Райхскомісаріат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:25, 11 жовтня 2021, створена Mykola7 (обговорення | внесок) (Відкинуто редагування 128.124.170.112 (обговорення) до зробленого Mcoffsky)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Райхскомісаріа́т[1](нім. Reichskommissariat) — у Нацистській Німеччині назва підкореної держави (наприклад, Норвегія) або утвореної квазідержави (наприклад, Остланд). Найчастіше використовувалося для позначення квазі-колоніальних територіальних одиниць, встановлених нацистською Німеччиною у деяких окупованих країнах під час Другої світової війни. Хоча в юридичному сенсі ці (квазі)держави офіційно знаходилися за межами Німецької імперії, вони були безпосередньо контрольовані райхскомісарами, які керували як німецькі губернатори від імені та як прямі представники Адольфа Гітлера[2]. Їхній статус коливався від «піднаглядної вільної» держави (на кшталт британського домініону) до тимчасового протекторату[3].

Всі ці утворення були спрямовані на подальшу інтеграцію у Великий Німецький Рейх[en] (нім. Grossgermanisches Reich), що мав охопити Європу від Північного моря до Уральських гір.[4]

Західна та Північна Європа

На терені СРСР

Райхскомісаріати Третього Рейху на теренах СРСР

Рейхскомісаріати, запропоновані Альфредом Розенбергом:

Крім того, планувалося створення Рейхскомісаріату Дон-Волга, а також Рейхскомісаріатів для центрального та південного Уралу (нім. Üral), Західного Сибіру (нім. West Sibirien), з центром Новосибірськ, Нордланду (нім. Nordland) — арктичні терени на схід від Архангельська.[5]

Див. також

Примітки

  1. Райхскомісаріат Україна // Сайт Інституту історії НАН України
  2. Rich, Norman: Hitler's War Aims: The Nazi State and the Course of Expansion, page 217. W. W. Norton & Company, New York 1974.
  3. Цели Германии в войне против СССР
  4. Bohn, Robert: Die deutsche Herrschaft in den "germanischen" Ländern 1940-1945, page 39. Steiner, 1997. [1]
  5. Wasser, Bruno: Himmler's Raumplanung in Osten: Der Generalplan Ost in Polen 1940-1945, page 51. Birkhäuser, 1993. [2]

Джерела

Посилання