Еміліо Греко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:10, 8 вересня 2021, створена RarBot (обговорення | внесок) (Додав категорію: Категорія:Уродженці Катанії)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 8 вересня 2021, заснована на цій версії.
Еміліо Греко
Emilio Greco
При народженніEmilio Greco
Народження11 жовтня 1913(1913-10-11)
Катанія
Смерть5 квітня 1995(1995-04-05) (81 рік)
 Рим, Італія
Національністьіталієць
КраїнаІталія Італія
Жанрдрібна пластика, портрети, медалі, садово-паркова скульптура
Діяльністьскульптор, медальєр, дизайнер, графік, ілюстратор, митець
Напрямокреалізм
Роки творчості1930—1994
Роботи в колекціїНаціональна галерея Вікторії, Оклендська галерея мистецтвd, Фінська національна галерея, Тейт, Національна галерея Канади, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[2], Музей Креллер-Мюллер, Музей Ізраїлю, Музей скульптур просто неба Мідделгейм, Королівські музеї витончених мистецтв[3], Collection Sports Heritage NOC*NSFd[4][5], Національна галерея Косова і Picker Art Galleryd
CMNS: Еміліо Греко у Вікісховищі

Еміліо Греко (італ. Emilio Greco; 11 жовтня, 1913, Катанія — 5 квітня, 1995) — італійський скульптор XX століття, що працював у стилістиці реалізму.

Життєпис

Народився в Катанії. Початкову освіту отримав у школі колишнього монастиря Сан Пласідо. Працював каменярем.

Мав хист до мистецтва, багато малював. З 1940-х рр. розпочав пошук власного стилю в скульптурі. Відсахнувся від руйнівних течій мистецтва XX століття, працював у реалістичній манері.

Перший значний успіх мав його монумент на честь книжкового персонажа Піноккіо (Піноккіо і Фея) для міста Коллоді. Займався створенням скульптурних портретів, але з часом перейшов до узагальнених образів, що дало змогу використовувати його скульптури для оздоблення інтер'єрів, у відкритих садах, на міжнародних виставках. Своєрідна подача образів, сміливе відтворення навіть неідеальних фігур при збереженні гостроти першого враження зробили його популярним скульптором з міжнародною славою.

У деяких країнах купували цілу низку його скульптур і створювали відкриті сади з його творами (сад скульптур Хаконе, Японія, сад скульптур, Брюссель, Бельгія), частку скульптур митець дарував сам.

Серед творів Еміліо Греко — бронзові двері собору в Орв'єто та надгробок папи римського Івана ХХІІІ в соборі Св. Петра в Римі.

Сіті Центр Марл, Німеччина, скульптура Еміліо Греко
Велика скульптура балерини, 1957 р. Музей Креллер-Мюллер.

Відомий графік

Упродовж усього творчого шляху не покидав малювання з натури. Плідно займався графікою, робив офорти. Об'єми фігур в офортах створював системою перехресних ліній, що нагадувало манеру висікання скульптур в мармурі. Улюблений сюжет — закохані пари.

У цій галузі теж мав успіх, що відбилося придбанням його малюнків та офортів у музейні колекції світу (музей графіки, Наро, музей Ермітаж, Санкт-Петербург тощо.)

Вибрані твори

  • Піноккіо і Фея (монумент у м. Коллоді)
  • Чоловіча голова (варіанти)
  • Віл
  • Співак
  • Велика купальниця (варіанти)
  • Спогади про літо
  • Марія Бальдасаре
  • Кліция
  • Ейко
  • бронзові двері собору в Орв'єто
  • надгробок папи римського Івана ХХІІІ

Див. також

Джерела

  • Сообщения Гос. Эрмитажа, № 46, Л. 1981
  • Матеріали приватного архіву

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еміліо Греко
  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ http://www.moma.org/collection/works/200409
  3. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/greco-emilio-1
  4. ↑ Olympische deelnemersmedaille van Fanny Blankers-KOen van de Olympische Zomerspelen 1960 Rome
  5. ↑ Olympische deelnemersmedaille van Quarles van Ufford van de Olympische Zomerspelen 1960 Rome, Emilio Grèco, 1960
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміліо_Греко&oldid=33361613