Герберт Ойленберґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:47, 10 квітня 2021, створена Mr.Rosewater (обговорення | внесок) (− 9 категорій за допомогою HotCat)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герберт Ойленберґ
нім. Herbert Eulenberg
Народився25 січня 1876(1876-01-25)[1][2][…]
Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Помер4 вересня 1949(1949-09-04)[1][2][…] (73 роки)
Дюссельдорф, ФРН[1]
Країна Німеччина
Діяльністьпоет, письменник, драматург, поет-адвокат
РодичіFriedrich Maased
У шлюбі зГедда Оленберґ
Автограф
Нагороди
CMNS: Герберт Ойленберґ у Вікісховищі

Герберт Ойленберґ (нім. Herbert Eulenberg; 25 січня 1876, Кельн (Кельн-Мюльгайм) — 4 вересня 1949, Дюссельдорф (Кайзервальд)) — німецький письменник, поет та драматург.

Життєпис

Герберт Ойленберґ народився в сім'ї магната, власника машинобудівного заводу в Мюльгейм-на-Рурі. Вивчав право в Берліні, Лейпцигу, Мюнхені та Бонні, з 1900 року — доктор юридичних наук. Займаючись адвокатською практикою в Опладене та Кельні, також в цей період проявляє себе як талановитий поет та драматург. З 1903 року Ойленберґ залишає роботу юриста, та починає карєру як драматург та вільний письменник в Берліні. 1905 року разом з Густавом Ліндеманн та актрисою Луїзою Дюмон переселяється в Дюссельдорф, де відкриває створений ними Будинок театру. Тут він працює драматургом та сценаристом до 1909 року. У 1911 році письменник був звинувачений у поширенні творів непристойного змісту, однак судовий процес проти нього провалився. А в 1913 році він пише драму «Белінда», за яку був нагороджений шиллерівської премією.

1920-ті роки Ойленберґ був одним з найбільш успішних драматургів Німеччини, його п'єси користувалися величезною популярністю на німецькій сцені. Ойленберґ — автор численних есе з різної тематики світу мистецтва, театру, літератури та музики, що публікуються в пресі Німеччини та Австрії. Займався також видавничою діяльністю. Був одним із засновників мистецького об'єднання Молодий Рейнланд, 1919 року в Дюссельдорфі.

1923 року письменник здійснює декілька поїздок на Близький Схід, до Північної Африки та США, виступає в Колумбійському університеті (перший німець після А. Ейнштейна). А в 1925—1926 роках виходить його збірка «Вибрані твори». Ойленберґ підтримує дружні і творчі стосунки з письменниками та літературними критиками Томасом Манном, Германом Гессе, і Стефан Цвейг, Франком Ведекинда, Герхарта Гауптманом, Герварт Вальденом, Франц Верфель; з художниками ЛОВИС Корінтія, Отто Дікс, Максом Пехштейн (всі троє писали його портрети), з композитором Ріхардом Штраусом та з акторами Хайнцем Рюманом, Генріхом Георге і Паулем Вегенером.

Після приходу до влади в Німеччині націонал-соціалістів драми Ойленберґа були зняті з постановок у театрах, його книги більше не друкувалися. Письменник, що зарекомендував себе як пацифіст та гуманіст, піддавався нападкам і образам у фашистській пресі («рудоволосий єврей»). Тільки великі та міцні зв'язки Ойленберґа в вищих культурних колах країни вберегли його від відправки в концтабір. У роки Другої світової війни письменник в Дюсельдорфській газеті «Der Mittag» зрідка під різними псевдонімами друкує невеликі статті. В цей же час він пише кілька драматичних творів на злободенні політичні теми. Після закінчення війни письменник співпрацює з низкою газет. 1948 — він, за свою біографію Генріха Гейне, нагороджується премією Генріха Гейне. У тому ж році стає почесним доктором мистецтв Боннського університету. 1949 — нагороджений Національною премією НДР. Помер внаслідок нещасного випадку.

Нагороди

  • 1912 премія фонду Петера-Вільгельма Мюллера
  • 1913 Народна шиллерівської премія
  • 1919 премія Віденського народного театру
  • Тисяча дев'ятсот сорок шість почесний громадянин Дюссельдорфа
  • 1948 премія Генріха Гейне, Гамбург
  • 1949 Національна премія НДР

Твори

  • Alles um Geld. Ein Stück. Leipzig 1911
  • Alles um Liebe. Eine Komödie. Leipzig 1910
  • Anna Boleyn. Berlin 1920
  • Anna Walewska. Eine Tragödie in 5 Akten. Berlin 1899
  • Ausgewählte Werke in 5 Bänden. Band 1: Lyrische und dramatische Dichtungen, Band. 2: Dramen aus der Jugendzeit, Band 3: Dramen aus dem Mannesalter, Band 4: Schattenbilder und Lichtbilder, Band 5: Erzählende Werke. Stuttgart 1925
  • Belinde. Ein Liebesstück in fünf Aufzügen. Leipzig 1913
  • Brief eines Vaters unserer Zeit. In: PAN. 1. Jahrgang, Nr. 11, 1. April 1911, S. 358—363
  • Bühnenbilder. Berlin 1924
  • Das Buch vom Rheinland. München 1931
  • Das Ende der Marienburg. Ein Akt aus der Geschichte. Stuttgart 1918
  • Das grüne Haus. Ein Schauspiel. Meiningen 1921
  • Der Bankrott Europas. Erzählungen aus unserer Zeit. 1919
  • Der Frauentausch. Ein Spiel in fünf Aufzügen. Leipzig 1914
  • Das Marienbild. in: Neue deutsche Erzähler. Band 1 (Max Brod u.a.) Paul Franke, Berlin o. J. (1930)
  • Der Morgen nach Kunersdorf. Ein vaterländisches Stückchen. Leipzig 1914
  • Der Mückentanz. Ein Spiel. Stuttgart 1922
  • Der Übergang. Eine Tragödie. München 1920
  • Deutsche Sonette. Leipzig 1910
  • Die Familie Feuerbach. In Bildnissen. Stuttgart 1924
  • Die Kunst in unserer Zeit. Eine Trauerrede an die deutsche Nation. Leipzig 1911
  • Die letzten Wittelsbacher. Wien 1929
  • Die Prä-Raphaeliten. Düsseldorf 1946
  • Die Windmühle. Hamburg 1929
  • Du darfst ehebrechen! Eine moralische Geschichte. Allen guten Ehemännern gewidmet. Berlin 1909
  • Ein halber Held. Tragödie in fünf Aufzügen. Leipzig 1903
  • Ein rheinisches Dichterleben. Bonn & Berlin 1927
  • Erscheinungen. Stuttgart 1923
  • Europa. Ein Hirtenstück aus der griechischen Sagenwelt (zwischen 1940 und 1944). Düsseldorf 1949
  • Freundesworte. In: Leo Statz: Der Sillbund. Drei Eulen, Düsseldorf 1946, S. 11-20 (Nachruf auf den von den Nazis ermordeten Statz)
  • Gefährliche Liebschaft. Düsseldorf 1947
  • Glaube, Liebe, Hoffnung. Berlin 1942
  • Glückliche Frauen. Hellerau 1929
  • Heinrich Heine. Berlin 1947
  • Ikarus und Daedalus. Ein Oratorium. Leipzig 1912
  • Kassandra. Ein Drama. Berlin 1903
  • Katinka die Fliege. Ein zeitgenössischer Roman. Leipzig 1911
  • Leidenschaft. Trauerspiel in fünf Aufzügen. Leipzig 1901
  • Letzte Bilder. Berlin 1915
  • Liebesgeschichten. Leipzig 1922
  • Mein Leben für die Bühne. Berlin 1919
  • Meister der Frühe. Düsseldorf 1947
  • Mensch und Meteor. Dresden 1925
  • Mückentanz. Ein Spiel. Stuttgart 1922
  • Münchhausen. Ein deutsches Schauspiel. Berlin 1900
  • Nachsommer. Berlin 1942
  • Neue Bilder. 1912
  • Schattenbilder und Lichtbilder. Stuttgart 1926
  • Schattenbilder. 20 Musikerportraits. Düsseldorf und Wien 1965
  • Schattenbilder. Eine Fibel für Kulturbedürftige in Deutschland. Berlin 1910
  • Schubert und die Frauen. Drei Eulen Verlag Düsseldorf 1946
  • So war mein Leben. Düsseldorf 1948
  • Sonderbare Geschichten. Leipzig 1910
  • Um den Rhein. Berlin 1927
  • Wir Zugvögel. Roman. Stuttgart 1923
  • Zeitwende. Ein Schauspiel in fünf Akten. Leipzig 1914

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118682636 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.

Література

  • Johann Gottfried Hagens: Herbert Eulenberg. Börngräber, Berlin 1910 (= Der moderne Dichter; 4)
  • Peter Hamecher: Herbert Eulenberg. Ein Orientierungsversuch. Rowohlt, Leipzig 1911
  • Bernd Kortländer: Rheinischer Internationalismus am Beispiel Herbert Eulenbergs. In: Literarische Fundstücke, hrsg. v. Ariane Neuhaus-Koch u. Gertrude Cepl-Kaufmann. Heidelberg: Winter, Heidelberg 2002 (Reihe: Beiträge zur neueren Literaturgeschichte; 188) S. 256—274, ISBN 3-8253-1303-4
  • Bernd Kortländer: Weltbürger am Rhein. Leben und Werk Herbert Eulenbergs In: Rheinisches Dichterbuch: Der literarische Rhein Hg. Joseph A. Kruse, 2001., S. 75-98 zur Ausstellung des Heinrich-Heine-Instituts
  • Joseph A. Kruse: Der Schriftsteller Herbert Eulenberg (1876—1949). Ein «Ehrenbürger der Welt» aus Kaiserswerth am Rhein. In: Geschichte im Westen. 18, 2003. S. 116—128
  • Michael Matzigkeit: Herbert Eulenberg: «Siebenkäs», eine Opposition im Verborgenen. In: Musik, Theater, Literatur und Film zur Zeit des Dritten Reiches. Düsseldorf 1987, S. 89-95
  • Michael Matzigkeit: Herbert Eulenberg, der Prototyp des «rheinischen» Autors. In: Ders., Literatur im Aufbruch. Schriftsteller und Theater in Düsseldorf 1900—1933. Verlag der Goethe-Buchhandlung, Düsseldorf 1990, S. 57-82; 214—221, ISBN 3-924331-23-5
  • Frank Thissen: «Edle Arznei für den Alltag». Herbert Eulenbergs Düsseldorfer Morgenfeiern und die Romantikrezeption um 1990. Böhlau, Köln тисячі дев'ятсот дев'яносто два (Reihe: Forum litterarum Bd. 16) ISBN 3-412-06691-5
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герберт_Ойленберґ&oldid=31214548