Яніс Ендзелінс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:58, 4 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яніс Ендзелінс
латис. Jānis Endzelīns
Народився10 (22) лютого 1873 або 22 лютого 1873(1873-02-22)[1]
Беверінський край, Латвія
Помер1 липня 1961(1961-07-01)[2][3][…] (88 років)
Кокнесе, Кокнеський край, Латвія
ПохованняКладовище Райнісаd
КраїнаЛатвія Латвія
Діяльністьмовознавець, професор
Alma materДерптський імператорський університетd
Галузьфілологія, історія, мовознавство
ЗакладЛатвійський університет
Харківський національний університет імені Василя Каразіна[5]
Вчене званнядоктор філологічних наук
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
Відомі учніAnna Ābeled
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Шведська королівська академія наук
Шведська королівська академія історії літератури і старожитностей
Латвійська літературна спілка
Нідерландська королівська академія наук
ДітиЛуцийс Ендзелінс
Līvija Endzelīnad
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден Трьох зірок
Ленінська премія
CMNS: Яніс Ендзелінс у Вікісховищі

Яніс Ендзелінс (латис. Jānis Endzelīns; нар.10 лютого 1873, Вольмарский повіт, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 1 липня 1961, Кокнесе) — латвійський мовознавець, доктор філологічних наук, дослідник балтійських мов, фахівець з порівняльного і історичного мовознавства.

Біографія

Народився в маєтку Мичкена Каугурскої волості. Його батько, Марціс Ендзелінс, викупив у поміщика будинок в спадкове володіння. У другому шлюбі Марціса, з Христиною Грасмене (1842-1917), народилося троє синів: Яніс, Херманіс і Аугустс.

Яніс навчався в Каугурській волосній школі. У 1884 закінчив Валмієрську окружну школу. У 1892 закінчив Ризьку класичну гімназію, де опанував грецьку і латинську мови, навіть складав на них вірші; самостійно вивчав литовську мову.

У 1893 Ендзелінс вступив до Дерптського університету на відділення класичної філології. Він хотів вивчати латвійську мову, але ні в одному університеті не було можливості вивчати балтійські мови. Так як слов'янські мови є найближчими спорідненими мовами, то після закінчення класичного відділення в 1897 Ендзелінс продовжував навчання на відділенні слов'янської філології, яке закінчив у 1900. У цей час Ендзелінс також стає членом найстарішої Латвійської студентської корпорації Lettonia, а дещо пізніше членом Латвійської літературної спілки.

З 1903 по 1908 Ендзелінс викладав порівняльне мовознавство в Дерптському університеті. У 1905 захистив магістерську дисертацію про прийменники латвійської мови. Через рік вийшла друга частина цієї роботи, де розглянуті префікси. У 1907 разом з Карлісом Мюленбахсом написав «Латвійську граматику», яка була першою істинно науковою граматикою латвійської мови. З 1909 по 1920 Ендзелінс працював в Харківському Імператорському університеті/Вільній Академії теоретичних знань, де він читав вступ до мовознавства, порівняльну граматику індоєвропейських мов, порівняльну граматику германських мов, проводив заняття з прусської, литовської, давньоісландської мов. У 1912 захистив докторську дисертацію про відносини балтійських і слов'янських мов. Харкові Ендзелінс написав Lettische Grammatik («Латвійську граматика»), яка була опублікована в 1922 в Латвії. У цьому дослідженні було показано тодішній стан розвитку латвійської мови, а також історія звуків, форм і конструкцій латвійської мови, зв'язку з іншими мовами.

У 1920 Ендзелінс повернувся до Латвії і почав працювати в Латвійській вищій школі. Він допомагав утворити відділення балтійської філології та читав вступ до балтійської філології, наукову граматику латвійської мови, науковий курс латвійської мови, порівняльну граматику балтійських мов. Працював в Термінологічній комісії, якій за короткий час треба було створити терміни в різних галузях. За його участю 1920 заснована Філологічна спілка, 1935 — Сховище латвійської мови. 1922 для потреб вчених німецькою мовою побачила світ «Латвійська книга для читання», де були розглянуті говірки латвійської мови разом з прикладами текстів. У тому ж році видано працю «Топоніми Латвії» (латис. "Latvijas vietu vārdi"), перша частина, в якій зібрані топоніми Відземе. Ця робота написана разом з іншим авторами. 1926 вийшла друга частина, де зібрані топоніми Курземе, Земгале і Латгалії. Ендзелінс взявся закінчити «Словник латвійської мови» (латис. "Latviešu valodas vārdnīca") Карліса Мюленбахса. 1938 виходить друком робота Ензелінса «Звуки і форми латвійської мови» (латис. "Latviešu valodas skaņas ип Formas"). 1943 опублікована робота «Давньопруська мова» (латис. "Senprūšu Valoda").

Ендзелінс був одружений з Мартою Грімм і виховував сина Луцийса, дочок Меліто і Лівію.

Помер в 1961 в Кокнесе.

7 грудня 1967 заснована Премія Яніса Ендзелінса (латис. Jāņa Endzelīna prēmija).

Нагороди і звання

Джерела

  1. ↑ The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119093804 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ KNAW Past Members
  5. ↑ Commemorative plaque to Janis Endzelins — 2009.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яніс_Ендзелінс&oldid=29737480