказ Командуючого БТ і МВ РСЧА № 0214/н від 18.05.1945 року(рос.). Архів оригіналу за 13.03.2012. Процитовано 20.09.2014.

Посилання