Полоничі
| село Полоничі | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Львівська область |
| Район | Золочівський район |
| Тер. громада |  Красненська селищна громада
|
| Код КАТОТТГ | UA46040090130017629 |
| Основні дані | |
| Населення | 601 |
| Площа | 3,526 км² |
| Густота населення | 170,45 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80553[1] |
| Телефонний код | +380 3264 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°52′10″ пн. ш. 24°22′20″ сх. д. / 49.86944° пн. ш. 24.37222° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
220 м |
| Водойми | р.Полтва (притока Західного Бугу) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80553, Львівська обл., Буський р-н, с. Задві'ря |
| Карта | |
  Полоничі | |
 Полоничі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Поло́ничі — село в Україні, у Золочівському районі Львівської області (до 2020 — Буський район).
Населення - 601 особа, Площа — 357,6 га.
У центрі села, неподалік новозбудованого мурованого храму стоїть дерев'яна церква св. арх. Михаїла (1895). Через Полоничі проходить залізниця Львів — Броди та Львів — Тернопіль.
Географія
Село Полоничі знаходиться в південно-західній частині Буського району на віддалі 27 км від обласного центру м. Львова, на 34 км від районного центру. Розташоване на пагорбах серед заболочених колись рівнин. Зараз вони порізані каналами, які відводять зайві води до річки Полтви.
З південної та західної сторони на віддалі кількох кілометрів від села оточує смуга лісів. Вздовж південних меж села протікає річка Полтва.
Село Полоничі розташоване в лісостеповій зоні. Клімат помірний, пануючі вітри — північно-західні.
Історія
Полоничі — давнє українське поселення, початки якого сягають десь приблизно XIV—XV ст. перші його поселенці — втікачі із татаро-монгольського полону. Звідси і назва села «Полоничі».
У податковому реєстрі 1515 року село згадується як спалене[2].
У 1825 році селяни споруджують в селі церкву, першим парохом якої став о. Микола Бабухівський.
Після 1848 року та скасування кріпосного права в селі Полоничі масово поселяються колоністи — поляки. В 1893 році в село насунулась важка епідемія тифу, яка забрала багато людських життів. А в травні 1895 року село згоріло. Опісля цього селяни спорудили нову церкву, а Яким Білий віддав свій власний будинок під школу — першим вчителем став дяк Пилип Крет.
У 1934—1940 рр. парохом місцевої церкви був о. Роман-Мар'ян Берест.
У 1946 році в селі загинув Володимир Макаровський «Чайка», командант боївки Служби безпеки Глинянського районного проводу ОУН.[3]
18 листопада 2018 року Преосвященний Михаїл Колтун, правлячий архієрей Сокальсько-Жовківської єпархії, здійснив Чин освячення новозбудованого храму святого Архистратига Михаїла.
Відомі люди
- Преосвященний Михаїл (Колтун) — єпископ Сокальсько-Жовківський.
- Колтун Стах Михайлович — професор, доцент Зооветеринарної академії.
- Колтун Володимир Михайлович (1978—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
- ↑ Довідник поштових індексів України. Львівська область. Буський район
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 — Warszawa : Skład główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Боївка «Чайки». Діяльність боївки Служби безпеки Глинянського районного проводу ОУН(б) 1944-1946 р.р. під командою Володимира Макаровського-«Чайки» - Петро Гнида - Тека авторів - Чтиво. Чтиво. Процитовано 9 грудня 2016.
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
