Координати: 49°25′30″ пн. ш. 28°56′24″ сх. д. / 49.42500° пн. ш. 28.94000° сх. д. / 49.42500; 28.94000

Сопин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сопин
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Погребищенський район
Рада Мончинська сільська рада
Код КАТОТТГ UA05020210460072460
Основні дані
Засноване не пізніше 1759
Населення 453
Площа 0,22 км²
Густота населення 2059,09 осіб/км²
Поштовий індекс 22247
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°25′30″ пн. ш. 28°56′24″ сх. д. / 49.42500° пн. ш. 28.94000° сх. д. / 49.42500; 28.94000
Середня висота
над рівнем моря
283 м
Місцева влада
Адреса ради 22246, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Мончин, вул. Центральна, 61
Карта
Сопин. Карта розташування: Україна
Сопин
Сопин
Сопин. Карта розташування: Вінницька область
Сопин
Сопин
Мапа
Мапа

CMNS: Сопин у Вікісховищі

Со́пин — село в Україні, в Погребищенському районі Вінницької області. Населення становить 453 особи.

Географія

Селом протікає річка Попів Став, права притока Вільшанки.

Засновано не пізніше 1740 року. В цей рік частина села фігурує в купчій Петра Стрільбицького. В 1759 роком фіксується найстарша з відомих метричних книг Успенської церкви села. Володільцем на той час був Михаїл Радивіл, гетьман Литовський, на 1795 р. — полковник Речі Посполитої Микола Комарницький з початку 19 ст. — Ярошинські.

Село входило в часи Речі Посполитої до Брацлавського воєводства.

Далі в часи Російської імперії до Махнівського (потім Бердичівського) повіту Київської губернії.

Історія

Повстання Пугача-Орла

У травні 1921 року у село для боротьби з більшовиками прибув об'єднаний український повстанський відділ місцевого Пугача та отамана Орла. На зовсім короткий час Сопин став його фактичною столицею. Тут відбулася зустріч з Бердичівським Повстанчим Комітетом. «В хаті дяка зібралося чимало представників села, переважно молоді й інтелігентів. Готують вечерю з горілкою. Алькоголь розв'язує язики».

Місцева інтелігенція безуспішно спробувала схилити Гальчевського до того, щоб очолити групу повстанців замість Пугача. «Відповідаю коротко, що я, панове, гість Вашого отамана і сам йому підпорядковувався… Врешті остання річ: я не люблю визначення і усування отамана через повітовий комітет».

Згодом після поразки поблизу Самгородка Повстанчий Комітет припинив існування, а Пугач у Сопині розпустив об'єднану бойову групу. Згодом, як розповідав Орел, учасники Повстанчого Комітету, стали агентами бердичівських більшовиків.

У червні 1921 року на знак помсти за діяльність повстанців більшовики спалили Сопин. «…червоні карні відділи спалили село Сопин і ще кілька сусідніх сіл до останньої хати. Пацифікація більшого розміру. Після такої научки колачем ніхто не заманить молодих хлопців до повстанчого руху[1]», — міркував отаман Орел.

Попри руйнування, за декілька тижнів саме у Сопині Орел знайшов двох козаків Пугача, які стали основою його нової повстанської групи. Першою спільною вилазкою стало визволення козака у містечку Прилука.

До сьогодні у селі Сопин проживав давній священницький рід Залузьких.

Радянська доба

Під час проведеного радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 364 жителі села[2].

Друга світова війна

Під час Другої світової війни село було зайняте німецькими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село було зайняте 2 січня 1944 року.[3]

Сучасний стан

Село має два магазини, 1 школу (закриту). Планується побудова церкви місцевими меценатами.

14 липня 2018 року Предстоятель Київського Патріархату Філарет в Сопині освятив храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці[4].

Населення

На 1926-й рік село мало 420 господарств, в них — 1796 осіб, з яких 1670 українців, 112- поляків, 13 євреїв, 1 — інші.

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 450 осіб,[5] із них 99,56 % зазначили рідною мову українську, 0,44 % — російську.[6]

Населення Сопина в різні роки
Рік 1926[7] 1989[8] 2001[5]
Кількість осіб 1796 552 450

Видатні уродженці

Пам'ятки

В селі є будівля колишнього Сопинського кредитного товариства та складу сільськогосподарського інвентаря, збудованих на початку 20 століття. У радянські часи тут знаходилась лікарня. У 1990-х роках тут знаходилась амбулаторія і, коли вона виїхала звідси, то будинок цей закинули.[9]

В селі встановлено пам'ятник 140 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни. Пам'ятник встановлено в центрі села у 1981 році.

Примітки

  1. Гальчевський Яків. Проти червоних окупантів // Кам'янець-Подільський: ПП „Медобори-2006“, 2011. — 360 с.
  2. Сопин. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  3. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
  4. Предстоятель Київського Патріархату освятив храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці у с. Сопин на Вінниччині
  5. а б Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2019.
  6. Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
  7. Увійти у Facebook. Facebook (укр.). Процитовано 3 березня 2019.
  8. Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 3 лютого 2018.
  9. В. Бондар (14 квітня 2016). На Вінниччині збереглася унікальна будівля земського банку із царською золотою медаллю. http://vlasno.info. Власно.info - інформаційний портал м.Вінниця. Процитовано 5 лютого 2019.

Література

  • Мо́нчин // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.529 (Сопин)

Посилання