Aloe alooides

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 10 вересня 2021, заснована на цій версії.

Aloe alooides
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Рід: Алое (Aloe)
Вид:
A. alooides
Біноміальна назва
Aloe alooides
Синоніми

Aloe recurvifolia Groenew., Notosceptrum alooides (Bolus) Benth., Urginea alooides Bolus

Aloe alooides (укр. Алое алоїдес, Алое алоєвидне)[1]  — сукулентна рослина роду алое.

Етимологія

Видова назва походить від алое та грец. oides — подібний. Вперше цей вид був описаний і віднесений до роду Urginia.[2]

Морфологічні ознаки

Одиночні соковиті розетки, до 2 м заввишки і завширшки до 90 см. Листя довгі, сильно відігнуті, озброєні червонувато-коричневими зубчиками. Має дрібні зеленувато-жовті колоколоподібні квіти, зібрані в колосоподібні суцвіття заввишки 1 — 1,2 м. Квітки Aloe alooides дуже унікальні в межах роду Aloe, а також найменші, всього лише близько дев'яти міліметрів завдовжки. Зацвітає в кінці зими.

Aloe alooides є одним з найповільніше зростаючих видів алое, що свідчить про те, що він дуже довговічний.

Місця зростання

Зростає у північносхідній частині Південноафриканської Республіки, у провінції Мпумаланга на висоті 1200—1500 м рівнем моря. Знайдений на неглибоких ґрунтах на відкритих доломітових оголеннях і скелях. Його часто плутають з Aloe thraskii, що відноситься до прибережних видів.

Охоронний статус

Хоча більша частина ареалу трансформована лісовими насадженнями, проте вони не вплинули на скелі і скельні оголення, де цей вид росте. Дуже часто він складається з великих субпопуляцій, чисельність рослин в яких не зменшується. У Червоному списку рослин Південної Африки (англ. Red List of South African Plants) Aloe aculeata занесено до категорії видів з найменшим ризиком (англ. Least Concern (LC)).

Утримання

Для нормального зростання цієї рослини портібна температура не менше 10 °C (50 °F).

Див. також

Примітки

  1. ↑ Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. ↑ Estrela Figueiredo and Gideon F. Smith. What's in a name: epithets in Aloe L. (Asphodelaceae) and what to call the next new species (англ.)

Посилання

  • Bothalia 6: 544. 1956.
  • Gibbs Russell, G. E., W. G. Welman, E. Reitief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. V. Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants. Mem. Bot. Surv. S. Africa 2 (1-2): 1-152 (pt. 1), 1-270 (pt. 2).
  • Carter, S., Lavranos, J. J., Newton, L. E. & Walker, C. C. (2011). Aloes. The definitive guide: 1-720. Kew Publishing, Royal Botanic Gardens, Kew. (англ.)
  • Govaerts, R. (1995). World Checklist of Seed Plants 1(1, 2): 1-483, 1-529. MIM, Deurne.
  • Glen, H. F. and Hardy, D. S. 2000. Aloaceae (First part): Aloe. In: G. Germishuizen (ed). Flora of Southern Africa 5 Part 1, Fascicle 1:1-159. National Botanical Institute, Pretoria.
  • Mucina, L. and Rutherford, M. C. (eds). 2006. The vegetation of South Africa, Lesotho and Swaziland. Strelitzia 19. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
  • Raimondo, D., von Staden, L., Foden, W., Victor, J. E., Helme, N. A., Turner, R. C., Kamundi, D. A. and Manyama, P. A. 2009. Red List of South African Plants. Strelitzia 25. South African National Biodiversity Institute, Pretoria.
  • Reynolds, G. W. 1969. The Aloes of South Africa. A. A. Balkema, Cape Town.
  • Van Wyk, B.-E. and Smith, G. 1996. Guide to the aloes of South Africa. Briza Publications, Pretoria.

Джерела


Aloe ferox Це незавершена стаття про ксантореєві.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Aloe_alooides&oldid=33384026