Фонди «Відкрите суспільство»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 23 жовтня 2021, заснована на цій версії.
Фундації «Відкрите суспільство»
Open Society Foundation
АбревіатураOSF
На честьДжордж Сорос
Типфонд[1]
благодійна організація
ЗасновникДжордж Сорос (George Soros)
ЗаснованоКвітень 1993 року
Правовий статусБлагодійний фонд
МетаЦіль сталого розвитку 1. Подолання бідності[2] і Sustainable Development Goal 10d[2]
ІдеологіяВідкрите суспільство
Країна США
Штаб-квартираНью-Йорк, США
РозташуванняNext Entertainment Worldd[3]
ЧленствоOpen Research Funders Groupd[4]
Emerging Practitioners in Philanthropyd[5]
DataCited[6]
Philanthropy Europe Associationd[7]
КерівникМарк Моллок-Браун
ПартнерствоМіжнародний фонд сільськогосподарського розвитку[8]
Вебсайт: opensocietyfoundations.org
Мапа
CMNS: Фонди «Відкрите суспільство» у Вікісховищі

Фонди «Відкрите суспільство» або Фундації «Відкрите суспільство» (англ. Open Society Foundations, OSF), раніше Інститут відкритого суспільства — мережа благодійних фондів, утворена меценатом і фінансистом Джорджем Соросом 1993 року шляхом об'єднання заснованих раніше національних фондів.[9] Представник мережі в Україні — Міжнародний фонд «Відродження».  

Станом на кінець 2020 року, до складу Фундацій входять двадцять три національні та регіональні фонди, кожен із яких має власне місцеве правління, члени якого контролюють роботу та формують пріоритети фінансування для задоволення місцевих потреб. Діяльність мережі охоплює 120 країн.[10] З моменту свого заснування фонди мережі витратили понад $16 млрд, переважно на підтримку неурядових і благодійних організацій.[11] Наразі Фундації є другою за розміром приватною благодійною установою після Фонду Білла та Мелінди Гейтс. Штаб-квартира розміщена в Нью-Йорку.

Щороку Фонди Відкритого Суспільства надають тисячі грантів групам, організаціям та особам, які борються за свободу слова, прозорість, підзвітність уряду, інклюзивну освіту, незалежні ЗМІ та за суспільство, що сприяє рівності і справедливості. Мережа взаємодіє з урядами та політиками через адвокацію та громадянське суспільство для просування позитивних змін.[12]

Напрямки роботи

  • Зміцнення демократії. Мережа підтримує ініціативи, спрямовані на залучення громадян до участі у важливих державних процесах та забезпечення вчасної реакції урядів на виклики демократії й потреб населення, незалежно від їх походження, раси, статі, релігії тощо.[13]
  • Дошкільна підтримка та освіта. Напрямок існує, аби забезпечити необхідну підтримку в розвитку та максимально рівні освітні можливості дітей.[14]
  • Рівність та протидія дискримінації. Фонди мережі розглядають рівне ставлення до всіх — незалежно від етнічної приналежності, релігії, статі, інвалідності чи сексуальної ідентичності — як основу здорових демократій.[15]
  • Економічна рівність та справедливість. Мережа сприяє економічному розвитку, що уможливлює соціальну та расову справедливість, стійкість та демократію.[16]
  • Здоров'я та права. Мета цього напрямку — забезпечити рівний доступ до гідного лікування і паліативної допомоги, а також адвокація реформування політик щодо наркотиків.[17]
  • Вища освіта. Напрямок існує, аби підтримувати розвиток навчальних закладів, які мають організований менеджмент, інклюзивне та чутливе середовище і сприяють академічній свободі; надавати стипендіальну підтримку талановитим людям, яких позбавляють права на навчання через упередження чи політичну ситуацію.[18] 
  • Правозахисні рухи та інституції. Мережа фінансує правозахисні організації у всьому світі — від світових адвокаційних організацій до локальних ініціатив, які відстоюють громадянські й політичні (право на мирні зібрання та свободу слова), економічні та соціальні права людини (право на освіту, харчування та житло).[19]
  • Інформація та цифрові права. Мережа підтримує ініціативи, спрямовані на забезпечення свободи слова, конфіденційності, доступу до інформації та боротьби з дискримінацією в цифровому середовищі, а також забезпечує швидкий розвиток цифрових технологій на підтримку цінностей відкритого суспільства.[20]
  • Реформування судових систем та верховенство права. Мета цього напрямку — працювати над забезпеченням доступу до прозорої і чесної судової системи, у якій закони формуються і використовуються не як інструмент влади, а як інструмент досягнення справедливості.[21]
  • Журналістика. Незалежна журналістика здатна слідкувати за зловживаннями владою та корупцією, а також інформувати громадянське суспільство щодо змін, ставати майданчиком для відкритих дебатів і сприяти розвитку критичного мислення. Саме тому мережа підтримує журналістські розслідування та організації, що захищають медіа свободу й плюралізм думок.[22]

Історія

Свою благодійну діяльність Сорос розпочав 1979 року, надаючи стипендії для чорношкірих південноафриканців під час апартеїду. Пізніше, після падіння режиму, Сорос відкрив перший регіональний фонд у Йоганнесбурзі, аби сприяти демократичним перетворення та зменшенню шкоди від наслідків політики апартеїду.  

«[Південно-Африканська Республіка] була закритим суспільством з усіма установами першої світової країни, але вони були обмежені для більшості населення за расовою ознакою. Де я міг би знайти кращу можливість для відкриття закритого суспільства?»[23], Джордж Сорос

Нині регіональний фонд Південної Африки налічує 10 південно-африканських країн, а поруч із ним працюють Ініціатива «Відкрите суспільство» для Західної Африки (Дакар, Сенегал) та Ініціатива «Відкрите суспільство» для Східної Африки в (Найробі, Кенія).  

1986 року Джордж Сорос відкрив ще один фонд у Китаї, який став мішенню для боротьби між прихильниками та противниками реформ у комуністичній партії. 1989 року, безпосередньо перед подіями на площі Тяньаньмень, фонд припинив свою роботу у країні через порушення прав людини та свободи слова.  

Центрально-Східна Європа та Балкани

28 травня 1984 року Сорос заснував свій благодійний фонд у Будапешті, підписавши угоду між Фундацією Сороса (The Soros Foundation, New York) та Угорською академією наук[24]. Після цього Сорос відкрив ще кілька фондів у країнах колишнього соцтабору, аби сприяти їхньому переходу до демократії, що призведе до створення цілої мережі Фундацій Відритого Суспільства[25]. Нові фонди прагнули надати доступ до інформації, монополію на яку тривалий час мала комуністична партія у Східній Європі та Росії. Одним із способів було розповсюдження копіювальних апаратів незалежним організаціям, які поширювали завдяки цьому вільну та незаангажовану пресу.[26]  

Ще до падіння Берлінського муру, у Польщі та Росії відкриваються окремі фонди мережі, а 1990 року засновується фонд в Україні. Після розпаду Радянського Союзу значних збитків зазнала наукова сфера в нових незалежних державах. Тому 1993 року Сорос відкрив Міжнародний науковий фонд, надавши тимчасову підтримку науковій сфері на $ 200 млн. За два роки понад 30 000 вчених отримали індивідуальні гранти, а близько половини коштів пішло на підтримку довгострокових дослідницьких проєктів.[27]

Протягом наступних п'яти років Фонди «Відкрите суспільство» створюють мережу офісів в Албанії, країнах Балтії, Болгарії, Чехії, Казахстані, Киргизії, Молдові, Румунії та Словаччині. Коли 1993 року Сараєво перебувало в облозі, мережа направила до міста команду фахівців із ліквідації наслідків стихійних лих. Сьогодні[коли?] фонд у Боснії та Герцеговині продовжує фінансувати організації, що працюють задля просування демократії, толерантності та верховенства права на Балканах, поряд із національними фондами в Сербії, Північній Македонії, Косово та Албанії.[27]

1993 року Сорос виділив приблизно 100 мільйонів доларів на відбудову державних дошкільних систем освіти у 15 колишніх комуністичних країнах Центрально-Східної Європи та на Балканах, а також створила Інститут Відкритого Суспільства у США, задля підтримки мережі фондів Джорджа Сороса у країнах Східно-Центральної Європи та Росії.[26]

Діяльність в інших регіонах

З 1994 року мережа починає фінансувати розвиток систем громадського здоров'я та паліативної допомоги, як в Центрально-Східній Європі, так і в усьому світі. У 2000-х роках розпочинаються програми забезпечення прав людей з фізичною й ментальною інвалідністю та допомоги країнами із високим рівнем захворюваності на ВІЛ та туберкульоз.[27]

Одним із напрямків роботи мережі є захист прав та підтримка етнічних й релігійних меншин, зокрема боротьба з дискримінацією ромської етнічної меншини та мусульман у США й Європі. Робота у напрямку протидії стереотипам та створенню можливостей для ромської етнічної меншини ведеться і в українському фонді.[28]  

«Упередження щодо ромів небезпечні не лише для самих ромів, але й для всіх нас. Праві політичні сили, які виступають проти ромського населення — це ті ж самі сили, що виступають проти відкритого суспільства», Джордж Сорос на відкритті Європейського інституту ромів для мистецтва та культури у Берліні, 2017[29]

З 2015 року мережа допомагає урядом Європи забезпечувати безпеку та підтримувати мігрантів й біженців з Сирії, Іраку та Афганістану, що були змушені полишити свої домівки через ескалацію воєнних конфліктів.[27]

У серпні 2010 році Інститут Відкритого Суспільства було перейменовано на Фундації Відкритого Суспільства (Open Society Foundations (OSF). Нова назва інституції мала краще відображати її роль благодійника для груп громадянського суспільства в світі. Крім того, ця назва відображає вплив філософії Карла Поппера на Джорджа Сороса[30].  

Зі спалахом Covid-19 2020 року мережа Фундацій виділила понад $ 200 млн на боротьбу з наслідками пандемії та протидію поширенню коронавірусної хвороби у світі. В Україні ця підтримка вилилась у гуманітарну ініціативу «Людяність і взаємодопомога».[31]  

Переслідування фондів мережі

Нині[коли?] мережа працює у понад 120 країнах світу, проте в деяких країнах діяльність мережі є обмеженою або навіть забороненою. Обмеження діяльності Фондів мережі відбувалося на фоні приходу до влади та зміцнення позицій авторитарних лідерів у цих країнах. Першим фондом, який був змушений закритися через тиск влади, став білоруський — через тиск Олександра Лукашенка 1997 року представництво закрилось[32]. У 2004 році, після тиску влади, був закритий фонд в Узбекистані[33]. 2015 року за позовом російської прокуратури діяльність мережі заборонили в Росії[34]. 2018 року через тиск і персональні звинувачення Раджепа Таїпа Ердогана закрилося представництво мережі у Туреччині[35]. Цього ж року головний офіс Фундацій оголосив, що закриває свій європейський офіс у Будапешті та переїжджає до Берліна у відповідь на законодавство, прийняте угорським урядом щодо діяльності фонду.[36] Після військового перевороту у М'янмі, у лютому 2021 року, там також почалися переслідування фонду, що входить до мережі[37].

Назва мережі

Назва фундацій відображає вплив філософії Карла Поппера, учителя Джорджа Сороса. У своїй книзі «Відкрите суспільство та його вороги» Поппер стверджує, що жодна філософія чи ідеологія не є остаточним арбітром істини, і що суспільства можуть процвітати лише за умови забезпечення демократичного врядування, свободи самовираження та поваги до індивідуальних прав.[30]

Керівництво

Чинним президентом мережі є Марк Маллок-Браун[en] — британський дипломат, журналіст і колишній політик, якого призначили на цю посаду у січні 2021 року.[38] До нього мережу очолював колишній Посол США у Південній Африці Патрік Гаспард[en], який змінив на цій посаді Крістофера Стоуна[en] у січні 2018 року.[39]

Першим президентом мережі був американський правозахисник, колишній виконавчий директор Human Rights Watch Ар'є Неєр[en]. 2012 року він поступився посадою Крістоферу Стоуну, отримавши звання почесного президента.[40]

Див. також

Примітки

  1. ↑ O'Donnell S., Melamed M. Derechos Humanos ® La Historia del CELS: De Mignone a Verbitsky, de Videla a Cristina — 2015. — С. 13. — ISBN 978-950-07-5310-4
  2. ↑ а б https://uia.org/s/or/en/1100016173
  3. ↑ COURAGE Registry
  4. ↑ http://www.orfg.org/members/
  5. ↑ https://www.epip.org/institutional_members
  6. ↑ https://web.archive.org/web/20240112184553/https://datacite.org/members/
  7. ↑ https://philea.eu/members/open-society-foundations/
  8. ↑ https://www.ifad.org/en/foundations
  9. ↑ Duszak, Alexandra. Donor profile: George Soros. Center for Public Integrity (амер.). Процитовано 17 травня 2021.
  10. ↑ Open Society Foundations (OFFICES AND FOUNDATIONS). Процитовано 29.04.2021.
  11. ↑ Open Society Foundations (Main Page). Процитовано 29.04.2021.
  12. ↑ Open Society Foundations—Who We Are. www.opensocietyfoundations.org (англ.). Процитовано 17 травня 2021.
  13. ↑ Open Society Foundations (DEMOCRATIC PRACTICE). Процитовано 29.04.2021.
  14. ↑ Open Society Foundations (EARLY CHILDHOOD AND EDUCATION). Процитовано 29.04.2021.
  15. ↑ Open Society Foundations (EQUALITY AND ANTIDISCRIMINATION). Процитовано 29.04.2021.
  16. ↑ Open Society Foundations (ECONOMIC EQUITY AND JUSTICE). Процитовано 29.04.2021.
  17. ↑ Open Society Foundations (HEALTH AND RIGHTS). Процитовано 29.04.2021.
  18. ↑ Open Society Foundations (HIGHER EDUCATION). Процитовано 29.04.2021.
  19. ↑ Open Society Foundations (HUMAN RIGHTS MOVEMENTS AND INSTITUTIONS). Процитовано 29.04.2021.
  20. ↑ Open Society Foundations (INFORMATION AND DIGITAL RIGHTS). Процитовано 29.04.2021.
  21. ↑ Open Society Foundations (JUSTICE REFORM AND THE RULE OF LAW). Процитовано 29.04.2021.
  22. ↑ Open Society Foundations (JOURNALISM). Процитовано 29.04.2021.
  23. ↑ History of the Open Society Foundations. www.opensocietyfoundations.org (англ.). Процитовано 17 травня 2021.
  24. ↑ Nóvé, Béla. Tény / Soros (PDF) (Hungarian) .
  25. ↑ Hoduski-Abbott, Bernadine E. (2003). Lobbying for Libraries and the Public's Access to Government Information. Scarecrow.: Lanhamp. с. p. 75. ISBN 9780810845855.. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка); Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  26. ↑ а б Callahan, David (14 вересня 2015). Philanthropy vs. Tyranny: Inside the Open Society Foundations' Biggest Battle Yet. Inside Philanthropy.
  27. ↑ а б в г Open Society Foundations. Our History. Процитовано 29.04.2021.
  28. ↑ Міжнародний Фонд "Відродження". Ромська програма. Процитовано 20.04.2021.
  29. ↑ Орлова, Олена (14.06.2017). У Берліні відкрився Європейський інститут мистецтва і культури ромів. ІРЦ «Правовий простір». Процитовано 29.04.2021.
  30. ↑ а б De Cock, Christian; Böhm, Steffen (1 листопада 2007). Liberalist Fantasies: Žižek and the Impossibility of the Open Society. Organization (англ.). Т. 14, № 6. с. 815—836. doi:10.1177/1350508407082264. ISSN 1350-5084. Процитовано 17 травня 2021.
  31. ↑ “Людяність та взаємодопомога”: підсумки гуманітарної ініціативи проти пандемії. 03.12.2020. Процитовано 29.04.2021.
  32. ↑ В Минске закрыт фонд Сороса. Газета "Коммерсантъ" №147 от 04.09.1997, стр. 4. Процитовано 29.04.2021.
  33. ↑ Фонд Сороса покинул Узбекистан. Русская служба BBC. 19.04.2004. Процитовано 29.04.2021.
  34. ↑ Егоров, Иван. Попросили из России. Генпрокуратура признала Фонд Сороса нежелательным в стране. Российская газета - Федеральный выпуск № 271(6842). Процитовано 29.04.2021.
  35. ↑ Фонд Сороса припиняє роботу в Туреччині. Укрінформ. Мультимедійна платформа іномовлення України. 26.11.2018. Процитовано 29.04.2021.
  36. ↑ The Open Society Foundations to Close International Operations in Budapest. www.opensocietyfoundations.org (англ.). Процитовано 17 травня 2021.
  37. ↑ У М’янмі арештували рахунки фонду Сороса й затримали його місцевих працівників. Фонд звинуватили у фінансуванні протестів. Mind.UA. 16.05.2021. Процитовано 29.04.2021.
  38. ↑ Mark Malloch-Brown. Процитовано 17.05.2021.
  39. ↑ Patrick Gaspard Named President of the Open Society Foundations. Former U.S. ambassador to South Africa to lead global philanthropic work. Open Society Foundations. Press Release. 13.12. 2017. Процитовано 29.04.2021.
  40. ↑ Strom, Stephanie (7 грудня 2011). Criminal Justice Expert Named to Lead Soros Foundations. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 18 травня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фонди_«Відкрите_суспільство»&oldid=33661536