Церква Сан-Франческо делла Вінья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Сан-Франческо делла Вінья
Зображення церкви Сан-Франческо делла Вінья
Координати: 45°26′17″ пн. ш. 12°20′52″ сх. д. / 45.4381722° пн. ш. 12.3478806° сх. д. / 45.4381722; 12.3478806
Тип спорудицерква[1]
РозташуванняІталіяВенеція
АрхітекторАндреа Палладіо і Якопо Сансовіно
Початок будівництва1534
Кінець будівництва1572
Будівельна системацегла
СтильАрхітектура Відродження
НалежністьРимо-Католицька церква
ЄпархіяВенеційський патріархат
ЕпонімФранциск Ассізький
ПрисвяченняФранциск Ассізький
Церква Сан-Франческо делла Вінья. Карта розташування: Італія
Церква Сан-Франческо делла Вінья
Церква Сан-Франческо делла Вінья (Італія)
Мапа
CMNS: Церква Сан-Франческо делла Вінья у Вікісховищі

Церква Сан-Франческо делла Вінья (італ. San Francesco della Vigna) — церква у Венеції в районі Кастелло.

Початкова історія

Назва церкви походить від виноградника, на місці якого була побудована церква. Володар виноградника Марко Дзані передав земельну ділянку 1253 року для побудови церкви задля спасіння власної душі. Тут також була капличка, де нібито бачили янгола, що завітав до св. Марка і промовив «Мир тобі, евангелісте мій».

У XIII столітті тут стояла невелика церква в готичному стилі, що мала три нави. Нетривалість готичних церков на вологих ґрунтах Венеції примушувала до ремонтів. Було щонайменше дві причини розпочати реконструкцію старовинної церкви. Першою була офіційна підтримка ордену францисканців, котрому належала тоді церква. Другою було втручання дожа Андреа Грітті, багата родина котрого мешкала неподалік церкви.

В 16 столітті

У 1534 році, під керівництвом Сансовіно, почалося будівництво нової, францисканської церкви. А в 15621572 роках у церкви з'явився фасад роботи Андреа Палладіо із статуями Святого Павла і Святого Мойсея . Бронзові скульптури створені з моделями Тиціано Аспетті (1557-1606).

Фасад церкви і каплиці

Створення головного фасаду затяглося. Був створений проект роботи Якопо Сансовіно у стриманому стилі відродження, бо Сансовіно наслідував побажанням ченця Франческо Зорзі. Зорзі наполягав на тричстинному фасаді як натяк на святу Трійцю.

Цьому проекту не судилося бути реалізованим через спротив. За припущеннями венеціанський патрицій Даніеле Барбаро зробив усе можливе, аби перешкодити реалізації проекта Сансовіно і передати замову Андреа Палладіо. Згодом був реалізований саме проект Палладіо. Він теж не відрізнявся пишністю. Фасад тричастинний. Акцентована центральна частина з порталом конфськими колонами. Вони підтримують трикутний фронтон з постаментами для майбутніх скульптур. Бічні частини прикрашені колонами помітно меншої висоти. Вони підтримують трикутний фронтон, позділений навпіл, але з тим же кутом нахилу, що і центральний. Всі колони підняті на смугу високого постамента. По центру симетрії у полі фронтону рельєф із зображенням орла, що розгортає смугу з написом «Оновлено» (Renovabitur).

Церква швидко стала престижною. Її бічні каплиці були продані багатим родинам Венеції за 200-350 золотих дукатів. Власникам каплиць було дозолено створити власне оздоблення та право поховання померлих членів родини. Так, дож Андреа Грітті виплатив очільникам церкви 1000 золотих дукатів за право бути похованим в церкві під її підлогою неподалік головного вівтаря. На похованнях венеціанських багатіїв церква робила власний бізнес.

Твори мистецтва в церкві

У церкві зберігають низку творів мистецтва роботи венеціанських майстрів :

Галерея

Баттіста Франко. Фреска в люнеті зі сценою Преображення Христа.


Антоніо Негропонте. «Мадонна з немовлям на троні», бл. 1455 р.

Примітки

  1. archINFORM — 1994.

Посилання