Золтан Латинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:55, 26 травня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Золтан Латинович
угор. Latinovits Zoltán
Народився9 вересня 1931(1931-09-09)[1]
Будапешт, Угорське королівство
Помер4 червня 1976(1976-06-04)[1] (44 роки)
Balatonszemesd, Siófok Districtd, Шомодь, Угорщина
ГромадянствоУгорщина
Діяльністькіноактор
Alma materBudai Ciszterci Szent Imre Gimnáziumd (1949) і Будапештський університет технології та економіки (1956)
Мова творівугорська
МатиKatalin Gundeld
РодичіPál Latinovitsd
Брати, сестриІштван Буйтор і Károly Frenreiszd
Автограф
Нагороди

CMNS: Золтан Латинович у Вікісховищі

Золтан Латинович (угор. Latinovits Zoltán; 9 вересня 1931, Будапешт — 4 червня 1976, Балатонсемеш) — угорський актор театру і кіно.

Життя і творчість

  • Народився в заможній столичній сім'ї.
  • Батьки розлучилися незабаром після народження сина.
  • Отримав архітектурну освіту, займався живописом, взагалі був широко обдарованим і освіченою людиною.
  • Дебютував в кіно в 1959.
  • Знімався у найбільших вітчизняних і європейських кінорежисерів (Хуан Антоніо Бардем, Міклош Янчо, Золтан Хусарік, Андраш Ковач, Золтан Фабрі Золтан Фабрі).
  • На рубежі 1960-1970-х був найпопулярнішим кіноактором Угорщини.
  • Відомий також виконанням віршів Ендре Аді і Аттіли Йожефа.
  • Загинув під колесами поїзду на станції Балатонсемеш при нез'ясованих обставинах. Є різні свідоцтва, в тому числі такі що це був нещасний випадок. Але оскільки поет Аттіла Йожеф, образ якого Латинович втілив у кіно, кінчив життя самогубством кинувшись під поїзд у 1937 у цій же місцевості, а сам Латинович останній час страждав депресією, смерть Золтана Латиновича діагностували як «самогубство». Кілька поетів, серед яких найбільш відомий Дюла Йєш, присвятили Латиновичу прощальні вірші.

Вибрана фільмографія

  • 1962 — «Спадщина скарбника Стамбула» — Тодор Крістіан
  • 1963 — «Фото Габера» — Ґабор Чакі
  • 1965 — «Без надії» — Імре Веселька
  • 1965 — «Перстень з русалкою» — Кальман Борші
  • 1965 — «Світло за шторами» — Ґабор Тот
  • 1967 — «Холодні дні»
  • 1967 — «Угорський набоб» — Рудольф
  • 1967 — «Доля Золтана Карпаті» — Рудольф
  • 1967 — «Зорі та солдати» — Миклош Янчо
  • 1967 — "Тиша і крик Миклош&"nbsp;— Янчо
  • 1968 — «Зірки Еґера» — Імре Варшані
  • 1969 — «Професор злочинного світу» — Красунчик
  • 1971 — «Синдбад» — Золтан Хусарік — Синдбад
  • 1971 — «Королева чардашу»
  • 1974 — «Незавершена фраза»
  • 1976 — «П'ята печать»

Нагороди

  • 1966 — Премія імені Марі Ясаі
  • 1970 — Премія імені Бели Балажа
  • 1975 — Заслужений артист УНР
  • 1990 — Премія імені Кошута (посмертно)

Цікаві факти

  • Єдиноутробний брат актора Іштвана Буйтора і композитора і рок-музиканта Кароя Френрейса
  • Його мати, Каталіна Гундель, прожила 100 років і померла в 2010, переживши двох синів, Золтана Латинович і Іштвана Буйтора.

Джерела

  • Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич — Москва, «Советская энциклопедия», 1987. — с. 228—229
  • Якубович О., Золтан Латинович, в сборнике Актёры зарубежного кино. Выпуск 9. — М., 1975. — с. 125—143
  • Hegyi B. Latinovits: legenda, valóság, emlékezet. Budapest: Gondolat, 1983
  • Ablonczy L. Latinovits Zoltán tekintete: dokumentumok, tűnődések, beszélgetések. Budapest: Minerva, 1987
  • Szigethy G. Latinovits: jelenetek egy színész életéből. Budapest: Gabo Kiadó, 1999

Посилання

Примітки

  1. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.