Рудольф-Крістоф фон Герсдорфф
Рудольф-Крістоф фон Герсдорфф | |
---|---|
нім. Rudolf-Christoph Freiherr von Gersdorff | |
Народився | 27 березня 1905[1][2][…] Любін, Нижньосілезьке воєводство, Республіка Польща |
Помер | 27 січня 1980[1][2][…] (74 роки) Мюнхен, Німеччина[1] |
Поховання | Східний цвинтар (Мюнхен)d |
Країна | Німеччина |
Діяльність | військовослужбовець, боєць опору |
Знання мов | німецька[2] |
Учасник | Друга світова війна |
Титул | барон |
Військове звання | Генерал-майор |
Батько | Ernst Freiherr von Gersdorffd |
Мати | Christine, Burggräfin und Gräfin zu Dohna-Schlodiend[4] |
У шлюбі з | Maria-Eva von Waldenburgd |
Нагороди | |
Барон Рудольф-Крістоф фон Герсдорфф (нім. Rudolf-Christoph Freiherr von Gersdorff; 27 березня 1905, Любін — 27 грудня 1980, Мюнхен) — німецький офіцер, генерал-майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Активний учасник німецького руху Опору і планів замаху на Гітлера. Ініціатор створення благодійної організації Швидка допомога йоанітів.
Біографія
Рудольф-Крістоф був другим сином ротмістра, який пізніше став генерал-майором, барона Ернста фон Герсдорффа (1864—1926) і його дружини Крістіни (1880—1944).
Навчався Рудольф-Крістоф в школі Любіна до отримання атестата зрілості. Військова кар'єра Герсдорффа почалася в 1923 році в кавалерійському полку, з 1933 року — полковий ад'ютант в Бреслау.
Участь у Другій світовій війні
На початку Польської кампанії Герсдорф був третім офіцером генерального штабу 14-ї армії, яку потім перейменували в 12-ю і переправили на захід для участі у Французькій кампанії.
За сприяння свого двоюрідного брата Фабіана фон Шлабрендорфа Герсдорфф був переведений в групу армій «B», перейменовану 22 червня 1941 року в групу армій «Центр», для участі в операції «Барбаросса».
У квітні 1943 року барон фон Герсдорф був в числі представників Німеччини, які виявили масові поховання понад 4000 польських офіцерів, убитих підрозділами НКВС у Катині.
Замах на Гітлера
На 21 березня 1943 року в Берліні було намічено відвідування Гітлером, Герінгом, Гіммлером і Кейтелем виставки армійських трофеїв в збройовому музеї Цейхгауз, де відзначався день пам'яті загиблих на війні.
Учасники німецького руху Опору запланували здійснити під час цього візиту замах на фюрера і його наближених. Рудольф-Крістоф фон Герсдорф, будучи начальником розвідки групи армій «Центр», повинен був виступити в ролі екскурсовода. Узгодивши план з генерал-майором Геннінгом фон Тресковим, Герсдорфф вирішив пожертвувати собою, сховавши під одягом дві мініатюрні магнітні міни уповільненої дії (британського виробництва), щоб підірвати їх в безпосередній близькості від фюрера і його оточення. До цього часу барон фон Герсдорфф овдовів і вважав, що в цьому світі йому вже нема чого втрачати. Проте, він хотів бути впевнений, що його самопожертва принесе результат. Однак Гітлер зі свитою пробув на виставці набагато менше часу, ніж очікувалося, і план здійснити не вдалося.
Для підготовки нового замаху на Гітлера, наміченого на 20 липня 1944 року, Герсдорфф зберігав вибухові речовини і детонатори. Його спільник барон Вессель Фрейтаг фон Лорінггофен після провалу «змови генералів» покінчив життя самогубством, не видавши Герсдорффа, який виявився одним з небагатьох вцілілих учасників змови.
У післявоєнній Німеччині
Уникнувши переслідувань гестапо, Герсдорфф з 1945 по 1947 рік перебував в американському полоні. В ході розслідування військових злочинів він виступав в якості свідка. У 1946 році при розгляді Катинської справи в Нюрнберзі суду були представлені свідчення генерал-майора Рудольфа-Крістофа фон Герсдорффа.
У 1952 році через зростання числа дорожньо-транспортних пригод та нещасних випадків барон Рудольф-Крістоф фон Герсдорф ініціював створення в Ганновері зареєстрованої некомерційної організації Швидка допомога йоанітів, правління якої він очолював до 1963 року.
У 1979 році були видані спогади Герсдорффа, що стали одним з найважливіших джерел відомостей про військову опозиції режиму Гітлера.
Сім'я
У 1934 році барон фон Герсдорф одружився з Ренатою Кракер (1913—1942) з Шварценфельда, спадкоємицею сілезької промислової династії. У цьому шлюбі народилася дочка. Після смерті Ренати він одружився вдруге в 1953 році на Марії-Єві фон Вальденбург (1925—1986), родовід якої бере початок від Августа Прусського. Дітей у подружжя не було.
Вшанування пам'яті
В урочистій церемонії 25 листопада 1981 року бундесвер назвав ім'ям барона фон Герсдорффа відремонтовані колишні бельгійські казарми в Ойскірхені. Крім того, на його честь названі вулиці в містах Дортмунд, Реклінґгаузен, Марль, Фюрстенвальде, Айгене.
Звання
- Кандидат в офіцери (1 квітня 1923)
- Фанен-юнкер-єфрейтор (1 липня 1924)
- Фанен-юнкер-унтер-офіцер (1 листопада 1924)
- Фенрих (1 жовтня 1925)
- Обер-фенріх (1 серпня 1926)
- Лейтенант (1 грудня 1926)
- Обер-лейтенант (1 лютого 1929)
- Ротмістр (1 листопада 1934)
- Гауптман (20 квітня 1940)
- Майор (1 червня 1940)
- Оберст-лейтенант (1 березня 1942)
- Оберст Генштабу (1 січня 1943)
- Генерал-майор (8 березня 1945)
Нагороди
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
- Залізний хрест
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (28 липня 1942)[5]
- Німецький хрест в сріблі (25 жовтня 1943)
- Лицарський хрест Залізного хреста (26 серпня 1943)
- Нагрудний знак «За поранення 20 липня 1944» в чорному (28 серпня 1944)[5]
- Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний командор
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», командорський хрест (1979)
Бібліографія
- Soldat im Untergang. Ullstein, Frankfurt/Main, Berlin, Wien 1977, ISBN 3-550-07349-6
- Fighting the Breakout: The German Army in Normandy from COBRA to the Falaise Gap (contributor) (2004). Mechanicsburg, PA: Stackpole Books. ISBN 978-1-85367-584-3
Література
- Вилль Бертольд. 42 покушения на Адольфа Гитлера. — Смоленск: Русич, 2003. — 352 с. — ISBN 5-8138-0427-7.
- Joachim Fest. Staatsstreich. Der lange Weg zum 20. Juli. Berlin 1994, ISBN 3-88680-539-5.
- Günter de Bruyn. Unter den Linden. Berlin 2002.
- Ulrich Cartarius. Opposition gegen Hitler. Deutscher Widerstand 1933—1945. Berlin 1984, ISBN 3-88680-110-1.
- R. Chr. Freiherr von Gersdorff. Soldat im Untergang. Ullstein Taschenbuchverlag, November 1982, ISBN 978-3-548-34008-1.
- Ernst Kaltenbrunner-Berichte an Bormann und Hitler über das Attentat vom 20. Juli 1944. In: Hans-Adolf Jacobsen. (Hrsg.) Spiegelbild einer Verschwörung.Busse-Seewald Verlag, 1983, ISBN 978-3-512-00657-9.
Посилання
Примітки
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118538799 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Filmportal.de — 2005.
- ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ а б в г Gersdorff, Freiherr von, Rudolf-Christoph - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl. Процитовано 5 жовтня 2019.
- Народились 27 березня
- Народились 1905
- Уродженці Любіна
- Померли 27 січня
- Померли 1980
- Померли в Мюнхені
- Поховані на Східному цвинтарі (Мюнхен)
- Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Кавалери Срібного німецького хреста
- Кавалери хреста Воєнних заслуг I класу з мечами
- Кавалери хреста Воєнних заслуг II класу з мечами
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
- Нагороджені медаллю «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Нагороджені чорним нагрудним знаком «За поранення»
- Командори ордена За заслуги перед ФРН
- Члени ордена Святого Йоанна (Бранденбург)
- Німецькі барони
- Учасники Другої світової війни з Німеччини
- Генерал-майори Вермахту
- Рух Опору в Німеччині
- Німецькі мемуаристи
- Люди, на честь яких названі вулиці