Адольф фон Менцель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 вересня 2021, заснована на цій версії.
Адольф фон Менцель
нім. Adolph von Menzel
Ім'я при народженнінім. Adolph Friedrich Erdmann von Menzel
Народився8 грудня 1815(1815-12-08)[1][2][…]
Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія[1]
Помер9 лютого 1905(1905-02-09)[1][2][…] (89 років)
Берлін, Німецький Райх[4]
ПохованняDreifaltigkeitskirchhof IId
Країна Королівство Пруссія
Діяльністьхудожник, ілюстратор, художник-гравер, літограф
Галузьмалярство і ритина
Alma materПрусська академія мистецтвd і Berliner Akademie der Künsted[5]
Знання мовнімецька[2][6]
ЧленствоКоролівська академія мистецтв
Напрямокреалізм
Жанрпортрет
Magnum opusСтіна майстерніd, Відзнаки померлим у мартівські дніd і Концерт для флейти Фрідріха Великого в Сан-Сусіd
Автограф
Нагороди
Сайтadolph-von-menzel.com
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Менцель.

Адольф Фрідріх Ердманн фон Менцель (нім. Adolph Friedrich Erdmann von Menzel) (8 грудня 1815, Бреслау, Пруссія — 9 лютого 1905, Берлін, Пруссія, Німецька імперія) — німецький маляр, живописець, ілюстратор. Вважається одним з найважливіших німецьких реалістів XIX століття.

Життєпис

Народився 8 грудня 1815 у Бреслау (нині Вроцлав, Польща). Його батько, Карл Ердман Менцель, був власником літографічної майстерні. Художній талант Адольфа Менцеля виявився доволі рано.

У 1830 сім'я переїхала до Берліна. Через два роки Адольф втратив батька і мав подбати про забезпечення сім'ї (матері і молодших брата й сестри). Він продовжив справу свого батька.

У 1833 протягом півроку відвідував Берлинську академію мистецтв. Надалі вивчав живопис самонавчанням.

У 1839 отримав контракт на ілюстрації до багатотомної «Історії Фрідриха Великого» німецького історика Франца Кюглера. До 1842 ним створено близько 400 малюнків. Ця робота відіграла значну роль у кар'єрі Менцеля. Вона зробила його відомим і сприяла новим контрактам художника, в тому числі від прусського королівського двору.

У 1853 обраний членом Королівської академії мистецтв. Нагороджений кількома медалями, в тому числі Орденом Чорного орла, найвищим прусським орденом, що зв'язувало його з родовим дворянством.

Твори

У 1840-ві починає писати з натури. Виникає цілий ряд пейзажів, портретів, які були вперше показані в 1906 на виставці Менцеля в Національній галереї в Берліні.

У 1850-х написав, крім того, кілька картин біблійного змісту, після чого знову виявив свій талант з повним блиском в прекрасній «Коронації Фрідріха-Вільгельма I в Кенігсберзі» (1861—1865; в берлінському королівському палаці), в «Від'їзд короля на війну, 30 липня 1870» (1871; в берлінській Національної галереї), в «Бальному вечері» (1878), в "Розмові короля з дамою на придворному балу "(1880), в «Релігійної процесії в Гаштейн» (1880), в «Майдані д'Ербе, у Вероні» і в «Залізопрокатний цех» (1875) — найчудовішою з усіх картин художника, що зображує середину залізопрокатного заводу під час роботи на ньому. Це була одна з перших у західноєвропейському живописі картин життя робітничого класу, індустріальної праці. З документальною точністю зображує художник великий цех заводу, верстати та освітлених полум'ям печі робітників, умови їхньої важкої праці. Тут же в цеху, вмостившись за листом заліза, закінчують вони свій сніданок. Понад згаданих творів, Менцель виконав багато інших, менш значних жанрових картин, малюнків пером, композицій для політіпажей, акварелей та гуашів.

З 1856 працював професором і членом Берлінської академії мистецтв.

За довгі роки життя побував в Австрії, їздив по Рейну, Дунаю, був на Балтійському морі, в Нідерландах, Італії, об'їхав усю Німеччину. Подорожі служили йому джерелом сюжетів для малюнків, жанрових полотен, пастелей. У цих роботах вже не було тієї поетичності та схвильованості, які були притаманні його раннім роботам.

Численні підготовчі малюнки до картин, зроблені з натури, характеризують Менцеля як одного з найбільших, з часів Дюрера, малювальників Німеччини. Серед них і ретельніше малюнки деталей костюмів, обстановки, і живі начерки людей, пейзажів, інтер'єрів, виконані вугіллям та олівцем, пером і пензлем.

Працював більше двадцяти років (1863—1885) над серією гуашів і акварелей, об'єднаних у «Дитячий альбом». У ньому зібрані сценки повсякденному житті, зображення тварин, птахів і т. д. Останні роки життя він присвятив графіці, хоча протягом всього творчого шляху не розлучався з олівцем. <--: тільки в Національній галереї в Берліні є понад п'ять тисяч його малюнків.-->

У 1880—1890 звертається до образу старості, він зображує портрети дідів та бабусь, шукає психологічне вираз цього стану.

Галерея

  • Самопортрет, 1837
    Самопортрет, 1837

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118580914 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Adolf Menzel
  4. ↑ Менцель Адольф фон // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ Thieme U., Becker F., Vollmer H. Thieme-Becker-Vollmer / Hrsg.: U. Thieme, F. Becker, H. Vollmer et al. — E. A. Seemann.
  6. ↑ CONOR.Sl

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адольф_фон_Менцель&oldid=31103495