Шерстньов Сергій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:17, 28 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 28 листопада 2021, заснована на цій версії.
Шерстньов Сергій Андрійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження20 жовтня 1988(1988-10-20)
Бердянськ
Смерть12 червня 2014(2014-06-12) (25 років)
висота Савур-могила
(загиблий у бою)
ПохованняБердянськ
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
 79 ОАеМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шерстньов.

Сергі́й Андрі́йович Шерстньо́в (20 жовтня 1988, м. Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР — 12 червня 2014, поблизу Савур-могили, Шахтарський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.

Життєпис

Сергій Шерстньов народився у Бердянську. Навчався у бердянській багатопрофільній гімназії № 2. Закінчив Вище професійне училище № 9.

2007 року був призваний на строкову військову службу і направлений в навчальний центр «Десна». Перейшов на військову службу за контрактом, через півроку звільнився в запас. Працював інспектором Бердянської виправної колонії.

З початком російської збройної агресії добровольцем прийшов до військкомату, мобілізований на захист Батьківщини 25 березня 2014 року.

Солдат, старший розвідник розвідувальної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ України, в/ч А0224, м. Миколаїв. Брав участь в антитерористичній операції на сході України, в зоні бойових дій поблизу українсько-російського кордону.

12 червня 2014 року близько 10:00, під час прориву укріпрайону противника біля висоти Савур-могила в Шахтарському районі Донецької області, колону українських військових під командуванням Максима Миргородського (позивний «Майк») атакували російські терористи із засідки, яку вони облаштували на вершині вранці того ж дня. Розвідданих про перебування там терористів в українських військових не було. В перші хвилини бою дістали поранення двоє бійців з передової групи. Поки їх витягали, солдат Сергій Шерстньов прикривав товаришів вогнем з підствольного гранатомету, випустивши по терористах з десяток гранат. Він загинув від смертельного поранення в серце кулею снайпера, який влучив вище щитка в бронежилеті. За чотири години бою, за підтримки артилерії та вертольотів, вогонь противника було подавлено, але зі штабу АТО десантникам дали наказ відступити. Це був перший бій за висоту Савур-могила. За даними Міноборони України, втрати російських терористів: 2 БТР, 2 танки (йшли на підмогу зі Сніжного, підбиті ракетами з вертольотів) та 2 автомобілі «Камаз», на яких були встановлені великокаліберні кулемети «Корд». У боях в районі Савур-могили та Степанівки десантники 79-ї бригади втратили двох вояків убитими та більше двадцяти пораненими, другий загиблий — сержант Сергій Татарінов[1][2][3].

14 червня у Бердянську прощалися з Сергієм Шерстньовим. Похований на міському кладовищі[4][5].

Залишились батьки Андрій Вікторович і Лариса Олексіївна, брат Микола. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 07.07.2014 р. № 225 мати Сергія забезпечена однокімнатною квартирою[6].

Нагороди та звання

  • 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[7].
  • Почесний громадянин Бердянська (посмертно). Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.08.2014 р. № 258 нагороджений «Почесним орденом міста» (посмертно)[6].

Вшанування пам'яті

В Бердянському економіко-гуманітарному коледжі БДПУ, де навчався Сергій Шерстньов, відкрито пам'ятну дошку на його честь.

На фасаді гімназії № 2 м. Бердянськ встановлено меморіальну дошку Сергію Шерстньову. На території навчального закладу учнями висаджено алею Героїв, почесне право посадити перше дерево з іменами бердянських героїв було надано Миколі Шерстньову, рідному брату Сергія[8].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Силовики підбили 2 танки й іншу техніку терористів. 4 військових загинули // «Українська правда», 13 червня 2014
  2. ↑ Десантники з Миколаєва потрапили у засідку терористів біля кордону з Росією — є загиблі // «НикВести», 13 червня 2014(рос.)
  3. ↑ Ще двоє десантників з Миколаєва загинули в боях з терористами // «НикВести», 13 червня 2014(рос.)
  4. ↑ У Бердянську в останню путь провели десантника, який загинув у бою у Сніжному // ТСН, 15 червня 2014
  5. ↑ В Бердянську пройшло поховання військового, який загинув у ході проведення АТО // «ПроБердянськ», 17 червня 2014 [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ а б В Бердянську звання Почесних громадян присвоєне загиблим учасникам АТО // «ПроБердянськ», 19 лютого 2016 [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  7. ↑ Указ Президента України від 26 липня 2014 року року № 619/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. ↑ Добре діло // Сайт гімназії № 2 м. Бердянськ, 19 квітня 2016. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 28 липня 2017.

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шерстньов_Сергій_Андрійович&oldid=33910805