Бутусов Юрій Юрійович
| Бутусов Юрій Юрійович | |||
|---|---|---|---|
 Капітан | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 13 березня 1989 Чернігів, УРСР | ||
| Смерть | 16 лютого 2015 (25 років) Дебальцеве, Донецька область, Україна | ||
| Alma Mater | Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ | Спецпризначення | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
.svg){kind=small}
Ю́рій Ю́рійович Буту́сов (13 березня 1989, Чернігів, Українська РСР — 16 лютого 2015, Дебальцеве, Україна) — український військовий, капітан, командир групи спеціального призначення 3-го полку спеціального призначення (Кропивницький), лицар ордену Богдана Хмельницького III ступеня та ордену «Народний Герой України» (посмертно).
Життєпис
Навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Випускник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у місті Львові.
Брав участь у війні на сході України.
Група Юрія Бутусова була однією з перших перекинута до Сектору Д. Юрій брав участь у всіх боях за взяття Савур-Могили.
Його група брала участь у блискавичному захопленню Благодатного.
17 серпня 2014 року привів підкріплення десантників полковника Потєхіна і підполковника Олександра Мельниченка на Савур-Могилу.
24 серпня 2014 року одним з останніх українських воїнів вийшов з Кутейникового.
14 лютого 2015 року його група, одна з чотирьох груп 3-го полку спецпризначення, була перекинута до Сектору С для забезпечення проходження колон з Луганського до Дебальцева. Провів декілька рейсів.
16 лютого 2015 року забезпечував вихід української колони з пораненими та загиблими з-під Дебальцевого. У колоні з підсилення був лише один БТР і БМП. В районі Новогригорівки бронетранспортер було підбито. Юрій Бутусов зумів вибратися Із підбитого бронетранспортеру разом з Вадимом Довгоруком. Сам мав важкі рани тіла, і йому практично відірвало руку. Загинув від ран під бронетранспортером, тримаючи гранату в руці[1][2][3]. Разом з ним загинув старший сержант 3-го полку Віталій Федитник і військовий кореспондент ТРК «Бриз» Дмитро Лабуткін.
Нагороди та вшанування
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно; 4 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4]
- Орден «Народний Герой України» (2015).[5]
- 1 грудня 2015 року на будівлі Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою було відкрито пам'ятну дошку шістьох загиблих випускників, в тому числі загадано і Юрія Бутусова.
- 10 червня 2016 року в Чернігові, на будинку, де проживав офіцер, відкрито меморіальну дошку на честь Народного Героя України капітана Юрія Бутусова[6].
- Рішенням Кіровоградської міської ради від 30.07.2016 року № 471 вулицю Панфіловців у місті Кропивницький перейменовано на Юрія Бутусова.
Примітки
- ↑ Цензор.НЕТ. "Ребята, вы самые лучшие, я люблю вас!" - последний бой капитана Юрия Бутусова. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 16 лютого 2018.
- ↑ КАК СРАЖАЛСЯ И ПОГИБ ЮРИЙ БУТУСОВ — ВОИН, КОТОРЫЙ ВСЕГДА ШЕЛ ВПЕРЕДИ
- ↑ Кіровоград провів в останню путь 26-річного захисника Дебальцевого
- ↑ Указ Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України».
- ↑ 22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО
- ↑ У Чернігові відкрили меморіальну дошку на честь розвідника Юрія Бутусова
Джерела
- Капітани (Україна)
- Народились 13 березня
- Народились 1989
- Померли 16 лютого
- Померли 2015
- Військовики 3-го окремого полку спецпризначення
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Чернігова
- Випускники Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
- Померли в Дебальцівській міській раді
- Поховані в Бахмачі