Золтан Латинович

Золтан Латинович
угор. Latinovits Zoltán
Народився	9 вересня 1931(1931-09-09) Будапешт, Угорське королівство
Помер	4 червня 1976(1976-06-04) (44 роки) Balatonszemesd, Siófok Districtd, Шомодь, Угорщина
Громадянство	Угорщина
Діяльність	кіноактор
Alma mater	Budai Ciszterci Szent Imre Gimnáziumd (1949) і Будапештський університет технології та економіки (1956)
Мова творів	угорська
Мати	Katalin Gundeld
Родичі	Pál Latinovitsd
Брати, сестри	Іштван Буйтор і Károly Frenreiszd
Автограф
Нагороди	Премія імені Кошута (1990) Премія Ясаї Маріd (1966) Премія імені Бели Балажаd (1970) Silver Shell for Best Actord (1970) Заслужений артист Угорщиниd (1975) почесний громадянин (2015)
Золтан Латинович у Вікісховищі

|Примітки=

Золтан Латинович (угор. Latinovits Zoltán; 9 вересня 1931, Будапешт — 4 червня 1976, Балатонсемеш) — угорський актор театру і кіно.

Життя і творчість

• Народився в заможній столичній сім'ї.
• Батьки розлучилися незабаром після народження сина.
• Отримав архітектурну освіту, займався живописом, взагалі був широко обдарованим і освіченою людиною.
• Дебютував в кіно в 1959.
• Знімався у найбільших вітчизняних і європейських кінорежисерів (Хуан Антоніо Бардем, Міклош Янчо, Золтан Хусарік, Андраш Ковач, Золтан Фабрі Золтан Фабрі).
• На рубежі 1960-1970-х був найпопулярнішим кіноактором Угорщини.
• Відомий також виконанням віршів Ендре Аді і Аттіли Йожефа.
• Загинув під колесами поїзду на станції Балатонсемеш при нез'ясованих обставинах. Є різні свідоцтва, в тому числі такі що це був нещасний випадок. Але оскільки поет Аттіла Йожеф, образ якого Латинович втілив у кіно, кінчив життя самогубством кинувшись під поїзд у 1937 у цій же місцевості, а сам Латинович останній час страждав депресією, смерть Золтана Латиновича діагностували як «самогубство». Кілька поетів, серед яких найбільш відомий Дюла Йєш, присвятили Латиновичу прощальні вірші.

Вибрана фільмографія

• 1962 — «Спадщина скарбника Стамбула» — Тодор Крістіан
• 1963 — «Фото Габера» — Ґабор Чакі
• 1965 — «Без надії» — Імре Веселька
• 1965 — «Перстень з русалкою» — Кальман Борші
• 1965 — «Світло за шторами» — Ґабор Тот
• 1967 — «Холодні дні»
• 1967 — «Угорський набоб» — Рудольф
• 1967 — «Доля Золтана Карпаті» — Рудольф
• 1967 — «Зорі та солдати» — Миклош Янчо
• 1967 — "Тиша і крик Миклош&"nbsp;— Янчо
• 1968 — «Зірки Еґера» — Імре Варшані
• 1969 — «Професор злочинного світу» — Красунчик
• 1971 — «Синдбад» — Золтан Хусарік — Синдбад
• 1971 — «Королева чардашу»
• 1974 — «Незавершена фраза»
• 1976 — «П'ята печать»

Нагороди

• 1966 — Премія імені Марі Ясаі
• 1970 — Премія імені Бели Балажа
• 1975 — Заслужений артист УНР
• 1990 — Премія імені Кошута (посмертно)

Цікаві факти

• Єдиноутробний брат актора Іштвана Буйтора і композитора і рок-музиканта Кароя Френрейса
• Його мати, Каталіна Гундель, прожила 100 років і померла в 2010, переживши двох синів, Золтана Латинович і Іштвана Буйтора.

Джерела

• Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич — Москва, «Советская энциклопедия», 1987. — с. 228—229
• Якубович О., Золтан Латинович, в сборнике Актёры зарубежного кино. Выпуск 9. — М., 1975. — с. 125—143
• Hegyi B. Latinovits: legenda, valóság, emlékezet. Budapest: Gondolat, 1983
• Ablonczy L. Latinovits Zoltán tekintete: dokumentumok, tűnődések, beszélgetések. Budapest: Minerva, 1987
• Szigethy G. Latinovits: jelenetek egy színész életéből. Budapest: Gabo Kiadó, 1999

Посилання

• Страница на сайте IMDB
• Сайт музея Латиновича