Вільнопілля
| село Вільнопілля | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Бердичівський район |
| Тер. громада | Ружинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18020130080029167 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1765 |
| Населення | 711 |
| Площа | 3,239 км² |
| Густота населення | 219,51 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13634 |
| Телефонний код | +380 4138 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°44′51″ пн. ш. 29°2′45″ сх. д. / 49.74750° пн. ш. 29.04583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
237 м |
| Водойми | річка Яр Баришів |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Шевченка, 22, с. Вільнопілля, Ружинський р-н, Житомирська обл., 13634 |
| Карта | |
  Вільнопілля | |
 Вільнопілля | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вільнопі́лля[1] — село в Україні, у Ружинському районі Житомирської області. Населення становить 711 осіб.
Географія
Через село тече річка Яр Баришів, права притока Мурованки. На південній стороні від села пролягає автошлях Р32
Історія
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (червень 2020) |
На місці сучасного села Вільнопілля існувало два населених пункти, які історично тісно пов'язувались між собою: село Царівка, засноване в 1814 році, та, власне, саме Вільнопілля, перша писемна згадка про яке датована 1768 роком. При заснуванні село Вільнопілля називалось Паволоцькі хутори. Сучасна ж назва села, згідно з припущеннями Л. С. Ленчевського, які викладені в його праці в праці «Історія минулого Ружинщини», може походити від назви урочища Вільно поле, названого вільним, тому що за прилеглі до нього землі не платили податку війти, або «нові люди».
На зорі свого заснування Вільнопілля мало 1150 десятин землі, 350 з яких належали поміщику. При Царівці землі було дещо більше — 1661 десятина, а поміщицької 500 десятин.
У 1910 році село Царівка було подароване за гарну службу генералу Андрію Косичу. Його коштом збудовано церкву святого Андрія, яка під час революції 1917 року була спалена. Біля місця де колись була церква, знаходиться могила та мармуровий пам'ятник, де, можливо, поховані його син і дружина.
Обидва села належали до Малочернявської волості Київської губернії до 1925 року, допоки не було завершено перехід на 3-ступеневу систему адміністративного управління. Вільнолпілля та Царівка, за новою системою адміністративного поділу, стали належати до Ружинського району Бердичівського округу. У 1920-1930-х роках минулого століття у Вільнопіллі діяла 4-річна трудова школа, в якій навчалися 72 учні.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 285 жителів села[2].
У 1951 році Вільнопільський колгосп «Соцзмагання» і Царівський — імені 10-річчя комсомолу України, створені в 1929 року, об'єдналися в один колгосп — імені Жданова. Пізніше він став колгоспом ім. ХХІ з'їзду КПРС, ще пізніше «Україна», а згодом КСП «Дружба». Села ж було об'єднано в 1956 році, саме тоді на карті району зникає назва «Царівка» і залишається — Вільнопілля.
Відомі люди
- Ільчук Іван Павлович (1888 — між 1942 та 1945) — український громадський діяч на Зеленому Клині, священик Української Свято-Покровської церкви в Харбіні (1930—1941).[джерело?]
Примітки
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
- ↑ Вільнопілля. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
Література
- Вільнопі́лля // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Тронько П.Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О.С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.624
Посилання
